Ангела Меркель: початок прощання | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Ангела Меркель: початок прощання

Опубліковано

on

Віталій Портніков, журналіст

Після очікуваного погіршення результатів, продемонстрованих партією Ангели Меркель на нещодавніх виборах у федеральній землі Гессен канцлер, за інформацією німецьких ЗМІ, заявила про те, що не буде більше балотуватися на пост голови ХДС, а також піде з німецької та європейської політики. Таким чином, сьогодні почався період прощання з Ангелою Меркель і її політичною спадщиною, період турбулентності самої німецької політики та її неминучого переформатування, період, який може виявитися складним випробуванням для європейської єдності.

Остання із могікан

Справа не лише в особистості самої Меркель — хоча і в цьому, звичайно, теж. Справа в тому, що Меркель була однією з могікан класичних європейських цінностей і захищала їх класичними методами. Це й призвело до покищо найсерйознішої в нашому столітті міграційної кризи в історії Європи і, що найважливіше, до його пропагандистської складової, вдало використаної Росією і правими популістами, що симпатизують Путіну.

Якщо вже говорити відверто, та сама міграційна криза була з першої до останньої хвилини вдалою російської спецоперацією проти вільного світу. Кремль скористався повстанням проти диктатури сімейства Асадов в Сирії й недалекоглядністю тодішнього американського президента Барака Обами для організації масованих бомбардувань території Сирії авіацією Асада, а потім і її союзниками з Росії. Зроблено це було з однією простою метою — добитися масової міграції цивільного населення в країни Європи, поставити Європейський Союз перед небаченими викликами.

Звичайно, якби Вашингтон діяв тоді інакше, якби він домігся усунення Асада, якби в Сирії була встановлена безпольотна зона, як колись в Іраку, нічого цього просто не було б. Але Європі трагічно не пощастило з «миротворцем» Обамою так само, як їй за сім десятиліть до цього не пощастило з «миротворцями» Чемберленом і Даладьє.

Ангела Меркель стала заручницею цієї трагічної ситуації, але її важко дорікати в тому, що вона намагалася знайти вихід з неї, діючи в рамках європейських цінностей і не даючи європейцям втратити людську гідність. Саме на це й розраховував Путін, який і знати не хоче ні про які цінності і який керує людьми, що читали про людську гідність лише в рамках шкільної програми. Те, що Меркель після початку міграційного кризи вдалося протриматися так довго та ще й виграти парламентські вибори — це вже велике політичне досягнення. Однак ніщо не може тривати вічно. І ХДС, і її баварський союзник ХСС, і соціал-демократи перестають у Німеччині бути, що називається, системоутворюючими, «народними» партіями. Можливо, це вже неспинний процес, але в будь-якому разі Меркель не може не дати власній партії шанс перевірити, чи пов’язаний цей процес з її особистістю, її принципами, втомою німців від її тривалого перебування на посту канцлера або ж обумовлений об’єктивними закономірностями.

Тепер слово за стійкістю німецької політичної системи як такої. Зараз, звичайно, далеким від політики людям важко відновити в пам’яті події, пов’язані з відходом із великої політики Гельмута Коля й обранням його наступницею Ангели Меркель. Останнім із могікан великої європейської політики, що минає, тоді якраз називали канцлера, але одночасно підкреслювали, що він витоптав усе політичне поле навколо себе, не залишивши шансів яскравим особистостям. Меркель якраз і сприймалася «гидким каченям», безбарвним персонажем, який навряд чи здатний скласти ефективну конкуренцію яскравому лідеру німецьких соціал-демократів федеральному канцлеру Герхарду Шредеру. Та зараз ніхто не сумнівається в політичних масштабах Меркель, зате саме її порівняння зі Шредером, який перейшов на кремлівську службу, виглядає образливо.

Але тоді німецька політична система не виглядала настільки турболентною, як зараз, що, звичайно, дуже парадоксально з точки зору стабільного економічного розвитку країни. Тоді було ясно, що в разі поразки ХДС / ХСС і їх союзників вільних демократів на виборах до влади практично передбачувано приходить коаліція соціал-демократів та їхніх потенційних союзників «зелених» в якості молодшого партнера. На самий крайній випадок існувала ефективна, але тимчасова, модель «великої коаліції» ХДС і СДПН, випробувана ще федеральним канцлером Куртом Георгом Кісінгером із ХДС та його партнером і наступником, соціал-демократом Віллі Брандтом.

