Стягнення безпідставно набутих коштів у цивільному судочинстві чи поворот виконання в адміністративному?

Військова частина як суб’єкт владних повноважень не може звертатися в порядку цивільного судочинства із позовом про стягнення з фізичної особи безпідставно набутих грошових коштів, нарахованих за судовим рішенням, яке в подальшому було скасоване. Належною формою захисту прав боржника у такому разі є поворот виконання судового рішення в порядку адміністративного судочинства.

4 вересня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 569/15646/16-ц за позовом ВЧ А0796 до фізичної особи про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

У позовній заяві ВЧ А0796 просила стягнути з особи на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 65 431,13 грн на тій підставі, що Вищим адміністративним судом України було скасовано постанови Рівненського міського суду Рівненської області за адміністративним позовом відповідача до ВЧ А0796 про зобов’язання донарахувати і виплатити грошове забезпечення, на виконання якої ВЧ А0796 сплатила йому кошти.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області, залишеною без змін ухвалою апеляційним судом, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства на підставі ст. 265, 266 КАС України.

У касаційній скарзі ВЧ А0796 доводила, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини щодо повернення безпідставно набутого майна регулюються ст.ст. 1212-1215 Цивільного кодексу України.

Крім того, законодавством України не передбачено, що громадянин України, який не є суб`єктом владних повноважень, може бути відповідачем за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів).

Велика Палата звернула увагу, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, у разі коли один з його учасників – суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах таких відносин.

У поданій до суду позовній заяві ВЧ А0796 просила стягнути з особи на свою користь безпідставно набуті грошові кошти.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 р. № 3-рп/2011 поворот виконання рішення – це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Відповідно до ст. 265 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову до суду та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі (ч. 1 цієї статті).

Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання (частина третя названої статті). Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

На забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення, суди мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом. Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення – процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права.

Тлумачення ст. 1215 ЦК України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення. Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 р. у справі №336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18).

Отже, суди цілком підставно закрили провадження у цій справі, а Велика Палата лише внесла зміну до їхніх рішень – постановила викласти мотивувальну частину у редакції своєї постанови.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути