Судова практика
Визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності певної категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження процесуального рішення суду, яке є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду
15 травня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 205/8482/15-ц за позовом ПФ «Нік Ан» до фізичної особи – набувача автомобільної стоянки, про витребування майна.
У грудні 2015 р. ПФ «Нік Ан» звернулася до суду з позовом, у якому просила припинити право власності набувача на автомобільну стоянку, визнати за ПФ «Нік АН» право власності на вказану автомобільну стоянку та витребувати її від набувача на свою користь. Вимоги мотивувала тим, що 22 вересня 2014 р. невстановлені особи із застосуванням процедури прилюдних торгів без її відома, як власника стоянки, здійснили відчуження автомобільної стоянки на користь ТОВ «Пеле Груп».
У подальшому набувачем автомобільної стоянки виявилася фізична особа, яка набула її на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно, і протоколу про проведення аукціону, складеного товарною біржою. На думку позивача, перехід права власності на спірну автомобільну стоянку спочатку до ТОВ «Пеле Груп», і далі до набувача відбувся з порушенням чинного законодавства та внаслідок злочинних дій невстановлених осіб, а спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею.
Рішенням районного суду позов задоволено, оскільки господарським судом визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане ТОВ «Пеле Груп», а подальше відчуження спірного майна вказаним товариством відповідачу здійснено особою, яка не мала права розпоряджатися спірним майном.
Апеляційним судом це рішення в частині задоволення позовних вимог про припинення права власності набувача на автомобільну стоянку, та визнання за ПФ «Нік Ан» права власності на вказану автомобільну стоянку скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд керувався тим, що позивач у частині вимог щодо припинення права власності відповідача на автомобільну стоянку обрав неналежний спосіб захисту порушених прав відповідно до вимог ст. 16 ЦК України.
До цих правовідносин слід було застосувати лише норму про витребування майна, передбачену у ст. 388 ЦК України.
Крім того, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільної юрисдикції, адже спірне майно зареєстроване за набувачем на праві приватної власності як за фізичною особою, а в господарській справі щодо цього ж майна провадження припинено з огляду на те, що належним відповідачем у ній має бути фізична особа, яка не є суб’єктом господарювання, і спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
У серпні 2017 р. набувач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що придбав автомобільну стоянку для здійснення підприємницької діяльності, проте суди розглянули справу у порядку цивільного судочинства, тоді як спір є господарським, оскільки виник між суб`єктами підприємницької діяльності.
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, заначила, що основним наведеним у касаційній скарзі доводом зазначено ті обставини, що відповідач у спірних правовідносинах виступає як фізична особа – підприємець. Зі змісту правовідносин та їх суб’єктного складу вбачається, що у спорі бере участь ПФ «Нік Ан» в особі арбітражного керуючого та набувач як фізична особа – підприємець.
Помилковим є висновок апеляційного суду про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до господарської юрисдикції, зроблений на тій підставі, що у господарській справі за позовом до набувача припинено провадження.
Наявність ухвали про припинення провадження у господарській справі є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду, однак визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності цієї категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження. Така постанова вищої судової інстанції може бути й процесуальною підставою для звернення з позовом до належного суду, яким, у даному випадку, є господарський суд.
Отже, з огляду на суб’єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду постановила, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності певної категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження процесуального рішення суду, яке є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду. Така постанова вищої судової інстанції може бути процесуальною підставою для звернення з позовом до належного суду.
Підготував Леонід Лазебний
