Злочин міжнародного масштабу: чому британське отруєння стало викликом для світу? | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Злочин міжнародного масштабу: чому британське отруєння стало викликом для світу?

Опубліковано

on

Головна подія минулих тижнів: новий виток напруження у міждержавних відносинах між Російською Федерацією і провідними західними країнами. Причина цьому — отруєння колишнього шпигуна Сергія Скрипаля та подальші жорсткі заяви й кроки Великої Британії щодо причетності Росії до цього злочину. Прем’єр-міністр Тереза Мей заявила, що Британія розцінює отруєння Скрипаля «як збройний напад Росії на Сполучене Королівство». Таку заяву беззастережно підтримали США, Франція і Німеччина. Зокрема, ними було наголошено на неприпустимості застосування в мирній Європі бойової хімічної зброї.

Отже, події останнього тижня закли­кають до обговорення щонайменше таких аспектів міжнародного права:

— Чи може епізод з використанням «Новічка» вважатися застосуванням сили?

— Як ставитися до видворення дипло­матів та інших можливих санкцій?

— Що загрожує активам росіян у Вели­кій Британії?

До цього всього, відчувається незрима присутність і більш загального питання: що відбувається з міжнародним правом? Адже нездатність дати дійсно ефективну відповідь на відверту зневагу з боку Росії неминуче ставить під сумнів саме його існування.

Напад чи не напад?

Зазвичай, застосування сили розумієть­ся як збройний напад (armed attack) одні­єї держави на іншу. Звісно, такий напад характеризується низкою ознак. З ураху­ванням усіх обставин, логіка уряду Її Ве­личності може ґрунтуватися на такому:

1. Не можна сказати, що існує вичерп­ний перелік дій, що вважатимуться зброй­ ним нападом. У відомій та широко визнаній Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Про визначення агресії» перелічено, що ж є агресією. Зокрема, це бомбардування, обстріли, блокада портів тощо. Водночас немає свідчень, що автори цієї резолюції ставили за мету створити вичерпний пере­лік агресивних дій. Як і немає інших свід­чень можливої «вичерпності» опцій нападу. Отже, не можна сказати, що застосування нейро-паралітичного газу принципово від­різняється від бомбардування та не може вважатися застосуванням сили.

2. Сам «Новічок» є в розумінні міжна­родного права хімічною зброєю, відтак – забороненою. Його застосування може призвести до невибіркового ураження знач­ної кількості людей, завдаючи їм при цьому неабияких страждань. З огляду на це та інші фактори легко зрозуміти обурення британців та їхніх західних партнерів — навіть відверті терористи досі утримувалися від застосуван­ня хімічної зброї.

3. Путін здивується, але для міжнародно­го права геть байдуже, хто «атакує» – солдат у формі (комбатант) чи будь-яка фізична особа, що (ймовірно) виконує волю керівництва Ро­сії. І публічний указ «отруїти Скрипаля» тут геть не вимагається, власне досить обґрунто­ваної підозри. А вона у британців, вочевидь, є. Особливо з огляду на останню інформацію про «закладення» «Новічка» у багаж доньки екс-шпигуна Юлії Скрипаль у Москві.

4. Аналогічним чином, не важливо, «українець, татарин чи єврей» і «на кого він працює». Головне – атрибуція дій цієї особи до держави-агресора або наявність зв’язку. А то Путін ще скаже: «Я не відпо­відаю за те, що каже мій прес-секретар». Насправді – відповідає, як відповідає за всі дії всіх агентів Росії.

5. Навіть якби ніхто не постраждав, важливий сам факт застосування зброї. А насправді – постраждали, причому як сам Скрипаль, так і сторонні люди, і навіть поліцейський – той-таки агент держави. Але не агресора, а жертви.

У практиці Міжнародного суду ООН (зокрема, рішення у справах «Нікарагуа», «Нафтова платформа» тощо) були спроби виробити критерії «напад/не напад», вихо­дячи із завданої шкоди й кількості втраче­них життів. Але такі підходи неоднозначні: шкода на мільйон – це напад? А на 900 ти­сяч? Скільки людей має загинути, щоб дати підстави стверджувати про факт застосуван­ня сили? Отже, важливий сам факт атаки, проте не його безпосередні наслідки.

