Каталонський вирок і розкопана могила Франко: ніщо не минає безслідно | LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

В світі

Каталонський вирок і розкопана могила Франко: ніщо не минає безслідно

Дата публікації:

Позачергові вибори в Іспанії довели — від зворотного, щоправда, що заради спільного майбутнього треба відмовлятися від власної впертості.

У неділю, 10 листопада, Іспанія вдруге в поточному році голосувала на парламентських виборах. І що? Соціалісти на чолі з Педро Санчесом, скоріш за все, залишаться при владі, але їхній мандат довіри похитнувся саме через політичні ініціативи влади.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Що було

Власне, глава уряду Іспанії Педро Санчес був змушений іти на ці вибори, але був упевнений, що вони будуть куди успішнішими для нього та Соціалістичної партії. Справа в тому, що до влади він прийшов у червні минулого року на тлі нечуваної політичної кризи навколо Каталонії та спроби проведення там референдуму про незалежність і, відповідно, неадекватної й незграбної реакції тодішньої правлячої консервативної Народної партії на сепаратизм (ніби й жорсткої, і в межах іспанського законодавства, але загалом неефективної) помноженої на корупційний скандал у правлячій еліті. І довелося ставати главою уряду меншості для стабілізації ситуації (у соціалістів було тоді лише 85 мандатів у нижній палаті парламенту). Санчесу це відносно вдалося: за декілька місяців уряд Іспанії спромігся організувати юридичну оцінку подій у Каталонії, вести відповідне розслідування, у внутрішній політиці вдалося збалансувати бюджет, розширити в ньому соціальні програми, на зовнішньому контурі — перехопити ініціативу в Італії щодо міграційного питання та продемонструвати дружню політику щодо біженців. В принципі всім було зрозуміло: дострокові вибори все одно невідворотні, голосування в кортесах мають штучний характер, довго так тривати не може. Санчес вибори оголосив і вони пройшли в квітні. Перемога соціалістів була переконливою (123 мандати), але недостатньою для формування однопартійного уряду, хоча виглядала впевненою на тлі повного провалу народників (тільки 66 місць) та невдачі головних конкурентів Санчеса по лівому табору — радикальної коаліції «Подемос» (42 мандати). Варіантів коаліції було небагато: або із «Подемосом» та дрібними лівими регіональними партіями, передусім із Каталонії, або союз із ліберальною партією «Громадяни» (57 мандатів).

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

… І що стало

І тут почалися знайомі українцям історії. Лідер «Подемос» Пабло Іглесіас та лідер «Громадян» Альберто Рівера відчули ціну власної «золотої акції» й почали шантажувати Санчеса своїми вимогами щодо входження в коаліцію. І це все тривало з травня до вересня, коли глава уряду махнув рукою та оголосив про чергове дострокове «перезавантаження». Але йшов на нього із впевненістю на покращення результату соціалістів, Рівера мав мрію стати другою за результатом партією, вибивши народників, а Іглесіас — теж підвищити свою вагу.

Паралельно — життя не стояло на місці: закінчилося судове слідство проти лідерів сепаратистів Каталонії, вони отримали ну надто жорсткі вироки й терміни ув’язнення. Причому серед засуджених є й активні політичні гравці, що мають мандати іспанського парламенту, або чиновники регіональної влади Каталонії. Трансляції протестів у Барселоні в жовтні, звісно, підвищили градус протистояння у виборчій кампанії

А ще Санчес виконав свою та загалом соціалістів давню обіцянку: довів до завершення процедуру перепоховання колишнього диктатора Франсіско Франко із меморіалу «Долина полеглих» до фамільної усипальниці. Але зауважимо: все це не вплинуло на позиції уряду — його підтримка в цілому залишилася на тому ж рівні, а от скористалися таким тлом інші політичні сили. Насамперед, праворадикальна партія «VOX» («Голос»), очолювана Сантьяго Абаскалем, яка в квітні вперше пройшла до кортесів із 24 мандатами. Її порядок денний — не в реакції на виклики сучасної політики, а в поверненні до минулого, до традицій, притаманних іспанському суспільству саме за часів Франко — із усією цією підкресленою релігійністю та опорою на сімейні устої та навіть на розподіл обов’язків між чоловіками та жінками. Тобто такий собі застиглий у часі консерватизм навіть не в економіці, а саме у свідомості.

