Судова практика
Відмова дружини від позову про розірвання шлюбу через значний час після його розірвання та після загибелі чоловіка не може бути прийнята без належної перевірки її мотивів
15 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 572/203/22 частково задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони України та скасував ухвалу апеляційного суду про закриття провадження у справі про розірвання шлюбу.
Заочним рішенням суду першої інстанції у травні 2022 р. шлюб подружжя розірвано за позовом дружини; рішення не оскаржувалося й набрало законної сили. У серпні 2022 р. чоловік, який проходив військову службу, загинув. У березні 2023 р. повнолітня донька подружжя, яка участі у справі не брала, подала апеляційну скаргу на заочне рішення.
Апеляційний суд відкрив провадження, а колишня дружина подала заяву про відмову від позову, посилаючись на примирення з чоловіком. Під час судового засідання на пряме запитання судді вона підтвердила, що чоловік обізнаний про розгляд справи, не повідомивши про його смерть. Суд прийняв відмову від позову й визнав заочне рішення нечинним, а провадження у справі закрив на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Після цього жінка звернулася до Міноборони за одноразовою грошовою допомогою як дружина загиблого військовослужбовця.
Верховний Суд вказав, що смерть одного з подружжя унеможливлює відновлення сімейних відносин, що виключає правонаступництво у спорі про розірвання шлюбу, а скасування рішення суду через значний проміжок часу без наміру відновлення сімейних відносин дестабілізує приватні відносини, не відповідатиме вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та принципу юридичної визначеності.
Суд не має толерувати зловживання процесуальними правами, а у випадку, якщо учасники справи намагаються використовувати судові процедури не для реалізації завдання цивільного судочинства і зловживають процесуальними правами, – припиняти такі дії, з посиланням на принцип процесуальної доброї совісті (ч. 1, 3 ст. 44 ЦПК): особа навряд чи може висувати твердження, несумісні з позицією, вже зайнятою нею в процесі.
Апеляційний суд, приймаючи відмову від позову, не врахував послідовність подій – рішення набрало законної сили, чоловік помер після цього, а заяву про примирення подано через сім місяців після його смерті й майже через рік після ухвалення рішення, причому позивачка прямо ввела суд в оману щодо обізнаності чоловіка про справу.
Суд також визнав право Міністерства оборони на касаційне оскарження, попри те що воно не було учасником справи про розірвання шлюбу, оскільки оскаржувана ухвала безпосередньо впливає на коло осіб з правом на одноразову грошову допомогу, а саме Комісія Міноборони ухвалює остаточне рішення про її призначення.
Отже, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про закриття провадження і направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
