Судова практика

Санкції при наявності судового рішення про розстрочення податкового боргу

Опубліковано

29.01.2019

Євген МОРОЗОВ, адвокат

Судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

П’ятого листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 2а-9232/12/2670, адміністративне провадження № К/9901/782/18 (ЄДРСРУ № 77636278) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно того, що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПКУ штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) — плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Пунктом 126.1 статті 126 цього кодексу передбачено, що в разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання (як у даному випаду), — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до приписів пункту 32.1 статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Згідно пункту 32.2 статті 32 ПКУ зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки або розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого й не створює нового податкового обов’язку (пункт 32.3 статті 32 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання. Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов’яза
ний із несплатою узгодженої суми грошового зобов’язання протягом встановленого строку.

У контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95—99 ПКУ).

Важливо. Розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватися в тому числі й у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості — податковий борг — несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов’язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати боргу, і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

При цьому в даній справі колегія суддів зауважує, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалося судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань. Тобто позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов’язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до бюджету узгоджених сум податкових зобов’язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме платника, а отже, втручання держави шляхом нарахування штрафних санкцій на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для останнього, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов’язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин, що склалися.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 812/8730/13-а (К/9901/4427/18) та від 8 травня 2018 року у справі № 802/777/16-а, адміністративне провадження № К/9901/19309/18 (ЄДРСРУ № 74002977).

Висновок

Джерело: Юридичний вісник України