Судова практика
Смерть одного з подружжя, який був солідарним боржником, не припиняє обов’язку другого з подружжя перед кредитором і не змінює його обсягу
22 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/1863/25-ц залишив без задоволення касаційну скаргу дружини померлого позичальника на рішення апеляційного суду, яким з неї стягнуто 1 100 000 доларів США неповернутого боргу за договором позики.
Чоловік відповідачки отримав у позику від позивача 2 500 000 доларів США за письмовою нотаріально засвідченою згодою дружини, яка дозволила прийняття коштів «на умовах та за його розсудом». Частину боргу позичальник повернув, а решту (1,1 млн дол.) – ні. Невдовзі він помер.
Суд першої інстанції відмовив у стягненні решти боргу з дружини, вважаючи, що договір укладено не в інтересах сім’ї. Апеляційний суд скасував це рішення і стягнув борг із дружини як солідарного боржника.
Читайте також: Розписка про відсутність в одного з подружжя претензій щодо об’єкта нерухомого майна не є договором про поділ чи виділ такого майна
У касаційній скарзі дружина померлого вказувала, що позивач (кредитор) не надав доказів використання коштів, отриманих за договором позики, в інтересах сім`ї позичальника, у той час як позичені кошти були використані позичальником на умовах та на його розсуд. Зазначала, що їй невідомо яким чином чоловік використав ці кошти. Стверджувала, що апеляційний суд врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у справах, які не є подібними до розглядуваної. Зокрема, у розглядуваній справі один з подружжя помер, що позбавляє відповідачку, якій невідоме цільове використання коштів, можливості спростувати презумпцію використання коштів в інтересах сім`ї.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу дружини, послався на позицію Великої Палати ВС від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц, згідно з якою правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов’язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов’язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї.
Спростувати презумпцію спільності майна та інтересів подружжя (ст. 60, ч. 3 ст. 61, ч. 4 ст. 65 СК), яку може той із подружжя, хто на це посилається, а формулювання згоди «на умовах та за його розсудом» вказує лише на те, що чоловік визначав умови й порядок виконання договору, а не на те, що кошти отримані ним в особисту власність поза інтересами сім’ї. Суд не може своїм рішенням підміняти домовленість (договір) між подружжям, яка не суперечить умовам законодавства України та моральним засадам суспільства (див. постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 03.06.2024 у справі № 712/3590/22).
Згідно з ч. 5 ст. 543 ЦК України ліквідація солідарного боржника – юридичної особи, смерть солідарного боржника – фізичної особи не припиняють обов’язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання. Оскільки відповідачка не надала доказів того, що кошти позики були використані не в інтересах сім’ї, і тим самим не спростувала презумпцію спільності майна подружжя, Суд визнав правильним висновок апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з неї всієї непогашеної суми боргу, залишив постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
