Зміну істотних умов праці може бути визнано законною тільки в тому разі, якщо доведено наявність змін в організації виробництва і праці

Цілком правомірним є звільнення працівника у разі його відмови  продовжувати працювати в нових умовах у зв`язку зі зміною істотних умов праці, зумовлених змінами в організації виробництва і праці, викликаних об`єктивними причинами, зокрема необхідністю переміщення з району проведення антитерористичної операції. 

16 січня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу в цивільній справі  № 582/1001/15-ц за позовом фізичної особи до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

У листопаді 2015 р.  позивач звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що він проживав в м. Горлівці Донецької області і працював у Донецькому регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк». 5 серпня 2014 р. дізнався, що відділення припинило діяльність у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Посилаючись на те, що з 5 серпня 2014 р. по 5 січня 2015 р. він залишився без роботи з вини відповідача, вимагав виплатити йому заробітну плату за вказаний період. 5 січня 2015 р. позивача звільнили з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. Однак після його звернення до роботодавця із заявою про намір приступити до виконання трудових обов`язків наказ про звільнення було скасовано. При цьому банк не відшкодував йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 січня по 17 червня 2015 р.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами про своє працевлаштування у відділеннях банку в Сумській області, на що йому запропоновано їхати працювати в інші міста на умовах двогодинного робочого часу. Наказом від 23 жовтня 2015 р. позивача, на його думку, незаконно знову було звільнено з роботи на підставі п. 6 с. 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Позивач зазначив, що діями відповідача йому завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у 100 тис. грн.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 серпня 2016 р. позов задоволено частково – позивача поновлено на попередній посаді із попередній окладом, стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь: заборгованість із заробітної плати за період з 5 серпня 2014 р. по 5 січня 2015 р. в сумі 19 тис. 355 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 6 січня по 17 червня 2015 р. в сумі 20 тис. 420 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 червня 2015 року по 25 серпня 2016 р. (день постановлення рішення судом) у сумі 42 тис. 634 грн; моральну шкоду в сумі 5 тис. грн, а всього визначено до стягнення 87 тис. 409 грн.

Апеляційним судом Сумської області це рішення скасовано в частині позовних вимог про поновлення позивача на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18 червня 2015 р. по 25 серпня 2016 р. та про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 5 серпня 2014 р. по 5 січня 2015 р. та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач звернувся із касаційною скаргою, яку мотивував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо законності зміни істотних умов праці ПАТ КБ «Приватбанк» у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, наполягав, що проведення антитерористичної операції не є підставою для зміни істотних умов праці працівника. Окрім того, йому не було запропоновано роботу на території Сумської області, де він проживав.

Розглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що на підставі постанови НБУ від 6 серпня 2014 р. за № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», відповідно до п. 1 якої банкам України постановлено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах на території Донецької та Луганської областей, де проводиться антитерористична операція і які не контролюються українською владою, з метою збереження життя і здоров`я їх працівників і клієнтів, відповідач призупинив фінансову діяльність Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», де працював позивач.

Тобто зміна організації праці і виробництва, здійснена відповідачем, була викликана об`єктивними причинами – необхідністю переміщення з району проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Отже, Велика Палата погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміна істотних умов праці позивача є законною, тому що відбулися зміни в організації виробництва і праці. Оскільки позивач відмовився продовжувати працювати на нових умовах, що встановлено судом апеляційної інстанції, звільнення його на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України було правомірним.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути