Суд не може своїм рішенням установлювати права чи обов`язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а також установлювати чи захищати їх права

Спір про визнання недійсними рішення про визнання знака добре відомим та наказу про затвердження такого рішення є приватноправовим спором про охорону права інтелектуальної власності і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

25 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційні скарги у справі № 910/17792/17 за позовом ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ПАТ «Фармак», про визнання недійсними рішення і наказу щодо визнання знака добре відомим в Україні та зобов`язання вчинити дії.

Позивач, власник знака для товарів і послуг «Корвалол-Дарниця» за свідоцтвом України № 49087 (дата подання заявки 7 серпня 2003 року), який зареєстрований відносно товарів класів 5 і 16, а також послуг класу 35 МКТП, свої позовні вимоги обґрунтував тим, що в результаті того, що станом на 1 грудня 2002 р. ступінь відомості знака «Корвалол Corvalolum» у відповідному секторі суспільства не був достатнім для визнання вказаного позначення добре відомим на території України, добра відомість вказаного знака не підтверджується фактичними даними та доказами, тому Апеляційна палата Міністерства дійшла помилкового висновку про добру відомість знака «Корвалол Corvalolum», що порушило майнові права та інтереси позивача.

Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив повністю, вказавши, що питання визнання знака добре відомим належить до безпосередньої компетенції Апеляційної палати Міністерства

Київський апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позов ПАТ «ФФ «Дарниця» задовольнив повністю – визнав недійсними рішення Апеляційної палати Міністерства про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні на ім`я ПАТ «Фармак» для товарів 5 класу МКТП станом на 1 грудня 2002 р. та наказ Міністерства від 19 липня 2017 р. № 1037, зобов`язав Міністерство виключити знак «Корвалол Corvalolum» із Переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Міністерство та ПАТ «Фармак» подали касаційні скарги. Зокрема, ПАТ «Фармак» вказало на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо визначення складу осіб, які беруть участь у справі, адже до участі у справі у якості відповідачів не було залучено Апеляційну палату Міністерства, чиє рішення визнавалося недійсним, та ПАТ «Фармак», яке у разі задоволення позову позбавляється права власності на свої майнові права. Оскільки предметом спору є наказ Міністерства як регуляторного акта центрального органу виконавчої влади, то спір про скасування такого акта є публічно-правовим спором, який віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 25 Закону № 3689-ХІІ охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно зі статтею 6 bis Паризької Конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом.

З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв`язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

Велика Палата дійшла висновку, що за чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема Законом № 3689-ХІІ, Паризькою Конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., яка є чинною в Україні з 25 грудня 1991 р., Порядком, наслідками визнання торгового знака добре відомим в Україні є можливість забороняти його використання на товарах та послугах, що є неоднорідними з тими, для яких його визнано добре відомим, а також право власника знака вимагати заборони використання позначення, складова частина якого відтворює добре відомий знак.

Таким чином, результат оскарження прийнятого рішення та наказу про дату, з якої знак став добре відомим в Україні, безпосередньо підтверджує, змінює чи припиняє відповідне право ПАТ «Фармак» на знак «Корвалол Corvalolum» як на добре відомий. Отже, спір про визнання недійсними рішення про визнання знака добре відомим та наказу про затвердження такого рішення є спором про охорону права інтелектуальної власності ПАТ «Фармак».

Вказані обставини свідчать про те, що спір, який виник у цих правовідносинах, пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності у спорі учасників приватноправових відносин про таке право, а тому з огляду на склад учасників спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 р., в справі № 910/18195/17).

Вирішуючи спір по суті, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що спірним рішенням Апеляційної палати Міністерства визнано знак добре відомим на ім`я ПАТ «Фармак» за його заявою і, вимагаючи визнання недійсним вказаного рішення, позивач фактично оспорює право власності ПАТ «Фармак» – третьої особи у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору – ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Тому рішення судів попередніх інстанцій Великою  Палатою скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути