Судова практика
У випадках, коли винуватий діє із невизначеним умислом, він має відповідати за ту шкоду, яку фактично було заподіяно
11 травня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 711/2233/18 залишив без зміни судові рішення, вказавши, що завдання засудженим без попередження удару кулаком у голову потерпілого, який того не очікував, від чого останній не втримався на ногах, упав на асфальт та отримав тяжкі тілесні ушкодження, свідчить про наявність у діях засудженого невизначеного умислу, за якого він не передбачав, але свідомо припускав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар об тверду поверхню (асфальт), внаслідок чого йому буде спричинено шкоду здоров’ю.
Читайте також: Тяжкість певного злочину слід визначати виходячи з обставин його вчинення та небезпечності наслідків, а не лише його виду
Вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено виконання обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Судом визнано доведеним, що на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин фігурант ударив кулаком потерпілого в голову, внаслідок чого останній, втративши свідомість, упав на асфальт і вдарився головою. Заподіяна потерпілому травма голови належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що його діяння слід кваліфікувати за ст. 128 КК, оскільки травми потерпілий отримав від удару об землю при падінні, а не в результаті його дій.
Читайте також: Проблеми аргументованості правових висновків Касаційного кримінального суду у складі ВС: огляд окремих постанов
Верховний Суд вказав, що у цьому кримінальному провадженні судами було встановлено, що засуджений умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, із силою завдав потерпілому удар кулаком у голову, тобто в життєво важливий орган. Від отриманого удару потерпілий не втримався на ногах, упав на асфальт та отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Проведеними судово-медичними експертизами підтверджено, що травмуючим механізмом утворення в потерпілого тілесних ушкоджень була ударна дія (дії) тупого предмета, а можливість їх виникнення при його самовільному падінні з положення стоячи та подальшому ударі об тверду поверхню є малоймовірною.
Читайте також: Суспільна небезпечність діяння — фундаментальна ознака поняття «кримінальне правопорушення»
Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що обіинувачений, умисно завдаючи без будь-якого попередження сильного удару в голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, не передбачав, але свідомо припускав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар об тверду поверхню (асфальт), від чого його здоров’ю буде спричинено шкоду.
Відповідно до усталеної судової практики у випадках, коли винний діє із невизначеним умислом (прямим або непрямим), він має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.
Отже, за встановлених фактичних обставин справи кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК є правильною.
Підготував Леонід Лазебний
