Судова практика
Закон про кримінальну відповідальність не містить обмежень щодо позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких воно є джерелом доходу
10 серпня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 137/807/20 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який вказував на необґрунтованість призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами і належним чином не мотивував свого рішення в цій частині, враховуючи, що для нього керування транспортними засобами є основною діяльністю та єдиним джерелом доходу для сім’ї.
Верховний Суд вказав, що санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, суд апеляційної інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення крім основного, ще й додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. В цьому конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Також Верховний Суд зазначив, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов’язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Читайте також: До 1 року позбавлення права керування авто за перевищення швидкості
За таких обставин, Верховний Суд не знайшов підстав для визнання рішення апеляційного суду необґрунтованим та зазначив, що хоча засуджений є директором підприємства, яке наймає в оренду вантажні транспортні засоби для надання послуг з перевезення вантажів, позбавлення права керувати транспортними засобами самого засудженого не створює перешкод для залучення інших осіб керувати транспортними засобами.
Підготував Леонід Лазебний
