Судова практика
Злочини, вчинені в різний час, щодо різних потерпілих та різних об’єктів посягання не можуть утворювати ідеальну сукупність
20 травня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 761/12266/19 скасував рішення суду, який знайшов у діяннях особи ідеальну сукупність злочинів та звільнив її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК.
Особа обвинувачувалась у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, а також у незаконному використанні знаку для товарів і послуг та фірмового найменування, що завдало матеріальної шкоди у значному розмірі за ч. 1 ст.229 КК України.
Ухвалою районного суду, залишеною без зміни апеляційним судом, особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК у зв’язку з примиренням із потерпілими, а кримінальне провадження закрито.
У касаційній скарзі прокурор вказував на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність з огляду на наявність у діях обвинуваченого не ідеальної, а реальної сукупності злочинів та відсутність підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.
Читайте також: Послідовне вчинення таких однорідних злочинів, як посів, вирощування і зберігання конопель, кваліфікується за ознакою повторності
Верховний Суд зазначив, що у цій справі суд першої інстанції встановив, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 229 КК, утворюють ідеальну сукупність, а апеляційний суд, погоджуючись із судом першої інстанції, зазначив, що у випадку ідеальної сукупності двох і більше злочинів невеликої тяжкості дії особи не утворюють повторності злочинів, особа вчиняє одне діяння, яке кваліфікується за двома статтями КК, кожна з яких передбачає злочин невеликої тяжкості, тому немає законодавчих перешкод для констатування передумови, передбаченої ст. 46 КК.
Верховний Суд не погодився з таким висновком та вказав, що ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше злочинів, відповідальність за які передбачено різними статтями КК.
Читайте також: До особи, засудженої за кілька злочинів, амністія застосовується тільки якщо кожен із злочинів підпадає під дію амністії
Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно; г) за наявності усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК.
Натомість реальна сукупність злочинів має місце в тому разі, коли особа в різний час (окремими) діяннями вчиняє два або більше злочинів, які мають різні склади і кваліфікуються окремо. Реальна сукупність має місце і в ситуації більш тісного взаємозв’язку злочинів – складових реальної сукупності, а саме коли один злочин є умовою для вчинення іншого, тобто особа спочатку незаконно використала знак для товарів і послуг та фірмового найменування компанії, щоб заволодіти грошовими коштами потерпілого шляхом обману.
Крім того, вказані злочини вчинено з розривом у часі, а окремі його діяння також відбулися в різний час, зокрема його дії щодо розміщення приватного оголошення про продаж різноманітної побутової техніки, позначеної знаком для товарів і послуг та фірмовим найменуванням компанії, замовлення та отримання знаків для товарів та послуг, а також фірмове найменування компанії, що імітують оригінальні знаки для товарів і послуг і фірмове найменування компанії настільки, що їх можна сплутати, та відправлення службою поштових перевезень фальсифікованої побутової техніки із незаконним використанням знаку для товарів та послуг та фірмового найменування компанії.
Читайте також: Чи можна заборонити використовувати торговельну марку, маючи дозвіл лише на її використання?
Потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК, є інша особа, а потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК, є компанія. Водночас об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК, є гарантоване державою право власності на знак для товарів і послуг, фірмові найменування та маркування, тоді як об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, є право власності, тобто вбачаються різні об’єкти злочинів.
Таким чином, доводи прокурора про те, що між вказаними кримінальними правопорушеннями існує розрив у часі, різні потерпілі, різні об’єкти злочину та окремі діяння відбулися в різний час, тому відсутня ідеальна сукупність злочинів, ВС визнав обґрунтованими.
Водночас судом першої інстанції було допущено неправильне тлумачення положень ст. 46 КК, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Підготував Леонід Лазебний
