Судова практика
Сам по собі факт неповноліття потерпілої не може бути достатньою підставою для кваліфікації дій засудженого як зґвалтування неповнолітньої особи
5 липня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 172/1359/17 задовольнив частково касаційну скаргу захисника, який посилався на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій засудженого.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, за те, що він, перебуваючи в стані наркотичного сп’яніння, погрожуючи неповнолітній застосуванням фізичного насильства, вступив з нею в статеві зносини природнім способом.
У касаційній скарзі захисник зазначав про неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 ст. 152 КК, наголошуючи, що він свою вину не визнав, заперечував статевий акт з потерпілою без її згоди, повідомляв, що йому не було відомо про її неповнолітній вік.
Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги захисника.
Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, однак поза його увагою залишились доводи апеляційної скарги захисника про те, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів обізнаності засудженого про вік неповнолітньої потерпілої. Вищенаведені твердження сторони захисту знайшли своє відображення в змісті вимог апеляційної скарги, проте не були спростовані апеляційним судом.
Суд апеляційної інстанції не навів належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків.
Згідно з усталеною судовою практикою кваліфікувати дії особи за ч. 3 ст. 152 КК можливо лише у випадках, коли винний знав та допускав, що вчиняє насильницький статевий акт з неповнолітньою особою, а так само коли він міг і повинен був це передбачити.
Однак суд апеляційної інстанції не перевірив, чи врахував місцевий суд зовнішній вигляд потерпілої, її поведінку, показання обвинуваченого, потерпілої, чи було ретельно перевірено їх відповідність усім конкретним обставинам кримінального провадження, оскільки неповнолітній вік потерпілої не може бути підставою для кваліфікації зґвалтування за ч. 3 ст. 152 КК, якщо буде доведено, що обвинувачений сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої. Сам по собі факт неповноліття потерпілої не може бути достатньою підставою для кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 152 КК.
Апеляційний суд також не дослідив вказані обставини та їх у сукупності про те, чи засуджений не міг та не повинен був усвідомлювати, що потерпіла є неповнолітньою.
За таких обставин, Верховний Суд вирішив, що апеляційний розгляд було здійснено без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі захисника доводів та надання обґрунтованих відповідей на них, у зв’язку з чим ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК.
Отже, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