Архітектори власних амбіцій біля «розбитого корита»

Повторимося, виборів 10 листопада цілком могло не бути, якщо б Рівера чи Іглесіас трохи збили із себе пиху та уклали коаліцію із соціалістами. Але…

Соцпартія отримує 28% та 120 мандатів — порівняно із квітнем на 0,7% та 3 мандати менше. Це не поразка, а така собі стримана стабільність, зниження ж результату — залежить і від падіння явки — майже 76% у квітні проти трохи менше 70% зараз. Проте соціалісти зазнають значних втрат у верхній палаті — в сенаті, де втрачають майже 30 місць (92 замість 121) і відповідно одноосібну більшість. Народна партія все ж таки змогла оговтатися від квітневого розгрому та покращує свій результат до 20,1% або 88 мандатів, в плюсі народники і в сенаті. Тут усе зрозуміло — новий молодий лідер, якому ще нема й 40 років, Пабло Касадо спромігся згуртувати традиційний електорат партії та відійти від її позиціонування як партії (незважаючи на назву).

А от усі, хто поставив амбіції вище за здоровий глузд, — програли. І якщо «Подемос» Іглесіаса із 12,9% втратив тільки 7 місць та отримав 35 мандатів, то «Громадяни» Рівери зазнали нищівної поразки із 6,8% (у квітні було 15,9%) та втратили одразу 47 мандатів — тепер лібералів будуть представляти лише 10 осіб… А от у «VOX» — святкують перемогу: із 15,1% вони збільшують своє представництво з 24 до 52 мандатів.

І що найцікавіше: Альберто Рівера, який зазнав й особистої поразки, — це ще молодий політик, що походить із Каталонії, де розпочав свою політичну діяльність ризикуючи багато чим, як прихильник єдності Іспанії. Саме така позиція привела його у вищу політичну лігу та давала шанс стати справжнім новим лідером країни на зміну традиційним та набридлим соціалістам чи народникам, що заміняли один одного десятки років. І незважаючи на шанс, що потребував тимчасового компромісу, Рівера обрав амбітну особисту перспективу — і програв, провалившись саме в базовій для себе Каталонії, де його випередили навіть непопулярні там праві народники та «VOX». От вам ціна особистого марнославства.

Але лідер «VOX» Сантьяго Абаскаль в особистій історії — повторення Рівери. Адже він походить із іншого ураженого історичним сепаратизмом регіону Іспанії — Країни басків. Та так само, спочатку в лавах народників, а потім вже як окремий політик, відстоював ідею іспанської єдності, перебуваючи багато років під державною охороною, через прямі погрози життю від баскських націоналістів, що винесли йому заочний смертний вирок.

Що важливо тут для України (хоч, звісно, паралелі дуже умовні), так те, що за майже шість років війни у нас так і не з’явилися нові політичні фігури на південному сході, не лише на окупованих територіях, що стали б загальнонаціональними авторитетами та почали би брати участь у формуванні порядку денного країни.

Безліч варіантів, або знову вибори

Між тим, в Іспанії — переддень складних перемовин та різних сценаріїв розвитку ситуації: може бути, що знову утвориться уряд меншості із соціалістами на чолі (а значить, Педро Санчес продовжить головувати в ньому), в який уже готовий увійти «Подемос» (і де вони були раніше?), лідер якого Іглесіас тепер говорить не лише про історичну можливість, а й про історичну необхідність формування коаліції, що протистоятиме посиленню крайньоправих (будемо відверті, прямих спадкоємців Франко). Може бути й коаліція — або крихка із соціалістів, «Подемос», екосоціалістів та регіональних лівих й унітаристських партій, або більш стабільна, з додаванням «Громадян». Всі ці сценарії насправді говорять, що в іспанській політиці або пройде значне переосмислення її змісту, концепцій та ідей, або чергові позачергові вибори знову стануть реальністю та перетворяться на ще одну політичну традицію. Коли політичні амбіції та програми будуть змагатися вже не між собою, а з підсвідомістю та фантомами забутої громадянської війни, які ще можуть вийти на поверхню на тлі безпорадності чи просто безвідповідальності.

Олександр СЕВАСТЬЯНОВ,
кандидат історичних наук,
доцент кафедри міжнародних відносин
і суспільних наук Національного
університету біоресурсів
і природокористування України

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Біженці як гібридна зброя: для чого Лукашенко шантажує ЄС?

Опубліковано

on

От

Володимир САЗОНОВ,
Академія МВС Естонії

Самопроголошений президет Білорусі Александр Лукашенко вирішив знайти гібридний важіль тиску на ЄС. Цим важелем, який він уже на повну використовує самопроголошений президент Білорусі, стали нелегальні мігранти з Іраку, Сирії та інших країн. Режим Лукашенка спрямовує до кордонів Литви все більше іракців, сирійців та інших біженців з Близького Сходу. Варто зазначити, що ця тактика не була придумана Лукашенком. Під час піку кризи біженців 2015–2016 років саме так вчиняв Кремль, направляючи через Мурманськ та інші місця в Скандинавію і Фінляндію потоки нелегалів з Близького Сходу.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Втім Лукашенко творчо опрацював цю технологію, додавши масовості, а головне, зробивши її елементом відкритого шантажу. «В Литву, Латвію і Польщу кинулися тисячі й тисячі нелегальних мігрантів. Вони вимагають від нас захистити їх від контрабанди, від наркотиків. Аж через Атлантику чути сигнал: «Допоможіть, як це було раніше, затримайте ядерні матеріали, щоб вони не потрапили в Європу». Що ми будемо витрачати сотні мільйонів доларів на рік, як і раніше, для захисту ваших геополітичних інтересів?», — заявляє Лукашенко.

Читайте також: Іноземці та біженці зможуть здобути вищу освіту за бюджетні кошти

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Виходить, слідом за біженцями Європа може чекати від Лукашенка і проблем з посиленням наркотрафіку та навіть транзитом брудних ядерних матеріалів. Тим більше, є всі підстави говорити, що цю проблему безпосередньо створює білоруська влада. Нещодавно були запущені нові рейси з Багдада до Мінська з метою привезти до Білорусі ще більше нелегалів з Близького Сходу, бекграунд яких зовсім не контролюють.

Іракська авіакомпанія Fly Baghdad стала з травня 2021 року вперше виконувати прямі рейси з Багдада до Мінська, офіційно Мінськ називає це новою можливістю для туризму. За білоруським даними в 2020 році Білорусь відвідало аж 5 тисяч туристів з Іраку. Однак скільки з них були реальними туристами, а скільки залишилися в Білорусі як нелегали, щоб після перетнути кордон країн Прибалтики і потрапити в ЄС, залишається дуже спірним питанням. У першу чергу не пощастило Литві — на відміну від Польщі, вона не має обладнаної прикордонної інфраструктури, створеної ще за часів СРСР. Часто кордон Литви з Білоруссю — це просто прикордонні стовпчики і зорана смуга землі, що дозволяє зафіксувати нелегальний перехід. До слова, аналогічно виглядає і кордон Білорусі з Латвією. Кілька років тому Рига розпочала облаштування свого кордону, але вирішила почати роботи з обладнання кордону з більш проблемною Росією. Тим більше, що кордон з Білоруссю проходить по болотистій місцевості, й це створює певний природний бар’єр.

Із Литвою все інакше. Особливо в контексті того, що кордон проходить по густонаселених районах — і це спрощує завдання для нелегальних біженців. Як результат, Литва зіткнулася з великим і постійно зростаючим напливом нелегальних біженців. Уже зараз тисячі іракців і сирійців у Мінську очікують, коли вони зможуть перетнути кордон з Литвою, мріючи потрапити в ЄС. Такої кількості мігрантів Литва ще ніколи у себе не приймала. Литовські прикордонники вперше були змушені застосовувати проти порушників кордону сльозогінний газ. За словами литовського прем’єра Інгріди Шимоніте, з 1 червня «на східному кордоні Євросоюзу» були затримані 1 044 нелегальних мігранти. Для порівняння, за весь минулий рік їх було всього 81.

Ще на початку липня влада Литви ввела в країні стан надзвичайної ситуації й попросила допомоги в ЄС. Агенція Європейського Союзу з безпеки зовнішніх кордонів FRONTEX, у свою чергу, звернулася до країн-учасниць з ЄС із закликом надати всіляку додаткову допомогу з охорони кордону Литви з Білоруссю. Попри ці зусилля, Центр реєстрації іноземців у Литві вже переповнений, і влада має намір побудувати для нелегалів — в основному іракців, сирійців і турків — ціле наметове містечко в Пабраде.