Але нікому тоді не приходило в голову, що союз двох антагоністів буде правити країною практично постійно, нівелюючи відмінності в очікуваннях виборців. Нікому не приходило в голову, що соціал-демократи з «народної партії» перетворяться в партію вузького кола виборчих симпатій, що в них, як дотепно зауважив один зі спостерігачів, «закінчаться робочі». Ніхто не уявляв собі, що до лівих популістів, до появи яких у парламенті були готові після об’єднання з НДР, додадуться праві популісти, які перестануть бути маргіналами.

У соціал-демократичних політиків в присутності лівих популістів виникла спокуса спробувати себе в новій якості — не випадково лідером «Лівих» став патріарх СДПН Оскар Лафонтен, колишній голова партії і міністр в уряді Шредера. Хто сказав, що зараз політиків із табору ХДС / ХСС надихнув успіх «Альтернативи для Німеччини»? Адже союз із цією політичною силою, якщо вивести її з маргінальної ніші й «прикрасити» шанованими фігурами, які усвідомлюють свої дії, — гарантує, на перший погляд, довге й упевнене правління правої коаліції, якій не будуть потрібні будь-які союзники та попутники з лівого і навіть з ліберального табору.

Усе це Німеччина в своїй політичній історії вже проходила в 20—30 роки минулого століття — досить прочитати мемуари колишнього канцлера Папена, щоб у цьому переконатися. Ситуація й тоді була зовсім непередбачуваною та завершилася трагічно для німецької демократії і для Європи. І зараз ситуація, на перший погляд, передбачуваною не виглядає, так багато в ній різних обставин і гравців, так багато залежить від випадковостей, так багато спирається не на реальність, а на уявлення громадян про цю реальність, яку щедро присмачують «постправдою».

Ось чому так важлива передбачуваність і спадкоємність у перехідний період і після Меркель. Для України, для врегулювання російсько-українського конфлікту вони важливі насамперед, бо мало хто може собі уявити межі турбулентності в Європі і наслідки цієї турбулентності в період перебудови німецької політичної системи.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі
Advertisement
Клікніть для коментування

Залишати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

В світі

Манафорту дали 47 місяців тюрми

Опубліковано

on

Суд у США присудив колишньому політтехнологу Партії регіонів і керівнику виборчої кампанії Дональда Трампа Полу Манафорту 3,9 років в’язниці за шахрайство, повідомляє AP.

Свій вирок Окружний суд штату Вірджинія оголосив це 7 березня. Нагадаємо, у серпні 2018 року журі присяжних визнало Манафорта винним за 8 із 18 пунктів обвинувачення, включно з податковими махінаціями, порушенням банківського законодавства й приховуванням рахунків в іноземних банках. Офіс спецпрокурора США Роберта Мюллера рекомендував 19–24 років ув’язнення для екс-глави передвиборчої кампанії Дональда Трампа за звинуваченнями у податковому та банківському шахрайстві. На початку березня 2019-го Манафорт попросив суд призначити йому покарання значно м’якіше ніж передбачено законом.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

«Велика пральня», або Як банки Європи стали частиною механізму з відмивання брудних грошей із Росії

Опубліковано

on

У нинішньому скандалі з відмиванням російських грошей замішані близько десяти міжнародних банків. Розслідування ведеться в США, Великобританії, країнах Балтії та Скандинавії. З чого все почалося і що про це треба знати?

 

Скандал

Тиждень тому європейський банківський сектор опинився в епіцентрі гучного скандалу. Оприлюднені журналістами-розслідувачами проекту OCCRP дані засвідчили, що низка відомих банківських установ була замішана у відмиванні російських брудних грошей. У розслідуванні фігурують такі авторитетні фінустанови, як австрійська група Райффайзен банк, французький Креді Агріколь, нідердандські ABN Amro Group та ING Group. Ці та інші відомі банки були задіяні в схемах з відмивання коштів російської інвестиційної компанії «Тройка Діалог», заснованої російський бізнесменом Рубеном Варданяном.

Компанія створила мережу офшорів, які функціонували в 2006—2013 роках і через які переводилися гроші «впливових росіян». За даними OCCRP, через офшорні рахунки «Тройки» пройшло близько 4,6 млрд доларів.

Про розслідування

У розпорядження OCCRP і литовського видання 15min.lt потрапили дані про операції литовського банку Ukio. Протягом декількох місяців журналісти OCCRP спільно з Suddeutsche Zeitung, The Guardian й іншими провідними світовими виданнями вивчали матеріали цієї фінустанови.

