Судова практика
Зазначення в судовому рішенні про витребування майна та зобов’язання передати його власнику не означає, що рішення має немайновий характер
30 червня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/12569/16 скасував рішення судів, які дійшли помилкового висновку про те, що рішення суду, яким витребувано із володіння боржника автомобіль та зобов`язано передати цей автомобіль стягувачу, є рішенням немайнового характеру та підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувач звернувся до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця, зазначивши, що приватний виконавець безпідставно виконує рішення суду у порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» як рішення немайнового характеру, тоді як має виконувати у порядку ст. 60 зазначеного Закону, зокрема вилучити витребуване майно і передати його стягувачу.
Читайте також: Боржник під час примусового виконання судового рішення не може пред’являти позов про зняття арешту з майна
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні скарги, вважаючи, що судове рішення, за яким видано виконавчий лист, є рішенням немайнового характеру, а закон не передбачає вчинення приватним виконавцем заходів примусового виконання рішення немайнового характеру.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що за встановленими у справі обставинами на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває судове рішення про витребування із володіння божника майна (автомобіля) та зобов’язання передати його стягувачу.
У разі задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові (п. 116 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 р. у справі № 183/1617/16).
Читайте також: Існування між сторонами договірних відносин щодо майна виключає можливість витребування майна з чужого незаконного володіння
Одночасне зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування із володіння майна та зобов`язання передати його власнику не може свідчити про те, що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки виконання такого рішення передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.
Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
Водночас Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявника про зобов`язання приватного виконавця вжити всіх визначених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду згідно з переліком, наведеним у скарзі. Оскільки вчинення таких дій належить до дискреційних повноважень приватного виконавця, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження приватного виконавця.
Підготував Леонід Лазебний
