Судова практика
Самостійне дослідження судом роздруківок телефонних з’єднань є правомірним, але висновки про точну геолокацію має зробити експерт
Доказування місцеперебування особи: самостійне дослідження судом роздруківок телефонних з’єднань без залучення експерта є правомірним, але висновки про точне місцеперебування осіб вимагають технічного обґрунтування
14 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати ККС у справі № 295/ 13594/22 частково задовольнив касаційні скарги прокурора та представника потерпілої на ухвалу апеляційного суду, якою скасовано обвинувальний вирок за ст. ст. 126-1 КК (домашнє насилля) і закрито кримінальне провадження.
Суд першої інстанції засудив чоловіка до 2 років пробаційного нагляду з виплатою компенсації за систематичне домашнє насильство щодо колишньої дружини. Обвинувачення стосувалося трьох епізодів, які включали словесні образи, телефонні погрози, візити до її помешкання із грюканням у двері, а також дворазове пошкодження автомобіля потерпілої, зокрема сокирою. Суд урахував свідчення потерпілої, показання свідка телефонних погроз та попередню постанову про адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд закрив провадження через відсутність складу злочину (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК), оскільки роздруківки телефонних з’єднань підтвердили, що потерпіла та обвинувачений в інкримінований час перебували в різних місцях і не зв’язувалися між собою. Це спростувало третій епізод і виключило ознаку систематичності. При цьому суд не врахував суперечливі показання потерпілої та свідка, визнавши їх упередженими через родинні зв’язки.
Прокурор і представник потерпілої в касаційних скаргах вказували на порушення правил оцінки доказів, немотивованість висновків апеляційного суду та безпідставне використання даних мобільного оператора для встановлення точного місцеперебування осіб.
Верховний Суд вказав, що скасування вироку із закриттям провадження за ст. 417 КПК вимагає значно вищого стандарту мотивування, оскільки апеляція нівелює висновки першої інстанції.
Суд констатував, що дослідження судом роздруківок без залучення експерта не порушує процесуального закону. Проте для категоричних висновків про точний маршрут чи місцеперебування особи він зобов’язаний чітко вказати, що саме відображають адреси в документі (адресу самого пристрою чи лише географічне розташування базових станцій, через які здійснювалися з’єднання), а також обґрунтувати, чому ці відомості виключають перебування особи в конкретному місці.
Апеляційний суд за даними мобільного оператора встановив, що потерпіла та обвинувачений не перебували під час злочину за однією адресою. Проте суд належно не обґрунтував, які саме технічні дані дозволили це з’ясувати та виключити перебування обвинуваченого вдома у потерпілої.
Верховний Суд наголосив, що недотримання принципу безпосередності дослідження доказів автоматично порушує презумпцію невинуватості, змагальність і право на захист. Недосліджені безпосередньо докази є недопустимими для спростування висновків суду першої інстанції.
Проте апеляційний суд без безпосереднього дослідження заново оцінив достовірність показань потерпілої та свідка, визнавши їх суперечливими та спростованими письмовими матеріалами, хоча взагалі не допитав цих осіб.
Крім того, родинні відносини не свідчать автоматично про недостовірність показань і не звільняють від обов’язку ретельно перевірити їх у сукупності з іншими доказами.
Отже, Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційному суді.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
