Судова практика
Якщо довіреність представника військової частини, подану через «Електронний суд», неможливо перевірити за ЄДР, потрібен документ на підтвердження повноважень довірителя
19 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 320/48030/24 залишив без задоволення касаційну скаргу військової частини на ухвалу про повернення апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу від імені військової частини підписав і подав представник за електронною довіреністю, сформованою в підсистемі «Електронний суд» від імені командира частини. Апеляційний суд повернув скаргу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС, оскільки не зміг встановити, що особа, яка видала довіреність, справді мала на це повноваження – відповідних документів додано не було.
Верховний Суд вказав, що електронна довіреність, сформована в підсистемі «Електронний суд», є належним документом, що підтверджує повноваження представника, і не потребує додаткового засвідчення. Водночас, можливість оформлення та видачі довіреності в електронній формі засобами підсистеми «Електронний суд» не усуває необхідності перевірки судом того, чи мала особа, яка видала таку довіреність від імені юридичної особи, відповідні повноваження, оскільки сам факт формування довіреності підтверджує лише волевиявлення особи, яка її сформувала, а не наявність у неї права діяти від імені юридичної особи.
За загальним правилом повноваження особи, яка від імені юридичної особи видає довіреність в електронній формі у підсистемі «Електронний суд», можуть бути перевірені судом за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки саме в цьому реєстрі мають міститися дані про осіб, уповноважених представляти юридичну особу без довіреності.
Однак для військових частин такі відомості в ЄДР, як правило, відсутні, у випадку, коли повноваження особи, яка від імені юридичної особи видала довіреність у підсистемі «Електронний суд», неможливо перевірити на підставі відомостей загальнодоступних державних реєстрів, особа, яка звертається до суду як представник такої юридичної особи, на підтвердження своїх повноважень повинна надати також документ, який дає можливість встановити наявність у особи, яка видала довіреність, відповідних повноважень.
Застосувавши це правило, Суд встановив, що довіреність містила посилання на витяг з наказу, який до апеляційної скарги додано не було, а поданий замість нього інший наказ стосувався призначення особи командиром військового формування з іншою назвою, без пояснень щодо тотожності з військовою частиною – відповідачем. Документи, що остаточно підтверджували повноваження, скаржник подав лише разом із касаційною скаргою, тобто вже після того, як апеляційний суд ухвалив рішення, і не могли бути ним враховані.
Оскільки на момент подання апеляційної скарги належного підтвердження повноважень представника не було, Верховний Суд відповідно залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
