Визначення місця проживання дитини має відповідати якнайкращим інтересам дитини

Верховний Суд, врахувавши «якнайкращі інтереси дитини», скасував рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, яка вже переглядалася, та постановив, що дитина проживатиме з батьком.

2 травня 2018 р. Верховний Суд у справі № 404/1100/16-ц скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлення місця проживання дитини з матір`ю.

В лютому 2016 р. громадянка звернулась до районного суду з позовом про визначення місця проживання дитини. Позовну заяву мотивовано фактичним припиненням шлюбних стосунків з відповідачем та недосягненням з останнім згоди щодо місця проживання дитини. Відповідач у травні 2016 р. звернувся до суду з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, посилаючись на відсутність у матері дитини постійного місця проживання та ненадання синові материнської турботи.

Рішенням районного суду від 12 січня 2017 р. позов задоволено. Місце проживання малолітнього сина визначено з матір`ю. Суд першої інстанції виходив з того, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде повною мірою сприяти її всебічному розвиткові. Суд зазначив, що відсутні виняткові обставини, за існування яких дитину необхідно передати для проживання з батьком. Чоловікові у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду від 5 грудня 2017 р. рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі батько дитини просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти постанову по суті позовних вимог, виходячи з неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 р. ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд з мотивів, що апеляційний суд не врахував того, що, окрім батька, дитина проживає з дідом та бабою і що розлучення дитини з цими людьми може негативно вплинути на психологічний стан дитини. Окрім того, апеляційний суд не погодився з висновком служби у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 11 жовтня 2016 р. про те, що дитині доцільно проживати з батьком, виходячи головним чином з того, що відсутні виняткові обставини для розлучення дитини з матір’ю. Також апеляційному судові було вказано на те, що він не дослідив свідчень про можливе зловживання алкоголем матір’ю дитини. За поясненнями самого малолітнього, він не сумує за матір’ю та хоче й надалі проживати з батьком.

При новому розгляді справи, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що дитина стала заручником неприязних стосунків між батьками, при цьому наявний психологічний тиск на дитину задля створення негативного образу матері.

Верховний Суд зазначив, що, відповідно до статей 3 та 9 Конвенції про права дитини, при забезпеченні прав дитини, першочергово повинні бути враховані якнайкращі інтереси дитини. До того ж, спілкування дитини з психологами виявило її схильність до проживання з батьком та болісну реакцію на матір.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд постановив задовольнити касаційну скаргу батька дитини, рішення районного суду та ухвалу  апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову матері до батька дитини про визначення місця проживання дитини відмовити, а позов батька до матері визначення місця проживання дитини задовольнити. Місце проживання дитини визначене з батьком.

Леонід Лазебний

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути