Судова практика
Суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, незалежно від того, чи заявлено клопотання про це
3 квітня 2023 р. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 537/984/20 погодилася з висновком, викладеним у постанові Першої судової палати ККС від 22 вересня 2022 р. (справа № 183/2033/21), про те, що дослідження доказів судом апеляційної інстанції за власною ініціативою без відповідного клопотання сторін за апеляційною скаргою, поданою на погіршення становища обвинуваченого, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вироком районного суду визнано винуватими та засуджено: фігуранта за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, інших за ч. 2 ст. 125 КК.
Апеляційним судом вирок районного суду скасовано в частині засудження фігурантів й ухвалено в цій частині новий вирок.
У касаційних скаргах захисники зазначали, що на порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК в апеляційній скарзі, поданій на погіршення становища обвинувачених, та в ході апеляційного розгляду прокурор не заявляв клопотання про дослідження доказів, а суд апеляційної інстанції самостійно вирішив досліджувати докази, чим порушив передбачений ст. 22 КПК принцип змагальності сторін.
Верховний Суд вказав, що за перевіркою доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має обов’язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від вказаного вище обов’язку.
Однак, учасник кримінального провадження, з урахуванням положень п. 5 ч. 2 ст. 396, ч. 3 ст. 404 КПК у їх взаємозв’язку із приписами ст. 409, 410, 411 КПК має звертатися до апеляційного суду з окремим клопотанням про дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується, та відповідно місцевим судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а також у разі, коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду самостійно дійшла висновку про необхідність допиту потерпілого, свідка та дослідження даних протоколів слідчих експериментів за їх участю у зв’язку з тим, що в апеляційній скарзі прокурор просив ухвалити новий вирок за епізодом з потерпілим, визнати винуватими обвинувачених у вчиненні більш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК. Після допиту вищезазначених потерпілого і свідка та дослідження даних протоколів слідчих експериментів за їх участю, апеляційний суд також допитав й обвинувачених, а надалі прокурором було заявлене клопотання про дослідження інших письмових доказів по вказаному епізоду обвинувачення, яке судом було задоволено.
З урахуванням вимог і доводів апеляційної скарги прокурора, поданої на погіршення становища обвинувачених, повторне дослідження апеляційним судом обставин справи, зокрема шляхом безпосереднього дослідження вищезазначених доказів, які були оцінені місцевим судом, не є порушенням вимог ст. 396, ч. 1, 3 ст. 404 КПК.
Водночас, переглядаючи вирок місцевого суду, апеляційний суд не дотримався вимог п. 2 ч. 3 ст. 374, ч. 2 ст. 420 КПК – повторно допитав потерпілого, свідка і дослідив протоколи слідчих експериментів за їх участю, та за результатами апеляційного розгляду постановив вирок, яким визнав винуватими обвинувачених по епізоду з потерпілим за ч. 2 ст. 187 КК. Однак у вироку не навів змісту вказаних доказів, не зазначив у чому полягає неналежна оцінка даних доказів судом першої інстанції.
Таким чином, за висновком ВС, процедуру апеляційного перегляду було здійснено без додержання приписів ст. 2 КПК.
З огляду на наведене, Верховний Суд вирок апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
