Судова практика
В разі ліквідації державної установи з одночасним створенням її правонаступниці роботодавець має працевлаштувати персонал ліквідованої установи
29 вересня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 302/207/20 скасував рішення судів, які не встановили всіх фактичних обставин справи.
Працівниця звернулася до суду з позовом до районної лікарні, сектору охорони здоров’я РДА про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
За матеріалами справи спочатку позивачка працювала в центральній районній лікарні на посаді санітарки хірургічного кабінету, пізніше – в районній лікарні в цьому ж структурному підрозділі молодшою медичною сестрою (санітаркою-прибиральницею). За період роботи позивачки медичний заклад реорганізовувався неодноразово. Її було письмово попереджено про наступне вивільнення у зв’язку із ліквідацією районної лікарні на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а потім звільнено.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково з тих мотивів, що роботодавцем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування працівника у зв’язку з ліквідацією лікарні та одночасним створенням на її базі по суті такої самої установи з фактичним переведенням до неї лікарів, медичного та допоміжного персоналу.
Розглянувши касаційну скаргу районної лікарні, Верховний Суд вказав, що поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Читайте також: Звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді
Задовольняючи позов про поновлення на роботі, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, не врахував, що позивачка не заявляла вимог про її поновлення на попередній роботі, а просила її поновити у новоствореній установі – КНП «ЛПУ районна лікарня» і такі вимоги задоволено судом, що не відповідає приписам ст. 235 КЗпП України та фактично є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Суд поновив позивачку на роботі у новоствореному закладі охорони здоров’я, проте залишив поза увагою з’ясування питання чи була вона фактично допущена до роботи в ньому, не з’ясував кількісний склад працівників (санітарок-прибиральниць) у ліквідованій установі та не перевірив чи дійсно усі були переведені в нову установу, крім позивачки.
Крім того, Верховний Суд України у постановах від 4 березня 2014 р. у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 р. у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 р. у справі № 21-484а14, від 19 січня 2016 р. у справі № 810/1783/13-а сформулював правову позицію, на підставі якої можна дійти висновку, що у разі покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов’язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Такі висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 6 лютого 2020 р. у справі № 813/3412/17, від 26 вересня 2019 р. у справі № 820/10744/15, від 14 травня 2020 р. у справі № 344/7365/16-а, від 11 квітня 2018 р. у справі № 591/3104/16.
У цій справі суди на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернули, не з’ясували чи наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій юридичної особи публічного права – районної лікарні, або їх передачі іншій юридичній особі публічного права, чи були наявні підстави для працевлаштування працівників ліквідованого закладу охорони здоров’я у новоствореному, чи не було підстав для переведення позивача на рівнозначну посаду у створеній лікарні згідно затвердженого штатного розпису, та чи дотримані передбачені трудовим законодавством гарантії у відношенні позивачки.
Отже, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
