Зміну істотних умов праці може бути визнано законною тільки в тому разі, якщо доведено наявність змін в організації виробництва і праці - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Судова практика

Зміну істотних умов праці може бути визнано законною тільки в тому разі, якщо доведено наявність змін в організації виробництва і праці

Дата публікації:

Цілком правомірним є звільнення працівника у разі його відмови  продовжувати працювати в нових умовах у зв`язку зі зміною істотних умов праці, зумовлених змінами в організації виробництва і праці, викликаних об`єктивними причинами, зокрема необхідністю переміщення з району проведення антитерористичної операції. 

16 січня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу в цивільній справі  № 582/1001/15-ц за позовом фізичної особи до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

У листопаді 2015 р.  позивач звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що він проживав в м. Горлівці Донецької області і працював у Донецькому регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк». 5 серпня 2014 р. дізнався, що відділення припинило діяльність у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Посилаючись на те, що з 5 серпня 2014 р. по 5 січня 2015 р. він залишився без роботи з вини відповідача, вимагав виплатити йому заробітну плату за вказаний період. 5 січня 2015 р. позивача звільнили з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. Однак після його звернення до роботодавця із заявою про намір приступити до виконання трудових обов`язків наказ про звільнення було скасовано. При цьому банк не відшкодував йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 січня по 17 червня 2015 р.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами про своє працевлаштування у відділеннях банку в Сумській області, на що йому запропоновано їхати працювати в інші міста на умовах двогодинного робочого часу. Наказом від 23 жовтня 2015 р. позивача, на його думку, незаконно знову було звільнено з роботи на підставі п. 6 с. 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Позивач зазначив, що діями відповідача йому завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у 100 тис. грн.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 серпня 2016 р. позов задоволено частково – позивача поновлено на попередній посаді із попередній окладом, стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь: заборгованість із заробітної плати за період з 5 серпня 2014 р. по 5 січня 2015 р. в сумі 19 тис. 355 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 6 січня по 17 червня 2015 р. в сумі 20 тис. 420 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 червня 2015 року по 25 серпня 2016 р. (день постановлення рішення судом) у сумі 42 тис. 634 грн; моральну шкоду в сумі 5 тис. грн, а всього визначено до стягнення 87 тис. 409 грн.

Апеляційним судом Сумської області це рішення скасовано в частині позовних вимог про поновлення позивача на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18 червня 2015 р. по 25 серпня 2016 р. та про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 5 серпня 2014 р. по 5 січня 2015 р. та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач звернувся із касаційною скаргою, яку мотивував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо законності зміни істотних умов праці ПАТ КБ «Приватбанк» у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, наполягав, що проведення антитерористичної операції не є підставою для зміни істотних умов праці працівника. Окрім того, йому не було запропоновано роботу на території Сумської області, де він проживав.

Розглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що на підставі постанови НБУ від 6 серпня 2014 р. за № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», відповідно до п. 1 якої банкам України постановлено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах на території Донецької та Луганської областей, де проводиться антитерористична операція і які не контролюються українською владою, з метою збереження життя і здоров`я їх працівників і клієнтів, відповідач призупинив фінансову діяльність Донецького регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», де працював позивач.

Тобто зміна організації праці і виробництва, здійснена відповідачем, була викликана об`єктивними причинами – необхідністю переміщення з району проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Отже, Велика Палата погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміна істотних умов праці позивача є законною, тому що відбулися зміни в організації виробництва і праці. Оскільки позивач відмовився продовжувати працювати на нових умовах, що встановлено судом апеляційної інстанції, звільнення його на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України було правомірним.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Доставлення копії судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту учасника судового процесу не є врученням такого рішення

Опубліковано

on

От

27 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/5407/20 задовольнив касаційну скаргу заінтересованої особи, оскільки апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту особи є врученням такого рішення.

Особа звернулася із заявою про усиновлення одним із подружжя дитини другого з подружжя.

Рішенням міськрайонного суду заяву задоволено.

Апеляційний суд у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заінтересованої особи на рішення міськрайонного суду відмовив, визнавши неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Неотримання стороною судового рішення не є підставою для поновлення строку на його апеляційне оскарження через рік після складання повного тексту рішення

Розглянувши касаційну скаргу заінтересованої особи на це рішення, Верховний Суд констатував, що заінтересована особа подала через «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначала про отримання копії позовної заяви, і не заперечувала проти задоволення позову. Також просила надіслати електронну копію рішення, ухваленого у цій справі, на її поштову скриньку, повне рішення суду надіслати – на її поштову адресу.

Після ухвалення рішення у справі місцевий суд направив одержувачу рішення про усиновлення на його електронну адресу, а конверт з копією рішення повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пп. 15.14 пп. 15 п. 1 розд. XII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Читайте також: З 22 грудня 2018 р. всі адміністративні суди мали приймати документи через «Електронний суд»

Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Згідно з п. 1, 2 та 6 розд. 2 Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 7 листопада 2016 р. № 227, документи можуть буди надіслані користувачеві судом в електронному вигляді лише після реєстрації в системі «Електронний суд».

Суд після виготовлення та підписання процесуального документа паралельно з порядком, визначеним процесуальним законодавством, надсилає електронні копії процесуального документа, скріплені електронним цифровим підписом судді (судді-доповідача, головуючого судді), електронною поштою на поштову скриньку учасника судового процесу, кримінального провадження, якщо такий учасник зареєстрований у Системі як користувач (п. 1 розд. 4 Тимчасового регламенту).

Читайте також: Початок перебігу строку «з дня отримання копії судового рішення» не поширюється на випадки оскарження ухвал суду, постановлених без участі особи, яка викликалася

За таких обставин суд першої інстанції був зобов’язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в Системі, чого зроблено не було. Докази вручення оскаржуваного рішення заінтересованій особі в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту заінтересованої особи є врученням такого рішення.

Тому Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Конфлікт між батьками учня та вчителем, що став причиною захворювання і смерті останнього, може вважатися нещасним випадком на виробництві

Опубліковано

on

От

6 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/9872/20 відмовив у задоволенні касаційної скарги на рішення апеляційного суду, який визнав встановленим той факт зв’язку смерті вчительки із напруженістю виробничого процесу.

Син вчительки звернувся до суду із позовом до  управління державної служби України з питань праці, гімназії про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, та зобов’язання вчинити певні дії.

За матеріалами справи після бесіди з батьками учня у вчительській кімнаті вчительці стало зле, вона була доставлена до лікарні, а після виконання термінових діагностичних заходів госпіталізована у відділення анестезіології та інтенсивної терапії. У лікарському свідоцтві про смерть причиною смерті зазначено: набряк головного мозку (безпосередня причина смерті), геморагічний інсульт на ґрунті гіпертонічної хвороби (захворювання та патологічні стани, що зумовили причину смерті).

Читайте також: Вина загиблого не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю від нещасного випадку на виробництві

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Рішенням міського суду у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що смерть потерпілої настала внаслідок загального захворювання.

Апеляційний суд рішення міського суду скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову, вважаючи встановленим факт того, що вчителька під час виконання своїх професійних обов’язків, в процесі врегулювання конфліктної ситуації, пов’язаної зі сторонніми чинниками навчального процесу, направленими на неї особисто, знаходячись під впливом психоемоційних причин, пов’язаних з фактором важкості та напруження трудового процесу, відчула різке погіршення здоров’я, що стало причиною її смерті.

Розглянувши касаційні скарги відповідачів, Верховний Суд вказав, що враховуючи короткий часовий інтервал між психоемоційним напруженням і виникненням скарг на головний біль, блювоту, знепритомніння, причинно-наслідковий зв’язок є вірогідним.

Допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідків члени та голова лікарсько-експертної комісії клінічної лікарні підтвердили свій висновок та роз’яснили, що психоемоційний стрес, якому була піддана вчителька в учительській міг стати причиною інсульту у потерпілої, внаслідок чого у подальшому настала її смерть.

