Судова практика
Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу підлягає залишенню без розгляду, якщо не додано оригіналу арбітражної угоди
9 березня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 824/80/22 залишив без розгляду заяву Компанії про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc на підставі ч. 1 ст. 377, ч. 6 ст. 476 ЦПК України.
Компанія звернулася до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc у справі за позовом Компанії до боржника про стягнення неустойки у виді штрафу за прострочення передоплати за договором купівлі-продажу повітряного судна.
Апеляційний суд як суд першої інстанції задовольнив заяву з мотивів відсутності визначених ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ст. 478 ЦПК України підстав для відмови.
Розглянувши апеляційну скаргу боржника, Верховний Суд вказав, що зацікавленою стороною для виконання арбітражних рішень мають бути дотримані формальні вимоги до документів, визначені ст. IV Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 р. (Нью-Йоркська конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 р.
Зокрема, сторона, яка звертається за визнанням та наданням дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, повинна направити до компетентної влади держави, в якій це арбітражне рішення повинно бути виконане, письмове клопотання або заяву з проханням визнати й виконати це арбітражне рішення.
До такого клопотання необхідно додати:
– належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого рішення;
– письмову угоду, за якою сторони зобов’язуються передавати в арбітраж спори, що виникають або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними договірними або іншими правовідносинами, об’єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або міститься в обміні листами або телеграмами), або належним чином засвідчену копію такої.
За правилами ч. 4 ст. 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються, зокрема:
1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення;
2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України.
У разі подання заяви в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 ч. 4 цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала (ч. 6 ст. 476 ЦПК).
В цій справі Компанія додала до заяви нотаріально завірену копію нотаріально посвідченого перекладу на українську мову договору купівлі-продажу повітряного судна, проте сама копія зазначеного договору, яка складена в оригіналі російською мовою, нотаріально не посвідчувалася, нотаріальний напис про посвідчення такої копії відсутній.
Це залишилося поза увагою апеляційного суду, який не мав у розпорядженні оригіналу арбітражної угоди або належним чином нотаріально завіреної копію такої угоди з додержанням положень ст. 75 Закону України «Про нотаріат», п. 1, 3.1, 3.3 гл. 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5.
За таких обставин Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам ст. 263 ЦПК України та наявність підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке є обов’язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та залишення заяви без розгляду на підставі ч. 1 ст. 377, ч. 6 ст. 476 ЦПК України.
Підготував Леонід Лазебний