6. Й останнє, найприємніше для України: пані Мей поставила отруєння Скрипаля в один ланцюжок з анексією та окупацією Росією Криму, а також з інтер­венцією Росії на сході України. Знову-та­ки, маючи повне право давати цим діям власну оцінку. Таким чином, у британців є підстави стверджувати про вчинення Росі­єю збройного нападу – застосування сили проти Сполученого Королівства. Відтак, право реагування, в тому числі вжиття за­ ходів самооборони, – за ними.

Водночас питання наявності чи відсут­ності факту застосування сили має два ви­міри: юридичний і політичний. Юридична сторона, насправді, цікава лише юристам-міжнародникам, іншим фахівцям з міжна­родного права. Ви скажете: «А де докази нападу?» – і відповіддю буде те, що їх ре­альне дослідження можливе лише в рамках судових процесів. Наприклад, у Міжнародному суді ООН. Поза такими процесами в кожного – свої докази, своя теорія і своя правда, якщо не пропаганда.

Відворення дипломатів та інші санкції

Головний принцип міжнародних від­носин – взаємність, або простою мовою «чини з іншими так, як хочеш, щоб вони чинили щодо тебе». Запорука безпеки дипломатів будь-якої держави – це при­сутність на її території дипломатів іншої країни, таких собі заручників у разі чого. Відповідно, висилка російських дипломатів з території Великої Британії (а кожна дер­жава має право видворити зі своєї території будь-якого іноземця) очікувано призвела до дзеркальної відповіді з боку Російської Федерації. Застосування державами подіб­них санкцій з точки зору міжнародного права сприймається таким чином: вважа­ється правомірною; має умовні правила застосування (зокрема, пропорційність); загалом, не вітається; в цілому, це краще ніж застосування сили.

Усе просто й складно водночас. Додам також, що за своїми наслідками щодо впливу на поведінку держави-«об’єкта» деякі види санкцій бувають не менш ефективними ніж пряме застосування сили. Такою мірою, що серед теоретиків міжнародного права ви­стачає прихильників позиції, що ефектив­ні санкції слід прирівняти до застосування сили. В нашому випадку позиція західних держав може розумітися як бажання при­мусити Росію щонайменше утриматися від подібних до отруєння Скрипаля дій в май­бутньому. Будемо сподіватися, що застосу­вання санкцій цьому дійсно сприятиме.

«Полювання» на активи росіян

Колись давно, під час короткого пере­бування в Кембриджському університеті, мій ленд-лорд (власник житла) вичерпно пояснив абсолютну повагу британців до закону: у них дітям змалку пояснюють, що «закон не дозволяє». У нас же – абстракт­не «не можна». Відчуваєте різницю?

Активи росіян у Великій Британії просто так не прийдуть і не заберуть, це очевидно. Право на приватну власність – непоруш­не. Якщо тільки набуте законно. Ось тут британці й відіграються: буде реалізовано механізм Unexplained Wealth Orders. Цент­ральне питання, яке ставить перед власни­ками нерухомості, інших активів зазначений нормативний акт, дуже просте: поясніть походження ваших коштів. Коштів, на які ви придбали у нас актив. Дайте нам довідку з податкової вашої країни про сплату подат­ків, будьте ласкаві. Немає – не страшно, просто ми вважатимемо ваші кошти набути­ми від корупційних чи інших злочинів. Така собі презумпція винуватості. І конфіскуємо вашу квартиру на Оксфорд-стріт.

Так це працює в цивілізованому світі: не рейдерство й не сумнівні судові рішення, а передбачений законом механізм та неухиль­не його дотримання. Заради справедливості, схожі процедури передбачено і в інших краї­нах, і стосуються вони не лише росіян. Звіс­но, не можна сподіватися на одномоментне відкриття сотень проваджень – реалізація будь-якої процедури спирається на люд­ський ресурс. Як і не можна сподіватися, що вже наступного дня нажахані олігархи кинуться до переобраного президента РФ з проханнями принести британцям вибачен­ня й утриматися від застосування «Новічка» в подальшому. Проте ці кроки абсолютно точно ускладнять життя російській еліті, якій доведеться підтримувати Путіна та його політику не лише словом, а й монетою. По­дивимося, чи це їм сподобається.

Міжнародне право: пацієнт живий чи мертвий?

На жаль, прямих та дійсно ефективних способів притягнення держав до відпові­дальності за подібні до отруєння Скрипаля ганебні вчинки наразі не існує. З одно­го боку, це забезпечує певну стабільність міжнародним відносинам, проте з іншо­го — плекає ось таку вседозволеність. Давайте пам’ятати прості речі: міжнародне право інше. Воно не має законів і парламен­ту, який би їх приймав. Воно не має апарату примусу, здатного змусити держави поводи­тися чемно. Процеси пошуку компромісів затягуються на роки. Проте, з іншого боку, міжнародне право демонструє ефективність у багатьох вимірах. Держави утримуються від прямих зіткнень із застосуванням сили.

