Судова практика
Визнання недоцільним дослідження доказів за наявності сумнівів щодо осудності чи обмеженої осудності обвинуваченого є істотним порушенням вимог КПК
6 квітня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 495/1872/22 задовольнив касаційну скаргу захисника, визнавши, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про можливість проведення судового розгляду у скороченому порядку.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, військовослужбовця засуджено за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України за те, що він за відсутності поважних причин не з’явився вчасно з лікувального закладу – лікарні з надання психіатричної допомоги до розташування військової частини. Крім того, відкрито відмовився від несення обов’язків військової служби шляхом подання рапорту на ім’я командира військової частини щодо відмови від виконання обов’язків військової служби, тобто фактично припинив виконання обов`язків військової служби.
Читайте також: Часткове дослідження доказів за спрощеною процедурою без роз’яснення наслідків такого судового розгляду є істотним порушенням вимог КПК
У своїй касаційній скарзі захисник зазначав, що військовослужбовець, погоджуючись на проведення судового розгляду в суді першої інстанції у скороченому порядку, внаслідок своєї правової неграмотності, відсутності захисника, нестабільного психічного стану та довіри до органів прокуратури, до кінця не розумів для себе правильності кваліфікації інкримінованих йому злочинів та всіх наслідків розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Також захист наголошував, що суди належним чином не дослідили наявні в матеріалах докази та не перевірили обставини, які свідчать про те, що у військовослужбовця були поважні причини вчасно не з’явитися до військової частини для відбування військової служби, які пов’язані з його психічним станом та обстановкою, що склалася внаслідок запровадження на території України воєнного стану і ведення військових дій.
Верховний Суд вказав, що п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
Судом першої інстанції було встановлено, що до моменту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обвинувачений проходив лікування у медичному закладі, де йому надавалась відповідна психіатрична допомога.
Проте, визнавши доведеним обвинувачення у цій частині, місцевий суд, за наявності даних, що можуть викликати сумніви щодо осудності чи обмеженої осудності обвинуваченого, не пересвідчився у наявності в матеріалах кримінального провадження висновку відповідного експертного дослідження (судової психіатричної експертизи), проведення якого, в такому випадку, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК України є обов’язковим.
За висновком ВС місцевий суд дійшов передчасного висновку про можливість проведення судового розгляду у скороченому порядку згідно з положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а також всупереч положень, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не надав належної оцінки мотивам вчинених злочинів.
Вказані порушення не були усунуті в процесі перегляду вироку місцевого суду в порядку апеляційної процедури.
Отже, Верховний Суд вирок міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
