Судова практика
Закриття кримінального провадження не допускається якщо особа заперечує проти його закриття у зв’язку зі звільненням від кримінальної відповідальності
17 серпня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 274/4366/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисниці, яка посилалась на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вироком міськрайонного суду фігурантку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Ухвалою апеляційного суду зазначений вирок суду змінено. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України особу звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строку давності. В іншій частині вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисниця вказувала на нероз’яснення апеляційним судом засудженій положень ст. 49 КК України, що, відповідно до висновку об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 6 грудня 2021 р. (справа № 521/8873/18) є підставою для скасування судового рішення.
Верховний Суд зазначив, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов’язок роз’яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що за ст. 49 КК є правовою підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Нероз’яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме – незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У цьому кримінальному провадженні Верховний Суд хоч і погодився з твердженням захисниці, що суд апеляційної інстанції не роз’яснив фігурантці те, що на момент апеляційного перегляду закінчились строки притягнення останньої до кримінальної відповідальності, проте не знайшов обставини цього кримінального провадження релевантними обставинам справи № 521/8873/18.
При цьому Верховний Суд виходив з того, що захисниця в суді касаційної інстанції надала пояснення, згідно з якими засуджена не бажала і не бажає звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки вважає себе невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Крім того, захисниця вказала, що нею на момент апеляційного перегляду було роз’яснено її підзахисній те, що остання може заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Проте засуджена відмовилась подавати таке клопотання.
Вказані пояснення підтримала і засуджена та зазначила, що в її діях відсутній склад інкримінованого їй кримінального правопорушення.
За змістом вимог ч. 8 ст. 284 КПК України, якщо особа заперечує щодо закриття кримінального провадження з підстав звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема на підставі ст. 49 КК України, то закриття кримінального провадження не допускається. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК України.
Підготував Леонід Лазебний