У самих конфліктах сторони все ж на­магаються зважати на норми міжнародного гуманітарного права. Газпром може роз­повідати все, що заманеться, але рішення Стокгольмського арбітражу виконати му­ситиме, інакше втратить усі ринки, крім внутрішнього. У будь-якому разі, переконаний, що міжнародне право – живе. Тереза Мей не відповіла Путіну власними казками про бластери. Вона звинуватила його в регулярному й грубому порушенні норм міжнародного права. І ще невідомо, чия позиція сильніша насправді?

Віталій Власюк,
юрист-міжнародник

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі
Advertisement
Клікніть для коментування

Залишати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

В світі

Від метушні до помсти Що відбувається в Раді Європи навколо України та РФ?

Опубліковано

on

Сергій СИДОРЕНКО, редактор ЄП

Наближення українських виборів — і президентських, і парламентських — дається взнаки і в Страсбурзі.

 

Українська делегація роками зберігала єдність у Парламентській асамблеї Ради Європи, відкладаючи убік внутрішні конф лікти задля спільної боротьби з РФ, та цей період потроху відходить у минуле. Між тим опоненти України не приховують бажання скористатися українськими суперечками, аби зняти з Росії санкційний тиск і нарешті повернути росіян до зали ПАРЄ.

Генсек Ягланд уже розкрив нову схему повернення РФ. От тільки, на переконання експертів, шансів на її успіх небагато. Хоча західні політики роблять усе можливе, щоб Росія повернулася до Страсбурга — росіяни у той самий час закривають останні шляхи для збереження членства в РЄ. А «друзі РФ» тим часом обмежуються дрібною помстою на адресу України, і принаймні у цьому вони виявилися успішними.

Німці у грі

Європейські міністри закордонних справ загалом не дуже часто відвідують Раду Європи (за винятком приїздів міністра держави, яка головує в організації). Міністри найпотужніших держав ЄС, на кшталт Німеччини, ще більш рідкісні гості. Та нині — час винятків. Глава німецького МЗС Гайко Маас минулого тижня прилетів до Страсбурга. А щоб ні в кого не лишилося сумніву щодо мети візиту — після того відвідав Росію та Україну. Мета Німеччини — не допустити виходу Росії з РЄ. Ця перспектива стає дедалі реальнішою, і тому Маас взяв на себе роль миротворця. Саме про Росію він говорив з генсеком Ягландом, заявивши після того журналістам, що виходу РФ з Ради Європи треба будь-що запобігти. Тій самій тематиці була присвячена частина переговорів Мааса в Москві, підтвердили в німецькому МЗС.

Варто підкреслити — не в Німеччині питання. Більшість європейських держав вважають так само. Загроза виходу Росії з Ради Європи перетворилася для ЄС на «ідеальну страшилку». Й хоча Москва навіть зараз, зберігаючи членство в РЄ, грубо порушує базові норми організації та не має наміру виконувати ключові рішення ЄСПЛ, європейці все одно вважають, що її офіційний вихід з РЄ завдасть додаткової критичної шкоди росіянам. Дуже показовими є слова Ягланда з його виступу в ПАРЄ 22 січня. «Це (вихід будь-якої держави з РЄ) буде дуже-дуже-дуже погано для Європи. Почнеться щось невідоме», — пояснив він.

Новий план Ягланда

Річ у тім, що в червні Росія має пройти одразу дві точки неповернення у відносинах з РЄ. По-перше, як відомо, Росія з 2017 року не сплачує внески до бюджету Ради Європи, висунувши однозначну вимогу: гроші підуть тільки після того, як з росіян знімуть у ПАРЄ всі санкції й вони відновлять свою роботу в асамблеї. В останній день червня спливає рівно два роки від початку російських неплатежів. А за статутом РЄ (та за чинними роз’ясненнями до нього) за два роки після припинення сплати внесків держава перетворюється на злісного неплатника, проти якого можуть бути застосовані нові санкції.

