Судова практика
Ухвала слідчого судді, якою зобов’язано слідчого вчинити процесуальну дію – повідомити про підозру, не передбачена кримінальним процесуальним законом
5 квітня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 188/1146/22 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, який вказував, що ухвала слідчого судді підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Ухвалою слідчого судді районного суду скасовано постанову слідчого про відмову в задоволенні поданого адвокатом клопотання в частині відмови в повідомленні про підозру. Зобов’язано слідчого відповідно до ст. 276-279 КПК України повідомити про підозру.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді районного суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана ухвала слідчого судді не входить до переліку ухвал, зазначених у ст. 309 КПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому не підлягає апеляційному перегляду.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що слідчий суддя в ухвалі зобов’язав слідчого винести конкретне процесуальне рішення – повідомити про підозру, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність слідчого, які визначені положеннями ст. 307 КПК України, та таким чином втрутився в дискреційні повноваження слідчого та прокурора, передбачені ст. 276, 278 КПК, отже постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом, а тому ухвала підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Верховний Суд вказав, що забезпечуючи ефективний доступ до правосуддя, за результатами розгляду скарги представника потерпілого – адвоката на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні слідчий суддя, відповідно до положень ст. 307 КПК, міг: скасувати рішення слідчого, зобов’язати слідчого вчинити певну дію, зобов’язати припинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає слідчому судді повноважень вторгатися в дискреційні повноваження слідчого та прокурора в кримінальному провадженні, визначені положеннями ст. 276, 278 КПК України.
Із системного аналізу норм гл. 22 КПК України вбачається, що одним із етапів процедури здійснення повідомлення про підозру особі є етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру.
Вищезазначене свідчить про те, що право прийняття рішення про повідомлення особи про підозру належить до дискреційних повноважень слідчого та прокурора в кримінальному провадженні.
Натомість у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя зобов’язав слідчого вчинити процесуальну дію, а саме повідомити про підозру, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень та постановив рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом.
Наведене узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постановах від 5 липня 2022 р. (справа № 757/27041/21-к), від 29 серпня 2022 р. (справа № 757/61433/21-к), від 30 листопада 2022 р. (справа № 761/13804/22), від 2 березня 2023 р. (справа № 757/12712/22-к).
Читайте також: Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК. Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17-к.
Таким чином, приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що право на апеляційне оскарження судового рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом, підлягає забезпеченню на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, у зв’язку з чим Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
