Судова практика
Витрати на правничу допомогу в кримінальній справі є збитками, а не процесуальними витратами у цивільній справі, тому їх розмір не залежить від пропорційності задоволених вимог
1 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС у справі № 522/1821/23 частково задовольнив касаційні скарги держслужбовця, прокурора та міграційної служби, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відшкодування збитків – витрат на професійну правничу допомогу, і передав справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.
Позивач (держслужбовець) зазначав, що його притягнули до кримінальної відповідальності, взяли під варту та відсторонили від посади, але згодом повністю виправдали за недоведеністю вини, тому просив відшкодувати матеріальну шкоду, зокрема недоотриману зарплату та витрати на правничу допомогу адвокатів.
Суд першої інстанції в позові відмовив, оскільки звільнення позивача в порядку переведення є самостійною підставою для припинення державної служби, що не залежить від його притягнення до кримінальної відповідальності. Тому положення ст. 6 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР до цих правовідносин не застосовуються.
Натомість апеляційний суд позов задовольнив частково, стягнувши недоотриману зарплату та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У касаційній скарзі держслужбовець просив змінити рішення апеляційного суду через порушення норм матеріального і процесуального права та стягнути з держави збитки за правничу допомогу й упущену вигоду (зарплату, втрачену через відсторонення та звільнення під час слідства й суду). Прокурор і міграційна служба також оскаржили рішення, заявивши, що апеляційний суд не врахував релевантні правові висновки Верховного Суду.
Читайте також: Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів
Верховний Суд частково погодився з висновками апеляційного суду та підтвердив право позивача на відшкодування недоотриманого заробітку за період вимушеного прогулу через кримінальне провадження (ст. 56 Конституції).
Водночас Суд зауважив, що спеціальні підстави та порядок відшкодування такої шкоди визначені ст. 1176 ЦК і Законом № 266/94-ВР.
Суд роз’яснив, що за п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 4 ст. 3 Закону держава відшкодовує шкоду, завдану громадянину незаконними діями органів правопорядку та суду (засудженням, підозрою, триманням під вартою, обшуком, арештом майна, відстороненням від посади тощо). Право на таке відшкодування є прямим і охоплює витрати на правничу допомогу як на досудовому слідстві, так і в суді. Таке відшкодування не є розподілом витрат на професійну правничу допомогу в цивільному процесі (ст. 137 ЦПК). Тому правила зменшення судових витрат до цих правовідносин не застосовуються.
ТомуВерховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відшкодування витрат на правничу допомогу та передав справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