По-друге, у тому ж таки червні депутати ПАРЄ обиратимуть нового генсека Ради Європи. І якщо Росія не повернеться до РЄ, не братиме участі у його виборах (і, як обіцяють російські депутати, не визнаватиме його), то простору для діалогу з нею майже не залишиться. Тому в Страсбурзі не приховують завдання — повернути росіян до червня. Єдиний шлях для цього — зміна статуту Ради Європи, адже зараз цей документ прямо забороняє утворення націо нальної делегації посеред року, якщо до початку січневої сесії держава не подала до Страсбурга свій список членів ПАРЄ, як це зробила Росія.

Ягланд повідомив, що ініціює проведення «спільного комітету», який має повноваження пропонувати такі зміни. «ПАРЄ та Комітет міністрів мають зібратися разом й конкретно пропрацювати ці питання, вони повинні уточнити правила РЄ та розподіл повноважень між статутними органами», — пояснив Ягланд. Він також висловив упевненість, що санкції, запроваджені у ПАРЄ проти Росії, не пішли на користь, і тому треба зважити, чи потрібен ПАРЄ санкційний інструмент. «Позбавлення російської делегації права голосу не призвело до повернення Криму в Україну або поліпшення ситуації з правами людини в РФ. Натомість цей крок створив кризу в РЄ, подоланню якої ми присвячуємо більшу частину свого часу», — поскаржився Ягланд. Наразі невідомо, коли може відбутися засідання спільного комітету, присвячене внесенню таких змін.

Геть паніку!

Аргументи та пояснення від генсека звучали би загрозливо, але є важлива деталь. Механізм, запропонований Ягландом, практично не має шансів на успіх. Європейські уряди (і не лише Німеччина, а переважна їх більшість) справді готові зробити все задля повернення Росії, і в разі голосування за гіпотетичні зміни статуту всередині Комітету міністрів цей документ легко набрав би дві третини голосів. І на цьому етапі всі такі плани розсипаються, втрачають сенс. ПАРЄ не готова до «прощення Росії», голосів за це там не буде. Минулої осені обговорення схожої ініціативи завершилося провалом. Депутати надто залежні від своїх виборців і не проголосують за настільки відверті поступки агресору, адже потім за це голосування доведеться відповідати перед виборцями.

Та й європейські уряди на чолі з Німеччиною, які просувають ідею зміни статуту, досі не мають ясності щодо того, як їм досягти успіху та що прописати в документі. Проекту змін немає і досі. Наразі дії прибічників повернення РФ найточніше можна описати словом «метушня». Є розуміння, що треба щось робити, адже наближається вирішальна дата, але немає жодних ідей, які мали би шанс бути реалізованими. Єдине, що їм наразі вдається на практиці — це обмежувати в правах депутатів-українців, використовуючи помилки з їхнього боку.

Помста за РФ

На минулому тижні на закритому засіданні Бюро асамблеї керівництво ПАРЄ провело витончену операцію з покарання України. Нідерландський депутат Тіні Кокс, лідер групи крайніх лівих, якого вважають головним агентом РФ у ПАРЄ, з голосу запропонував колегам переглянути принцип розподілу місць у двох комітетах ПАРЄ — регламентному та з питань призначення суддів ЄСПЛ, обмеживши кількість місць двома для кожної держави-члена. Його від разу підтримала президентка ПАРЄ соціалістка Морі-Паск’є та генсек Ягланд (до речі, теж соціаліст). В обох комітетах Україна досі мала чотири місця. «Було вирішено просто обнулити список, зараз у нас нуль місць у регламентному комітеті, і групи мають висувати нових кандидатів», — пояснив В. Ар’єв.

Від нових норм постраждали також британці та французи, але ініціатори не приховували, що мета — обмежити саме українців і саме через регламентний комітет. Торік цей орган ПАРЄ був відповідальним за підготовку змін, що мали на меті зняти санкції з росіян. Тож четверо українців, які намагалися не пропускати жодного засідання, мали високий вплив на рішення. Варто зізнатися — часом надміру високий. Тож не дивно, що прибічники повернення РФ вирішили змінити розклад сил, «творчо обігравши» правила.

Чому Росія програє?

Чотири роки тому Україна отримала принципово нову делегацію в Асамблеї. І йдеться не лише про нові імена. Від початку російської агресії та після оновлення ВРУ депутати-українці зрозуміли просту істину: сила в єдності. Тому приїжджаючи до ПАРЄ, намагалися забути про внутрішні українські чвари й міжпартійні конфлікти та працювали разом. Така єдність з’явилася вперше за 20 років нашого членства у Раді Європи. До того українці «експортували» внутрішні суперечки — кожна політична сила намагалася отримати прихильність західних колег у Страсбурзі, замість того, щоби захищати спільний інтерес.

