Судова практика
Звільнення від відбування покарання жінки, яка заподіяла своїй тримісячній дитині тяжкі тілесні ушкодження, суперечить загальним засадам покарання
12 травня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 155/459/18 погодився з доводами прокурора про необґрунтоване звільнення особи від відбування покарання апеляційним судом.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років за те, що вона, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень своїй новонародженій дочці, неодноразово нанесла удари руками та невстановленим предметом по голові, обличчю та тілу дитини, завдавши останній тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено. Особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що положення ст. 75 КК щодо особи апеляційним судом застосовані неправильно, що призвело до явно несправедливого призначення засудженій надміру м’якого покарання.
Верховний Суд вказав, що висновку про застосування до особи ст. 75 КК суд апеляційної інстанції дійшов на підставі даних про особу винної, котра раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце роботи та стійкі соціальні зв’язки, відсутності претензій з боку потерпілого, котрий є її чоловіком, а також того, що вона звернулася до Служби у справах дітей із заявою про вивчення питання про повернення батьківських прав.
Водночас суд апеляційної інстанції не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, характеру та обсягу противоправних дій засудженої, котра, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, неодноразово завдавала своїй малолітній тримісячній дитині удари руками та невстановленим предметом по голові, обличчю та тілу, поведінки особи, яка після скоєного залишила дитину та втекла з дому, що свідчить про стійку антисоціальну поведінку та її небезпечність для суспільства. Крім того, згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини не рекомендовано поновлювати батьківські права особи.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що за вказаних обставин звільнення особи на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного їй судом покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суперечить загальним засадам покарання і не сприяє досягненню його мети – виправленню засудженої й попередженню нових злочинів, та є невиправдано м’яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам.
Підготував Леонід Лазебний
