Законодавством не передбачено перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді та рішень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду таких ухвал

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 522/14170/17 розглянула касаційну скаргу підозрюваної на ухвалу судді  апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за заявою підозрюваної про перегляд ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою слідчого судді районного суду  було відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної та до останньої був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

На зазначену ухвалу слідчого судді прокурором була подана апеляційна скарга, в якій він просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою апеляційного апеляційну скаргу прокурора була частково задоволено, ухвалу слідчого судді районного суду скасована та постановлено нову ухвалу, якою клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної було частково задоволено та до підозрюваної був застосований запобіжний захід у вигляді застави, з покладанням обов`язків, у разі її внесення, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Підозрюваний звернувся до апеляційного суду з заявою про перегляд вищезазначеної ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження відмовлено з тим обґрунтуванням, що кримінальним процесуальним законом взагалі не передбачено можливості переглянути за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду, яке було ухвалене після перевірки рішення слідчого судді, що приймалося під час досудового розслідування.

Касаційну скаргу підозрюваний зазначив, що суддя помилково визнав тотожними перевірку ухвал слідчого судді та перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також що в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами були чітко вказані обставини, які заявник вважав нововиявленими, що жодних правових підстав для відмови у відкритті провадження за заявою підозрюваного в ухвалі не вказано і КПК України не містить норм, які б давали суду право для відмови у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 8 жовтня 2019 р. касаційне провадження до було передано до об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів Другої судової палати вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати від 17 квітня 2018 р. (справа № 761/25093/16), вважала, що формулювання ст. 464 КПК України, згідно з яким «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами» дає йому повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду залишила касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.

Системне, логічне й телеологічне тлумачення норм глави 34 КПК указує на те, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають не всі судові рішення, а лише ті, якими завершується розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції.

По-перше, на це вказує зміст ст. 459 КПК, ч. 2 якої визначає, які обставини слід вважати нововиявленими. Логіка і мета цієї норми, з огляду на її зміст, вказують на те, що процедура перегляду за нововиявленими обставинами має застосовуватися до тих судових рішень, якими завершено кримінальне провадження по суті та які, власне, й породжують певні кримінально-правові наслідки або констатують відсутність підстав для настання таких наслідків (вирок, ухвала про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанції щодо таких рішень).

Такий висновок цілком узгоджується із загальним законодавчим підходом до регламентації різних процедур перегляду судових рішень. Наприклад, чинне кримінальне процесуальне законодавство гарантує право на апеляційне оскарження  судових рішень, якими завершено розгляд кримінального провадження по суті, однак лише в деяких, дуже обмежених, випадках передбачає можливість окремого апеляційного оскарження ухвал суду, що постановляються під  час підготовчого судового засідання чи судового розгляду  кримінального провадження і якими розгляд цього провадження не завершується по суті. 

Більше того, логіка розміщення глави 34 у структурі КПК з урахуванням системного тлумачення норм цієї глави у сукупності з іншими нормами, що в цілому визначають процедуру судового провадження, приводить до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою  перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку виявлено обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.

Такий висновок ґрунтується на загально-правовому принципі остаточності судових рішень (res judicata), що знаходить відображення й у змісті відповідних положень інших процесуальних кодексів. Так, ст. 423 ЦПК передбачає, що предметом перегляду за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яким закінчено розгляд справи. Аналогічні положення містяться в ст. 320 ГПК та ст. 361 КАС.

По-друге, на відміну від права на апеляційне оскарження, жодна норма КПК не містить указівки на можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчих суддів. Так, у главі 34 КПК йдеться лише про  «суд», тоді як «слідчий суддя» взагалі не згадується. При цьому відсутність можливості перегляду за нововиявленими обставинами рішень слідчих суддів, ухвалених під час досудового розслідування, цілком  компенсується іншими процесуальними механізмами (наприклад,  необхідністю періодично переглядати обґрунтованість подальшого застосування запобіжного заходу, можливість подати слідчому судді клопотання про скасування  чи зміну такого заходу, можливістю апеляційного оскарження окремих ухвал слідчого судді, можливістю заявити заперечення щодо законності ухвал слідчого судді в підготовчому судовому засіданні чи на стадії судового розгляду тощо).

Отже, Верховний суд визнав ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.

Підготував Іван Мельниченко

Рішення в ЄДРСР – http://reyestr.court.gov.ua/Review/87424124

Поділитися

Твітнути