Це справді мало ефект. Росія програвала раунд за раундом. А торік вдалося навіть переграти Берлін, Париж та інші західні столиці, зупинивши спецоперацію генсека Ягланда, яка мала надати Росії гарантії, що санкцій проти них вже не буде. На жаль, зараз ця атмосфера поволі відходить у минуле. «Це вже не та делегація України, яка була кілька років тому. Надто часто ми працюємо один проти одного, а не разом за Україну», — ці та схожі слова довелося почути кілька разів за два дні у Страсбурзі. На відсутність єдності скаржаться і БПП, і опозиція. І вони праві: наближення українських виборів, і президентських, і парламентських, дається взнаки й у ПАРЄ.

Звісно, й раніше не все було ідеально. Від початку окремо від інших діяв «Опоблок» (у ПАРЄ від них працюють Новінський та Льовочкіна, які в останні місяці також опинилися в різних таборах). Чим далі — тим менше користі від «радикалів», які приїздять до Страсбурга великою командою лише для того, щоби попіарити свого лідера. А від минулого року стало помітнішим напруження між БПП, «Батьківщиною» та «Самопоміччю». Та попри це, є всі сподівання на успіх. Перш за все — через те, що навіть ті депутати, які скаржаться на колег з інших фракцій, визнають: ці суперечки не йдуть на користь нікому і підривають роботу делегації в цілому.

Та ще важливіше те, що й сама Росія не прагне відновити повноцінну роботу в Раді Європи. Наразі схоже, що Москва хоче, щоби її виключили, або, як ще кращий варіант, припускає збереження статус-кво, коли вона не платить внески, але й надалі має важелі для підриву РЄ зсередини. Про це свідчать численні заяви з російського парламенту. А віднедавна про можливість виходу з Ради Європи почали говорити і в російському МЗС. І це — додаткове свідчення того, що жодних далеких планів співпраці з РЄ з боку Росії немає..

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Британія почне нові переговори з ЄС

Опубліковано

on

Парламент Великої Британії проголосував про внесення змін до угоди про Brexit.

 

Як повідомляє BBC, депутати підтримали лише дві з усіх запропонованих поправок. Зокрема, 317 голосами проти 301-го було прийнято ключову поправку — про необхідність нових переговорів із ЄС щодо кордонів між Ірландією та Північною Ірландією. Із угоди з ЄС пропонується повністю прибрати «бекстоп» — можливість навіть тимчасового збереження митного режиму ЄС у Північній Ірландії.

Це єдина правка в угоді з ЄС, яка була підтримана британським урядом. Щоправда, прем’єр Тереза Мей визнає, що ЄС не хоче повертатися до нових переговорів, однак обіцяє знайти нову формулу, що дозволить унеможливити «бекстоп». Крім того, була підтримана правка, яка унеможливлює «жорсткий» Brexit у випадку, якщо уряд не погодить із парламентом формати виходу.

Разом із тим не було підтримано низку правок, які пропонували перенесення дати виходу Британії зі складу ЄС. Також депутати не підтримали можливість проведення повторного референдуму та ідею, за якою Шотландія може залишитися в складі ЄС навіть після виходу Британії.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Розслідування Мюллера добігає кінця

Опубліковано

on

Метью Вітакер, виконувач обов’язків Генерального прокурора США, оголосив, що спеціальний радник ФБР Роберт Мюллер закінчує своє розслідування російського втручання в президентську кампанію 2016 року і ймовірної змови виборчого штабу Трампа з росіянами, пише The New York Times.

 

«Я думаю, що розслідування близьке до завершення, тож сподіваю ся, що ми зможемо отримати звіт від директора Мюллера якомога швидше», — сказав Вітакер.

Цю заяву він зробив в кінці прес-конференції про іншу справу, підтвердивши таким незвичайним чином статус розслідування, проведеного Мюллером.

Політика Міністерства юстиції зазвичай забороняє громадське обговорення відкритих кримінальних розслідувань, тож Мюллер відмовлявся публічно обговорювати розслідування відколи він очолив його в травні 2017 року. Натомість Вітакер, якого вважають надзвичайно лояльним до президента США Дональда Трампа, сказав, що його «повністю поінформували про розслідування», і він очікує, що Мюллер представить звіт про нього.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.