Зміна апеляційним судом формулювання обвинувачення, що визнане доведеним, можлива лише за результатами безпосереднього дослідження доказів - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Судова практика

Зміна апеляційним судом формулювання обвинувачення, що визнане доведеним, можлива лише за результатами безпосереднього дослідження доказів

Дата публікації:

25 серпня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 129/4247/13-к частково задовольнив касаційну скаргу захисника та скасував ухвалу апеляційного суду, який не дотримався вимог  ч. 2 ст. 439 КПК.

Вироком районного суду особу засуджено за ч. 4 ст. 190 КК за те, що він упродовж січня-березня 2012 р., будучи власником ТОВ, шляхом обману та зловживання довірою, укладаючи від імені ТОВ з ПрАТ угоди на поставку мінеральних добрив за передоплатою, без наміру виконати їх в повному обсязі, за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, заволодів коштами цього підприємства в особливо великих розмірах.

Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду змінено – виключено з вироку вказівку на спосіб вчинення шахрайства шляхом обману, як зайвий.

У касаційні скарзі захисник зазначив, що виключивши із вироку суду першої інстанції такий спосіб шахрайства як «обман», апеляційний суд не вказав у чому полягало зловживання з боку засудженого довірою посадових та службових осіб потерпілої сторони.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Верховний Суд вказав, що хоча вирок суду першої інстанції вже тричі був предметом перегляду в апеляційному порядку,  попередня ухвала апеляційного суду була скасована касаційним судом у зв’язку з порушенням вимог ст. 419 КПК у частині залишення апеляційним судом без уваги доводів сторони захисту.

Незважаючи на це, всупереч приписам ч. 2 ст. 439, ст. 419 КПК при новому апеляційному розгляді вказівок суду касаційної інстанції апеляційний суд не виконав, зазначених доводів апеляційних скарг знову належним чином не перевірив, достатніх мотивів визнання їх необґрунтованими в ухвалі не навів, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.

Як вказав ВС, для правильної кваліфікації дій особи за ст. 190 КК необхідним є встановлення обов’язкових ознак об’єктивної сторони складу шахрайства, що може виражатися у формі обману чи зловживання довірою, із зазначенням того, які конкретно дії винної особи містять відповідні ознаки та якими доказами це підтверджується.

Оскільки перевірка наявності у діях особи ознак обману чи зловживання довірою належить до встановлення фактичних обставин кримінального провадження, то усунення суперечностей у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, повинно було здійснюватися судом апеляційної інстанції, зокрема шляхом дослідження доказів в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК. Однак суд апеляційної інстанції  обставин кримінального провадження в частині способу заволодіння засудженим грошовими коштами ПрАТ не перевірив, належної оцінки їм не дав. Виключивши із вироку суду першої інстанції посилання на вчинення шахрайства шляхом обману як зайвого, апеляційний суд свого висновку не мотивував, не вказав у чому конкретно полягало зловживання довірою з боку засудженого, чиї довірливі відносини він використав і на чому такі відносини базувалися.

Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі встановлювати інші обставини кримінального провадження ніж ті, що були встановлені судом першої інстанції, без безпосереднього дослідження доказів у порядку дотримання процедури, передбаченої ст. 404 КПК. Натомість апеляційний суд спростував висновки суду першої інстанції в частині встановлених вироком фактичних обставин кримінального провадження, надав цим обставинам іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, безпосередньо не дослідивши докази, на яких ґрунтувалися відповідні висновки суду першої інстанції, чим порушив принцип безпосереднього дослідження показань, речей і документів.

Верховний Суд дійшов висновку, що зміна апеляційним судом формулювання обвинувачення, що визнане доведеним судом першої інстанції та пов’язане з встановленням фактичних обставин кримінального провадження, може мати місце лише за результатами безпосереднього дослідження доказів у порядку, визначеному ч. 3 ст. 404 КПК, на яких ґрунтуються відповідні висновки суду першої інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Advertisement

Судова практика

Не можуть бути нововиявленими обставини, які могли бути встановлені під час розгляду справи в разі виконання сторонам і судом своїх процесуальних обов’язків

Опубліковано

on

От

28 липня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 345/1362/20 частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, вказавши, що неналежне виконання умов мирової угоди не може вважитися нововиявленою обставиною у розумінні ст. 423 ЦПК України.

Перший заступник керівника місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави до особи про стягнення в порядку регресу майнової шкоди.

Ухвалою міськрайонного суду визнано укладену між сторонами мирову угоду, провадження у справі закрито.

Керівник місцевої прокуратури звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали міськрайонного суду за нововиявленими обставинами з тих мотивів, що відповідач у справі умови мирової угоди не виконав, майнова шкода не відшкодована. Прокурор вважав, що зазначені обставини є нововиявленими, оскільки не були йому відомі на час визнання мирової угоди.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Факт державної реєстрації об’єкта нерухомості не виключає можливість його знесення в порядку, встановленому для самочинно побудованих об’єктів

Рішенням міськрайонного суду заяву задоволено.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, проте зазначив, що укладена між сторонами мирова угода не містила жодних умов щодо предмету спору. Суд першої інстанції помилково вважав обставину, на яку посилався прокурор, нововиявленою, однак згідно п. 23 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвала про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може бути оскаржена окремо від рішення суду, а тому судом апеляційної інстанції зазначено, що заперечення на ухвалу враховані при перевірці дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішенні спору по суті.

Читайте також: Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, не повинний проводити її агрохімічну паспортизацію

Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність обставин, невідомих раніше, які однак могли б призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості довести ці обставини на остаточному судовому слуханні, а також те, що ці обставини є вирішальними.

