Судова практика
У вироку апеляційного суду є допустимим формулювання «вважати особу засудженою до покарання», якщо вид та розмір покарання суд не змінював
15 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 127/20497/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора, який наполягав, що засуджений залишився без покарання.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватою та засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов’язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Читайте також: Розбіжності обвинувачення в обвинувальному акті з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру є істотним порушенням вимог КПК
Верховний Суд касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду задовольнив, скасував її і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд своїм вироком задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій, у резолютивній частині якого зазначив таке: вважати особу засудженим за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів з урахуванням покарання, призначеного вироком місцевого суду, у виді позбавлення волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі 80 НМДГ, що становить 1360 грн.
У касаційній скарзі прокурор посилався на те, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 374, 420 КПК, оскільки під час його постановлення апеляційний суд не призначив засудженому покарання, а ухвалив вважати його засудженим, що є істотним порушенням вимог КПК.
Читайте також: Проголошення судом після виходу з нарадчої кімнати лише вступної та резолютивної частин вироку є істотним порушенням вимог КПК
Під час розгляду доводів касаційної скарги Верховний Суд не відступив від позиції, висловленої в постановах Верховного Суду від 1 листопада 2018 р. у справі № 199/5625/17, від 21 березня 2019 р. у справі № 482/85/17 та від 6 червня 2019 р. у справі № 127/17696/18, вказавши, що призначення покарання – це діяльність суду з вибору виду і розміру покарання щодо особи, винної у вчиненні злочину. Тому в ході постановлення апеляційним судом нового вироку, яким винній особі призначається інше покарання, відмінне від призначеного місцевим судом, застосування терміну «вважати засудженим» не припустимо, оскільки в такому випадку особа фактично залишається без покарання.
Натомість у цьому конкретному випадку суд апеляційної інстанції фактично погодився з видом та розміром призначеного засудженому покарання і не погодився лише з рішенням місцевого суду про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК. Тобто в цьому випадку покарання саме по собі не змінювалося, воно залишилося тим самим і з вироку місцевого суду по суті було виключено висновок про можливість виправлення винного без ізоляції від суспільства.
Читайте також: Прокурор не має права оскаржувати вирок, яким затверджено угоду про примирення, з підстав невідповідності вимогам КК та КПК
Крім того, апеляційний суд, установивши порушення, допущене місцевим судом, у частині незастосування вимог ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК, виправив указане порушення та своїм вироком призначив остаточне покарання на підставі цих вимог.
Отже, покарання особі було призначено апеляційним судом відповідно до вимог ст.ст. 374, 420 КПК. Істотного порушення апеляційним судом норм КПК Верховний Суд не знайшов і доводи прокурора відхилив.
Підготував Леонід Лазебний
