Connect with us

Судова практика

Самообмова внаслідок застосування насильства, погроз чи інших незаконних методів розслідування не перешкоджає відшкодуванню шкоди, завданої органами розслідування

14 липня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 459/928/19 задовольнив касаційну скаргу позивача, якого було виправдано у вчиненні кримінального правопорушення.

Виправданий звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління ДКСУ у Львівській області, Управління ДКСУ у м. Червонограді, прокуратури Львівської області, ГУ Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Читайте також: Особа може звернутися з позовом до держави про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства

Місцевий суд позовні вимоги задовольнив, вважаючи доведеним факт спричинення позивачеві внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди, оскільки він протягом 63 місяців перебував під слідством і судом та був виправданий.

Постановою апеляційного суду рішення міського суду скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд, посилаючись на положення ч. 4 ст. 1176 ЦК України, виходив із того, що позивач у процесі досудового розслідування шляхом самообмови перешкоджав з`ясуванню істини, даючи завідомо неправдиві показання, у зв`язку з чим не має права на відшкодування шкоди.

Читайте також: Припинення відшкодування шкоди потерпілій після ухвалення вироку ставить під питання щире каяття засудженого

Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що у постанові від 15 квітня 2020 р. по справі № 761/14074/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 4 ст. 1176 ЦК України фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Читайте також: Вина загиблого не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю від нещасного випадку на виробництві

Проте самообмова, яка стала наслідком застосування до громадянина насильства, погроз чи інших незаконних заходів, не перешкоджає відшкодуванню шкоди.

Тобто самообмова, яка виключає відшкодування шкоди, має бути добровільною, завідомо неправдивою, мати на меті перешкодити з`ясуванню істини та бути зафіксованою в матеріалах справи.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 р. у справі № 366/2026/18.

Зі змісту вироку міського суду, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду, яким позивача виправдано у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, не вбачається висновку про те, що він здійснив самообмову та навпаки зазначено, що обвинувачений своєї вини не визнав. Про наявність факту самообмови не йдеться і в повідомленні про підозру.

Разом із тим, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог із підстав, передбачених ч. 4 ст. 1176 ЦК України, не врахував, що належні і допустимі докази того, що він як підозрюваний, обвинувачений чи підсудний надавав завідомо неправдиві показання з метою переконати органи попереднього слідства і суд у тому, що саме ним здійснено злочин, який він у дійсності не вчиняв, та що такими діями він перешкоджав з`ясуванню істини у справі, не зафіксовані у матеріалах справи. Крім того, у виправдувальному вироку міського суду позивача виправдано у скоєнні кримінального правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення.

У свою чергу, суд першої інстанції, встановивши, що позивач перебував під слідством та судом 5 років 3 місяці 10 днів – повних 63 місяці, виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Отже, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення місцевого суду.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.