Обставини, які могли бути встановлені в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Сторони наділені правом укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Читайте також: Нікчемність додаткових угод до основного договору не означає відсутності між сторонами договірних відносин

Відповідно до ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Задовольняючи заяву прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали міськрайонного суду, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону достатньої уваги не звернув, не надав належної оцінки обставинам, на які посилався прокурор, ініціюючи перегляд судового рішення, не врахував, що невиконання мирової угоди, укладеної сторонами і затвердженої судом, не може бути нововиявленою обставиною в розумінні положень ст. 423 ЦПК України, а наслідки невиконання мирової угоди передбачені нормами чинного законодавства України.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Зупинення провадження через неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої виключається при оскарженні судових рішень у цій самій справі

Опубліковано

on

От

4 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 185/446/18 задовольнив касаційну скаргу відповідачки, оскільки апеляційний суд необґрунтовано зупинив провадження.

Чоловік звернувся до суду з позовом до ділової партнерки про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Рішенням місцевого суду позовні вимоги задоволено частково. Апеляційний суд скасував рішення та відмовив у задоволенні позову.

Пізніше місцевий суд задовольнив клопотання відповідачки про скасування заходів забезпечення позову, зокрема арешту квартири та двох автомобілів, вмотивувавши рішення тим, що апеляційний суд відмовив у задоволенні позову і підстав для збереження заходів його забезпечення вже немає.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Суд не має зупиняти провадження у справі, коли інша справа з подібними правовідносинами перебуває на розгляді ВС у складі колегії суддів судової палати

Апеляційний суд за заявою позивача зупинив провадження у справі про оскарження скасування забезпечення позову до розгляду Верховним Судом судових рішень по суті спору, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та зазначивши, що підставою для такого скасування стала саме постанова апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, яка оскаржена до касаційної інстанції та дію якої Верховний Суд зупинив до закінчення розгляду справи касаційним судом.

У касаційній скарзі відповідачка зазначала про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову у межах тих фактичних обставин, які існували на момент її постановлення. А на момент постановлення ухвали суду першої інстанції докази зупинення дії постанови апеляційного суду були відсутні. Водночас зупинення провадження у справі призведе до порушення строків її розгляду.

Читайте також: Суди можуть зупиняти провадження з підстав перегляду Верховним Судом справ у подібних правовідносинах, але не завжди

Верховний Суд змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, застосувавши доктрину venire contra factumproprium (заборона суперечливої поведінки), та скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі щодо скасування забезпечення позову, передав у цій частині справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд вказав, що підставою для зупинення провадження у справі апеляційний суд вказав п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та те, що ухвалою місцевого суду було скасовано заходи забезпечення позову у справі № 185/446/18 саме на підставі постанови апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, дію якої зупинено до закінчення її перегляду касаційним судом, законність постанови апеляційного суду безпосередньо впливає на результат розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу місцевого суду.

Читайте також: Чи може бути оскаржена ухвала апеляційного суду про призначення експертизи в касаційному порядку?

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить, що зупинення провадження можливе до вирішення саме іншої справи. Натомість виключається можливість зупинення провадження на підставі цієї норми в разі оскарження судових рішень в тій самій справі.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Товарні чеки на матеріали, меблі та техніку можуть бути доказами у справі про поділ майна подружжя, але не про набуття права власності на частину будинку

Опубліковано

on

От

12 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 205/8312/17 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачка, яка не довела, що саме нею та за особисті кошти було здійснено будівництво житлового будинку.

Жінка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка, його матері, іншої особи про визнання права власності, зазначаючи, що вона за особисті кошти побудувала будинок, який розташований на земельній ділянці, що належить матері її колишнього чоловіка. Будинок був зареєстрований за останньою, яка обіцяла заповісти вказаний будинок онукам (дітям позивачки від шлюбу з відповідачем). Про те, що вона не має наміру складати заповіт на онуків позивачці стало відомо з позовної заяви про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Рішенням місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачкою не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили що саме нею та за особисті кошти було здійснено будівництво.

Читайте також: Майно фізичної особи – підприємця є спільним майном подружжя за умови, що воно придбане за рахунок спільних коштів

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

У касаційній скарзі позивачка зазначала, що суди проігнорували товарні чеки на придбання матеріалів, меблів, техніки, не застосували положення ст. 392 ЦК України.

Верховний Суд вказав, що аналіз положень ст. 392 ЦК України дає підстави стверджувати, що позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Читайте також: Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не може ставитися в залежність від отримання свідоцтва про право на спадщину

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 2 червня 2021 р. у справі № 161/3139/20.

Позивачка зазначала, що вона побудувала будинок за особисті кошти, на підтвердження зазначених обставин надала суду товарні чеки, однак не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме нею та за особисті кошти було здійснено будівництво житлового будинку. Надані позивачкою товарні чеки на придбання матеріалів, меблів та техніки можуть бути предметом доказування у справі про відшкодування вартості будівельних матеріалів або поділу майна подружжя, тобто вказане не свідчить про набуття останньою права власності на частину у домоволодінні.

Читайте також: Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно є дієвим способом захисту прав щодо такого майна

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що після введення об’єкта в експлуатацію здійснена державна реєстрація на ім’я матері її колишнього чоловіка, вказаний юридичний факт сторонами не оспорювався, а отже і набуття права власності на спірне домоволодіння відповідачкою вважається правомірним.

З матеріалів справи вбачається, що матір колишнього чоловіка позивачки як власник домоволодіння та земельної ділянки не надавала згоду позивачці на будівництво.

Отже, за висновком ВС, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що позовні вимоги недоведені та необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link