Судова практика
Учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов’язаних із захистом їхніх соціальних прав, незалежно від процесуального статусу
22 червня 2026 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/3051/25 задовольнив касаційну скаргу відповідача, вирішивши питання щодо застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Товариство звернулося до суду з позовом до учасника бойових дій про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Рішенням районного суду позов було задоволено. Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку та просив звільнити його від сплати судового збору.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, визнав неподаною та повернув апеляційну скаргу, пославшись на відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідач не звертався до суду за захистом своїх порушених прав, зустрічного позову не подавав, і в цій справі має процесуальний статус відповідача.
У касаційній скарзі відповідач зазначав про обмеження його в доступі до суду.
Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.
Зі змісту цієї норми права вбачається, що вона має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У ст. 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов’язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов’язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 р. у справі № 9901/311/19, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 490/8128/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 р. у справі № 545/1149/17 та інших.
Системне тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у поєднанні зі ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» свідчить про те, що законодавець не пов’язує сплату/звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій у разі захисту ними питань, пов’язаних з їх соціальним захистом, від того мають вони статус позивача чи відповідача у справі.
Законодавець, формулюючи у п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» правову норму – правило поведінки для суду, використав розмежування статусу учасників справи, не вказавши в ній слово «позивач», як в інших нормах цього Закону. Саме таким чином визначається прийом законодавчої техніки з метою з’ясування дійсного змісту сформульованої правової норми.
Зміст п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» достатньо чітко та ясно викладено, що дозволяє встановити його зміст за допомогою мовного та логічного способів тлумачення.
За загальним правилом, якщо правова норма надає якесь право або гарантію особам приватного права, то зміст такої норми повинен тлумачитись або буквально або розширено, проте не може тлумачитись звужено. Правозастосовний орган не може шляхом звуженого тлумачення зменшувати обсяг наданих законодавцем прав або гарантій.
Тому Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, а справу направив на новий розгляд.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.