У 2013 році у банку Ukio, який входив до п’ятірки найбільших у Литві, відкликали ліцензію, а його власника Володимира Романова звинуватили в шахрайстві. Крім того, Ukio запідозрили у відмиванні грошей з Росії. Романов поїхав з Литви в 2017 році і отримав політичний притулок у РФ. Журналісти дослідили майже півтора мільйона банківських проводок і сотні документів про різні угоди. Як виявилося, в цьому банку обслуговувалося як мінімум 30 компаній, пов’язаних із «Тройка-діалог». Листування від імені цих компаній вели співробітники інвесткомпанії, а деякі з фірм здійснювали платежі на картку American Express Рубена Варданяна й на адреси близьких йому людей.

Щодо власне «Тройки-діалог», то це — одна з найбільших інвестиційних компаній РФ (була заснована в 1991 році). Згідно даних за 2006 рік компанія належала партнерству, в яке входило понад 40 співвласників. Понад 70% її акцій належали голові ради директорів Рубену Варданяну. Із січня 2012 року компанія належить ПАТ «Сбєрбанк Росі»

Зазначимо й те, що дана компанія деякий час працювала і в Україні, будучи одним із найбільшим гравців на фондовому ринку в докризовий час. «Тройка-діалог Україна» стала однією з перших компаній, проти якої Нацкомісія з цінних паперів відкрила справу про маніпулювання на ринку цінних паперів.

Як працювала російська «пральня» і на кого?

На десятки офшорних рахунків «Тройки» стікалися гроші різних російських структур. Частина з них вела абсолютно легальну бізнес-діяльність, але частина грошей мала кримінальне походження.

Журналісти називають схему, за якої працювала компанія, «плавильним котлом»: гроші спочатку потрапляли на рахунок однієї компанії, а потім переміщалися по створеній «екосистемі» десятки та сотні разів, перед тим як дійти до кінцевого бенефіціара. Після таких операцій виявити «брудні» гроші було вкрай складно. Серед відомих росіян, рахунки яких спливли під час розслідування, фігурує й близький друг Путіна — віолончеліст Сергій Ролдугін. У період з 2007 по 2010 роки пов’язані з ним компанії отримали від офшорної системи «тройки» 69 млн доларів.

Крім росіян, у розслідуванні про відмивання коштів фігурують і королівські особи. Як написала The Guardian, гроші від однієї з офшорних структур, пов’язаних з «Тройкою Діалог», отримували навіть благодійні компанії англійського принца Чарльза. Так, у період з 2009 по 2011 рр. компанія Quantus перевела на рахунок Фонду благодійних організацій принца Уельського в литовському банку Ukio 202 тисячі доларів. Як повідомляє BBC News, ці кошти були спрямовані на відновлення історичного маєтку на півдні Шотландії. Проте основні платежі банку, які досліджували журналісти, переважно пов’язані із самим Рубеном Варданяном, його сім’єю та найближчим колом.

Хороша репутація, погані справи

Задіяними у відмиванні російських коштів були й деякі репутабельні європейські банки. Деякі з них представлені і в Україні. Так, Raiffeisen Bank виступає головним підозрюваним у заяві британського Hermitage Fund до Австрійської прокуратури про підозрілі транзакції фінустанови.

У заяві йдеться про переказ на його рахунки 634 млн доларів із литовського Ukio, а також естонської «дочки» Danske Bank, про яку піде мова далі. За інформацією Hermitage, банк не вжив достатніх заходів для запобігання відмиванню грошей.

Ще одним банком, який представлений в Україні і був замішаний у скандалі, став Credit Agricole. З 2005 по 2012 роки на рахунки цього банку в Женеві від структур «Тройки» надійшло понад 500 переказів на суму близько 150 млн доларів. Рахунки належали п’яти компаніям, зареєстрованим в офшорах, і мали одних і тих же керівників.

За даними Bloomberg, голландський ING Group знав про можливу причетність до відмивання коштів одного з клієнтів, який мав депозит у московському підрозділі банку. Видання Trouw повідомило, що через московське відділення банку пройшли сотні мільйонів євро в рамках схеми «пральні «Тройки». Загалом у відмиванні російських грошей були задіяні десятки європейських банків. Велику роль в інфраструктурі «пральні» також відігравали провідні скандинаські фінустанови. Так, офшорні фірми, пов’язані з «Тройкою», тримали до 700 мільйонів євро на рахунках Nordea Bank. Для цього вони використовували філії в країнах Балтії.

Через країни Балтії переказував гроші також данський Danske Bank. У вересні 2018 року стало відомо про підозрілі перекази банку на 230 мільярдів доларів, які пройшли через його невелике естонське відділення з 2007 по 2015 рік. Нині цей банк звинувачують у тому, що він дозволив крихітній філії в Естонії стати центром відмивання грошей з країн колишнього СРСР, зокрема, Росії та Азербайджану. Підозри у відмиванні грошей в Danske Bank розслідуються в Данії, Естонії, Великій Британії, Франції, Німеччини та США.

Скандал уже призвів до відставки глави цього банку Томаса Боргена. Також банк заявив про закриття своїх філій в Естонії, Росії, Литві та Латвії. Додамо, що підозрілі транзакції на суму в 6 млрд доларів зафіксовані між Danske Bank і шведським Swedbank. Британський Фонд Hermitage Capital також звернувся в поліцію, прокуратуру й управління по боротьбі з економічними злочинами Швеції зі скаргою на Swedbank.

Підозри до Swedbank виникли після оприлюднення матеріалів шведської телекомпанії SVT. За її інформацією, у період між 2007 та 2015 роками приблизно півсотні клієнтів Swedbank переказали близько 40 млрд крон (4,3 млрд доларів, а за підрахунками шведів ідеться про ще більшу суму — 5,8 млрд доларів) підозрілих коштів між Swedbank та Danske Bank.

Серед тих, хто потрапив у скандал із «Тройкою», опинився багатосраждальний Deutsche Bank. За даними німецької газети Süddeutsche Zeitung, понад 889 млн доларів надійшли з рахунків Deutsche Bank в «пральню Тройки» в період з 2003 по 2017 роки. Російська «пральня» також переказала близько 190 мільйонів євро через підрозділ голландського ABN Amro Group, про це повідомили газета Trouw і журнал De Groene. Ці ж видання вказують, що близько 43 мільйонів євро були переведені на рахунок компанії Heesen в Rabobank за будівництво двох яхт для російського сенатора Валентина Заваднікова. Гроші, за інформацією видань, також надійшли по схемі «Тройки».

«Кругле і зелене»

Рубен Варданян, який став одним з головних «героїв» банківського скандалу, одразу після публікації розслідування не заперечував, що «Тройка Діалог» використовувала для бізнесу іноземні компанії. Але, за його словами, враховуючи, що оборот групи перевищував 2 трлн рублів, він, буцімто, не міг знати про всі угоди в масштабах компанії.

Напередодні Варданян опублікував відкритий лист, в якому повідомив про намір захищати репутацію компанії. На думку бізнесмена, «в опублікованих матеріалах змішалося все: вирвана з контексту інформація, інтерпретації і вигадка — «кругле і зелене». У свою чергу в Сбєрбанку заявили, що факти, викладені в статті, не мали й не мають до нього відношення. «Згадані операції здійснювалися з рахунків фірм, які ніколи не входили в периметр операції з купівлі Сбєрбанком компанії «Тройка Діалог». Структури Сбєрбанку не брали участі в супроводі операцій», — йдеться в заяві прес-служби банку.

В Кремлі також відхрестились від «брудних грошей». Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що оцінка достовірності публікації журналістського проекту — «не питання нашого порядку денного». За його словами, в Росії є відповідні фіскальні відомства, фінансова розвідка, які володіють усіма необхідними повноваженнями для оцінки таких публікацій на предмет достовірності. Олександр МОЙСЕЄНКО, ЕП

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Парламент Британії вдруге провалив угоду про вихід із ЄС

Опубліковано

on

Палата громад парламенту Великої Британії вдруге відхилила угоду про вихід з ЄС, цього разу зі змінами, які Тереза Мей у понеділок узгодила з президентом Єврокомісії Жан- Клодом Юнкером.

 

Проти угоди проголосував 391 депутат, за — 242. Урядову угоду, зокрема, не підтримали опозиційні лейбористи, а також частина депутатів правлячої Консервативної партії та північноірландська Демократична юніоністська партія. Внесені до неї зміни стосувалися так званого «запасного механізму» для ірландського кордону й передбачали створення спеціального арбітражу із вирішення питання кордону між Ірландією та Північною Ірландією і підписання нової альтернативної угоди до 2020 року, тобто до кінця перехідного періоду.

Однак британські депутати вважають, що зміни не знімають усіх ризиків того, що Британія може надто довго залишатися в рамках «запасного механізму», а отже, перебуватиме під юрисдикцією ЄС. Тепер у Британії залишається два варіанти: вихід з ЄС без угоди або відтермінування Brexit після запланованої дати 29 березня..

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.