Суд має встановити, що є фактом, а що – оціночним судженням

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

8 травня 2018 р. Верховний Суд  направив справу № 369/1052/16-ц на новий розгляд через те, що судами попередніх інстанцій фактичні обстави справи, від яких залежить правильне вирішення справи, не були встановлені, оцінка доказам та позовним вимогам не надана.

Позивач звернувся до суду і просив визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу до честі та гідності, недоторканність ділової репутації, оскільки відповідачами, на його думку, було розміщено про нього неправдиву інформацію в інтернет-виданні.

Рішенням місцевого суду позов задоволено, оскільки відповідачі не надали належних доказів на підтвердження фактів, викладених в опублікованої на веб-сайті інформації.

Апеляційним судом рішення скасовано та задоволено позов частково з огляду на те, що частина опублікованої інформації самим позивачем була поширена в інтерв’ю іншому виданню.

Верховний Суд нагадав, що недостовірною вважається інформація, яка містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Суд звернув увагу на п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якою до юридичного складу правопорушення віднесено сукупність таких обставин:

1. поширення інформації, хоча б 1 особі, у будь-який спосіб;
2. поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи;
3. поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
4. поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Апеляційний суд, узагальнено зазначивши, що вся інформація, у спростуванні якої позивачу відмовлено, є оціночними судженнями автора, його суб’єктивною думкою, взагалі не проаналізував поширену ним інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.

Оскільки судом другої інстанції не дано кожному судженню окремої оцінки, не проаналізовано саму можливість перевірки достовірності наведеної виданням інформації, Верховний Суд наголосив, що питання про можливість перевірки даних, наведених у публікації засобу масової інформації, є важливим для цієї справи, оскільки достовірність фактів перевірити можна, а оціночних суджень – неможливо.

Отже, Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути