Судова практика
Звернення стягнення на предмет іпотеки з одночасним стягненням суми боргу не є подвійним стягненням
19 травня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 361/7543/17 відмовила у задоволенні касаційної скарги боржника та вказала, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, на забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки земельної ділянки. Оскільки у строк, передбачений договором позики, відповідач грошові кошти не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки. Окрім цього, хоча договором позики і було встановлено, що сплата відсотків за цим договором не передбачається, позивач послався на вимоги ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України та просив про стягнення з відповідача на свою користь процентів, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги було задоволено – стягнуто суму основного боргу, відсотків за користування позикою, 3 % річних, та звернене стягнення на предмет іпотеки. Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу позивача – скасував судове рішення першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування позикою. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, одночасно задовольнив вимоги про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 3 лютого 2016 р. у справі № 6-1080цс15, вважаючи, що це не є подвійним стягненням боргу.
У касаційній скарзі відповідач посилався на безпідставне одночасне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення цієї заборгованості, що є подвійним стягненням з боржника.
Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від правового висновку ВС, вказавши, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Колегія визначила, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов’язання на забезпечувальне, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов’язанням.
ВП Верховного Суду також зазначила, що в резолютивній частині судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов’язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки слід вказувати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже, таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Підготував Леонід Лазебний
