Судова практика
Спір про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства
Територіальний орган Держпродспоживслужби має право приймати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а в разі несплати штрафу у добровільному порядку, це рішення не може бути примусово виконане без звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу.
5 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 812/1234/18 за позовом ГУ Держпродспоживслужби до фізичної особи – підприємця про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
У квітні 2018 р. ГУ Держпродспоживслужби звернулося до суду з позовом до ФОП про стягнення штрафу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700 грн та штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 грн, оскільки посадовою особою позивача було встановлено порушення підприємцем вимог Закону України від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» та складено про порушення законодавства про рекламу. Відповідач у добровільному порядку штраф не сплатив.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням відмовив у задоволенні позову. Донецький апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (справу не належало розглядати за правилами адміністративного судочинства).
ГУ Держпродспоживслужби в касаційній скарзі зазначило вказало, що звертаючись до суду з позовом про стягнення штрафу за порушення вимог Закону № 270/96-ВР, ГУ Держпродспоживслужби діяло не з метою захисту своїх приватних інтересів, а з метою захисту прав споживачів реклами. Оскільки ГУ Держпродспоживслужби є суб`єктом владних повноважень, а цей спір носить публічно-правовий характер, то така справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 листопада 2018 р. передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України, а саме – у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП, зокрема, зазначив, що законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, актами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не передбачено право ГУ Держпродспоживслужби як суб`єкта владних повноважень накладати штраф та звертатися до суду з позовом про стягнення з ФОП штрафу на користь держави.
У відповіді на відзив ФОП позивач аргументував, що ГУ Держпродспоживслужби як територіальний орган з реалізації державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів має право відповідно до законодавства приймати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а в разі несплати штрафу у добровільному порядку це рішення не може бути примусово виконане без звернення уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів до суду з позовом про примусове стягнення штрафу.
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, зазначила, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у цій справі виник щодо правомірності стягнення з відповідача грошей, які згідно зі ст. 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав, тому цей спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Велика Палата визнала помилковим такий висновок та вказала, що виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою ФОП штрафу, застосованого до нього рішенням ГУ Держпродспоживслужби внаслідок порушення законодавства про рекламу. Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон № 270/96-ВР, відповідно до ч. 1 ст. 26 якого контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів – щодо захисту прав споживачів реклами.
Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693.
Отже, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів – щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.
Виходячи з аналізу наведених правових положень законодавства та беручи до уваги обставини цієї справи, Велика Палата дійшла висновку про те, що у спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом № 270/96-ВР та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та відповідно – правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Отже, спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо цивільного права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Підготував Леонід Лазебний
You must be logged in to post a comment Login