Судова практика
В разі договірного затвердження еквівалента зобов’язання в іноземній валюті інфляційні втрати відшкодуванню не підлягають
07 липня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц скасувала рішення суду апеляційної інстанції, встановивши, що в разі порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не стягуються. В такому випадку втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Між сторонами було укладено кілька договорів, спрямованих на майбутнє придбання житлового будинку та земельної ділянки, узгодження порядку та строків оплати грошових коштів на виконання попереднього договору, а також засвідчено факт передачі та отримання авансу в розмірі 40 тис. доларів США в якості частини платежу за договором купівлі-продажу. На порушення умов договору, продавець ухилявся від обов’язку укласти договір купівлі-продажу, а отримані за договором грошові кошти не повертав. Справа неодноразово виступала предметом розгляду судів різних інстанцій. Потрапивши на розгляд касаційної інстанції, справа була передана на новий розгляд до апеляційного суду.
Апеляційний суд врешті скасував рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідачки аванс, інфляційні втрати, 3 % річних на загальну суму 2 млн. 137 тис. 365 грн. Апеляційний суд виходив з того, що за попереднім договором позивачка передала відповідачці аванс у розмірі 320 тис. грн, що було еквівалентно 40 тис. доларів США. Колегія суддів зробила висновок про застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 533 ЦК України. Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не довела факту введення її в оману відповідачкою.
У касаційній скарзі позивачка вказувала, що під час укладення оспорюваного договору відповідачка надала неправдиву інформацію про те, що є власником майна, тим самим ввела позивачку в оману. На її думку, апеляційний суд неправильно застосував ст. 230 ЦК України та не стягнув у зв`язку із цим моральну шкоду.
Велика Палата Верховного Суду скасувала постанову апеляційного суду. Колегія суддів погодилася і обґрунтованістю стягнення 3 % річних від простроченої суми.
Проте, Велика Палата вказала, що оскільки індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у національній валюті.
У випадку ж порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 р. у справі № 6-284цс17.
Отже, Велика Палата в цій частині ухвалила нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення інфляційних нарахувань відмовила.
Інші доводи касаційної скарги позивачки зводилися до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. За таких обставин колегія вказала, що позивачка не довела факту введення її в оману, оскільки не надала жодних доказів під час розгляду справи в попередніх інстанціях.
Підготував Леонід Лазебний
