Судова практика
За наявності розбіжностей у змісті між електронною і паперовою версіями наказу Держгеокадастру, перевагу має паперова
Розбіжності у змісті наказів Держгеокадастру з однаковими реквізитами: хоча електронний документ і має юридичну силу оригіналу, проте за наявності суперечностей пріоритет мають відомості на паперових носіях
5 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС у справі № 205/2137/23 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора на відмову в позові про витребування земельної ділянки на користь громади.
Прокурор стверджував, що спірна ділянка вибула поза волею власника через підробку наказу Держгеокадастру. Наявні дві копії цього документа з однаковими реквізитами, але з різним змістом. Перша копія — електронна з паперового носія, який став підставою для реєстрації права власності. Друга копія — паперова з електронного документа зі штрих-кодом і штампом. Паперові оригінали наказів недоступні через окупацію території. Водночас органи влади жодних рішень про відчуження цієї землі не ухвалювали.
Суди попередніх інстанцій відмовили в позові, пославшись на презумпцію правомірності права власності (ч. 2 ст. 328 ЦК) та відсутність доказів підробки паперового наказу.
У касаційній скарзі прокурор посилався на неврахування судами листа Держгеокадастру про приналежність спірного наказу не відповідачу, а іншій особі, а також того, що накази Держгеокадастру з одним номером, датою та посекундною відміткою на штрих-коді фізично не можуть існувати. Висновки судів ґрунтуються на припущеннях.
Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій та роз’яснив питання конкуренції двох різних за змістом паперового та електронного примірників одного наказу Держгеокадастру з однаковими реквізитами.
Суд нагадав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може відхилити таку копію, лише якщо її відповідність оригіналу викликає сумніви, а сам оригінал електронного доказу не надано (узгоджується з постановами ВС від 29 січня 2021 р. у справі № 922/51/20 та від 15 липня 2022 р. у справі № 914/1003/21).
Проаналізувавши зміст ст.ст. 5, 7, 8 Закону № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та підп. 4 п. 31, п.п. 32, 51, 52, 112 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051, Верховний Суд виснував, що наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи «Електронний документообіг», існує як електронний документ та має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений за чинним законодавством. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. Якщо відомості на електронних і паперових носіях розбігаються, пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах за ст. 89 ЦПК (узгоджується з висновком у постанові ОП КЦС від 5 травня 2025 р. у справі № 199/9897/22, про відступлення від якого вирішується питання).
Суд поклав тягар доказування фальсифікації паперового документа в умовах недоступності архівів на окупованих територіях саме на позивача. Водночас на основі принципу належного урядування та практики ЄСПЛ Суд констатував, що держава має сама нести ризики власних помилок або системних збоїв, захищаючи добросовісного приватного власника.
На цій основі Верховний Суд визнав відсутність підстав для відступу від указаного висновку у постанові ОП КЦС від 5 травня 2025 р. у справі № 199/9897/22.
Оскільки прокурором не встановлено та не доведено факт підробки спірного наказу, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