Читайте також: Моральну шкоду, завдану смертю потерпілого у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї має виплачувати роботодавець

При цьому, як комісія по розслідуванню у своєму висновку, так і суд першої інстанції у рішенні, посилалися як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на висновок комісійної судово-медичної експертизи, проведеної під час розгляду іншої справи, зі змісту якого вбачається, що експерти позбавлені можливості надавати оцінку наявності причинно-наслідкового зв’язку між виробничими факторами та смертю потерпілої особи, оскільки це входить до дискреційних повноважень компетентного органу, який розслідує нещасний випадок, а у разі оскарження висновку такого органу – оцінка надається судом.

При цьому Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 (діяв на час настання події – ред.) визначено, що медичний висновок щодо встановлення зв’язку погіршення стану здоров’я працівника з впливом на нього небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров’я виконувати роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування або обстеження потерпілого у формі рішення лікарсько-експертної комісії і такий висновок було надано комісії із встановленням вірогідності факту наявності такого зв’язку.

Читайте також: Суди помилково розглянули справу про скасування актів розслідування нещасного випадку в порядку адміністративного судочинства

З урахуванням вказаного, за висновком ВС, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що посилання комісії на те, що висновки лікарсько-експертної комісії мають форму припущення самі не виходять за межі припущень, які не можуть лягати в основу висновку комісії, оскільки заключення лікарсько-експертної комісії, у сукупності з іншими доказами, які були надані відповідачами, дають беззаперечну можливість встановити, що нещасний випадок з вчителькою був пов’язаний з виробництвом, а саме з фактором напруження трудового процесу.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Якщо іпотечну квартиру реконструюють шляхом об’єднання двох квартир, то іпотека поширюється на все реконструйоване (об’єднане) майно

Опубліковано

on

От

4 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/28888/19 відмовив у задоволенні касаційної скарги банку, вказавши, що повторного звернення стягнення на іпотечне майно законодавство не передбачає.

Банк звернувся до суду з позовом до трьох осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки, стверджуючи, що у зв’язку з відчуженням і зміною предмета іпотеки виконання рішення місцевого суду про звернення стягнення на предмет іпотеки стало неможливим.

Між банком та одним з відповідачів було укладено кредитний договір, на забезпечення його виконання між банком та іншим відповідачем було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира. Пізніше внаслідок реконструкції двох квартир перший відповідач отримав нове свідоцтво про право власності на одну об’єднану квартиру.

Читайте також: Поділ подружжям іпотечного майна, на яке звернено стягнення, не унеможливлює залучення власника виділеної частки у виконавчому провадженні як боржника

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Рішенням місцевого суду у іншій справі позов банку задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру, визначено спосіб реалізації предмета іпотеки. На підставі договору купівлі-продажу реконструйована квартира перейшла у власність іншої особи, а за наступним договором купівлі-продажу право власності на зазначену квартиру перейшло знову до першого відповідача.

Рішенням місцевого суду позов задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено, з тих мотивів, що позивач, звернувшись до суду з позовом у 2012 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був задоволений, своє право на погашення заборгованості, що виникла у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору, використав, звернув стягнення на іпотечне майно, а повторне звернення стягнення на іпотечне майно з тих самих підстав чинне  законодавство не передбачає.

Читайте також: Боржник та його дружина, які здійснюють поділ арештованого майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора

Крім того, апеляційний суд вказав, що новоствореним об’єктом нерухомості вважається виключно об’єкт, створений без прив’язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Уже існуючий об’єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не є новоствореним об’єктом нерухомого майна. Тому спірна квартира не є новоствореним об’єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив’язкою до вже існуючої заставленої нерухомості з використанням її функціональних елементів.

Розглянувши касаційну скаргу банку, Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Читайте також: Перебудова не врятує від знесення об’єкт, самочинно збудований на невідведеній ділянці без дозволу і проекту

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що квартира яка утворилася внаслідок реконструкції та перепланування двох квартир не є новоствореним об’єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив’язкою до вже існуючої нерухомості, переданої другим відповідачем в іпотеку банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотека поширюється на частину об’єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. Незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв’язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

Таким чином, оскільки предмет іпотеки – квартира зазнала реконструкції (шляхом об’єднання двох квартир), то іпотека поширилась на все реконструйоване (об’єднане) майно.

Отже, за висновком ВС, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив банку у задоволенні позову з тих підстав, що вже існує рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а повторне звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, чинне законодавство не передбачає.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link