Тринадцятого липня Сейм Литви ухвалив рішення про те, що зростання нелегальної міграції через білорусько-литовський кордон — не що інше, як гібридна агресія, спрямована проти безпеки держави. Литовський парламент запропонував уряду надіслати збройні сили для посилення охорони кордону з Білоруссю. Сейм висловив стурбованість тією обставиною, що ця гібридна загроза може бути використана і в подальшому саме для загроз нового типу, в тому числі й проти Литви в контексті майбутніх військових навчань «Захід-21».

Останній момент — важливий, бо вказує, що в Литві не вважають нинішню ситуацію лише справою рук Лукашенка. Навпаки, за цим загостренням стоїть РФ, яка має тут свої інтереси. А тепер поставимо собі запитання: для чого Мінську і, ймовірно, Кремлю потрібні ці великі організовані потоки нелегалів, які незаконно перетинають литовський кордон, особливо напередодні навчань «Захід-2021»? На цих масштабних військових навчаннях Росія й Білорусь будуть відпрацьовувати можливі сценарії агресії проти країн Балтії, Польщі, можливо, і України. Такі навчання — самі по собі загроза для західних держав та й нашої країни. Українці чудово пам’ятають недавні навчання РФ біля українських кордонів, які легко могли бути прикриттям для нової військової агресії.

У нинішньому випадку російсько-білоруські навчання проходитимуть у ситуації, коли Литва матиме серйозні проблеми з нелегалами і, цілком можливо, використає армію для утримання кордонів. І це суттєво збільшує ризики для всіх сусідів Білорусі. Не виключено, що Росія тестує новий формат гібридної агресії, використовуючи біженців для загострення проблем у країнах-супротивниках. І бажання білоруського диктатора «помститися» Європі, а в першу чергу — Литві, виявилося вкрай зручним для Кремля.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Орбан серед ворогів преси

Опубліковано

on

От

Уперше організація «Репортери без кордонів» включила до свого регулярного списку «ворогів свободи преси» главу уряду з Євросоюзу: прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.

Про це повідомляє DPA. «З моменту приходу до влади Віктора Орбана та його партії «Фідес» у 2010 році вони покроково перебрали медійний ландшафт Угорщини під свій контроль», — заявила організація. «Суспільні мовники були централізовані в державному медіахолдингу MTVA, до якого також входить єдине угорське інформаційне агентство MTI», — йдеться в повідомленні «Репортерів без кордонів». «Регіональна преса повністю перебуває у власності підприємців, дружніх до Орбана, з літа 2017 року. Восени 2018 року майже 500 провладних медіа-компаній були об’єднані в холдинг для централізованої координації висвітлення ними інформації», — заявляють в організації.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Читайте також: «Репортери без кордонів» проти Facebook

Наразі список «ворогів свободи преси» включає 37 глав держав та урядів, які особливо різко придушують свободу преси. Окрім Орбана, до списку також потрапили президент Бразилії Жаїр Болсонаро, який неодноразово виступав проти засобів масової інформації, та саудівський принц Мохаммед бен Салман. «Репортери без кордонів» звинувачують останнього у злочинах проти людства, зокрема у вбивстві Джамаля Хашоггі.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Додамо, що «Репортери без кордонів» публікують список ворогів преси через нерегулярні інтервали з 2001 року.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Міжнародна податкова реформа

Опубліковано

on

От

Під егідою Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) відбулися переговори, на яких 130 держав підтримали введення міжнародної системи оподаткування для великих корпорацій.

Про це повідомила прес-служба ОЕСР. «Після багатьох років інтенсивної роботи та переговорів, ця історична угода забезпечить виплату великими транснаціональними компаніями справедливої частки податків всюди», — заявив генсек організації Матіас Корман. Як зазначили в ОЕСР, через недоотримання податків держави щорічно втрачають від 100 до 240 млрд доларів на рік.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Як зазначили в організації, щоб система почала діяти, країни мають прийняти відповідні закони. Згідно з планом, мінімальна ставка єдиного податку складе 15%. «Розроблений пакет документів покликаний забезпечити порядок, при якому великі транснаціональні корпорації платять податки там, де відбувається їх діяльність», — зазначили в прес-службі ОЕСР.

Джерело: Юридичний вісник України

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram
Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link