Строк оскарження рішення третейського суду. Можливість поновлення строку на оскарження рішення третейського суду

Євген МОРОЗОВ, адвокат

Двадцять п’ятого жовтня минулого року Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 211/3485/16, провадження № 61-42828ав18 (ЄДРСРУ № 77389939) досліджував питання щодо строку оскарження рішення третейського суду, а також можливості його поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ГПК України), ст. 6 Закону України «Про третейські суди»). Гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Таким чином, Конституцією України гарантовано право на судовий захист з боку держави. Суд вказав, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина четверта статті 4 ЦПК України). Останнє кореспондується зі змістом частини першої статті 21 ЦПК України та частиною першою статті 5 закону про третейські суди. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону про третейські суди (частина перша статті 5 Закону про третейські суди).

Третейська угода — угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (абзац п’ятий частини першої статті 2 Закону про третейські суди). Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина перша статті 12 Закону про третейські суди). Між тим, відповідно до частин першої, п’ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, в разі, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Важливо. Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев’яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, — з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, в разі, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, — з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п’ятою цієї статті, повертається.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Окремо необхідно звернути увагу на практику ЄСПЛ, згідно якої вирішення питання про поновлення строку оскарження судового рішення перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Але такі повноваження є обмеженими. Можливість поновлення строку не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (дивитись рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Висновок Строк, передбачений пунктом 1 частиною п’ятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим), поновленню не підлягає, тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення заяви.

Висновок  Верховного Суду не суперечить правовим висновкам ВС, зробленим у його постановах від 4 червня 2018 року у справі № 795/305/18-ц та № 795/489/18, від 23 липня 2018 року у справі № 796/54/2018. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 жовтня 2018 року по справі № 796/151/2018, провадження № 61-41657ав18 (ЄДРСРУ № 77285883) та від 6 серпня 2018 року по справі №795/310/18, провадження № 61-21498ав18 (ЄДРСРУ № 75743736).

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути