Судова практика
Технічні помилки й описки в заповіті не свідчить про порушення його форми чи порядку посвідчення, а тому не є підставою для визнання його недійсним
12 січня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 397/1396/19 погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які аналізували виключно волевиявлення заповідача.
Син заповідача звернувся до суду з позовом до сільської ради, онуків заповідача, в якому просив визнати недійсним заповіт своєї матері, складений на користь відповідачів, посвідчений секретарем сільської ради, зареєстрований в реєстрі, у зв’язку з його нікчемністю.
Матір позивача склала на його ім’я заповіт, яким заповіла йому все своє майно. Після смерті матері позивач дізнався про існування нового заповіту, яким матір заповіла все своє майно своїм онукам (дітям від першого шлюбу позивача). У позові посилався на те, що оспорюваний заповіт складено під тиском з використанням хворобливого фізичного стану його матері. Крім того, при складенні та посвідченні заповіту не дотримано форму № 45 додатку 25 Правил ведення нотаріального діловодства.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з тим, що відсутні підстави для визнання заповіту недійсним, визначені ст. 1257 ЦК України, а положення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 р. № 3306/5, та ст. 1247 ЦК України при посвідченні заповіту дотримані. При цьому технічні помилки не можуть бути підставою нікчемності заповіту, оскільки особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача.
У касаційній скарзі позивач наполягав, що оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому є нікчемним, що відсутність у заповіті дати, часу і місця його складення, посади особи, яка посвідчувала заповіт, не є технічною помилкою (опискою). При цьому, з урахуванням часу складення, прочитання та посвідчення заповіту, заповідач з об`єктивних причин не мала можливості прочитати заповіт в голос.
Верховний Суд вказав, що у ст. 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номера облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з’ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. Вони не є тими порушеннями, які впливають на форму та посвідчення заповіту, що було б підставою для визнання заповіту недійсним.
Підготував Леонід Лазебний
