Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В світі

Злочин міжнародного масштабу: чому британське отруєння стало викликом для світу?

Опубліковано

on

Головна подія минулих тижнів: новий виток напруження у міждержавних відносинах між Російською Федерацією і провідними західними країнами. Причина цьому — отруєння колишнього шпигуна Сергія Скрипаля та подальші жорсткі заяви й кроки Великої Британії щодо причетності Росії до цього злочину. Прем’єр-міністр Тереза Мей заявила, що Британія розцінює отруєння Скрипаля «як збройний напад Росії на Сполучене Королівство». Таку заяву беззастережно підтримали США, Франція і Німеччина. Зокрема, ними було наголошено на неприпустимості застосування в мирній Європі бойової хімічної зброї.

Отже, події останнього тижня закли­кають до обговорення щонайменше таких аспектів міжнародного права:

— Чи може епізод з використанням «Новічка» вважатися застосуванням сили?

— Як ставитися до видворення дипло­матів та інших можливих санкцій?

— Що загрожує активам росіян у Вели­кій Британії?

До цього всього, відчувається незрима присутність і більш загального питання: що відбувається з міжнародним правом? Адже нездатність дати дійсно ефективну відповідь на відверту зневагу з боку Росії неминуче ставить під сумнів саме його існування.

Напад чи не напад?

Зазвичай, застосування сили розумієть­ся як збройний напад (armed attack) одні­єї держави на іншу. Звісно, такий напад характеризується низкою ознак. З ураху­ванням усіх обставин, логіка уряду Її Ве­личності може ґрунтуватися на такому:

1. Не можна сказати, що існує вичерп­ний перелік дій, що вважатимуться зброй­ ним нападом. У відомій та широко визнаній Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Про визначення агресії» перелічено, що ж є агресією. Зокрема, це бомбардування, обстріли, блокада портів тощо. Водночас немає свідчень, що автори цієї резолюції ставили за мету створити вичерпний пере­лік агресивних дій. Як і немає інших свід­чень можливої «вичерпності» опцій нападу. Отже, не можна сказати, що застосування нейро-паралітичного газу принципово від­різняється від бомбардування та не може вважатися застосуванням сили.

2. Сам «Новічок» є в розумінні міжна­родного права хімічною зброєю, відтак – забороненою. Його застосування може призвести до невибіркового ураження знач­ної кількості людей, завдаючи їм при цьому неабияких страждань. З огляду на це та інші фактори легко зрозуміти обурення британців та їхніх західних партнерів — навіть відверті терористи досі утримувалися від застосуван­ня хімічної зброї.

3. Путін здивується, але для міжнародно­го права геть байдуже, хто «атакує» – солдат у формі (комбатант) чи будь-яка фізична особа, що (ймовірно) виконує волю керівництва Ро­сії. І публічний указ «отруїти Скрипаля» тут геть не вимагається, власне досить обґрунто­ваної підозри. А вона у британців, вочевидь, є. Особливо з огляду на останню інформацію про «закладення» «Новічка» у багаж доньки екс-шпигуна Юлії Скрипаль у Москві.

4. Аналогічним чином, не важливо, «українець, татарин чи єврей» і «на кого він працює». Головне – атрибуція дій цієї особи до держави-агресора або наявність зв’язку. А то Путін ще скаже: «Я не відпо­відаю за те, що каже мій прес-секретар». Насправді – відповідає, як відповідає за всі дії всіх агентів Росії.

5. Навіть якби ніхто не постраждав, важливий сам факт застосування зброї. А насправді – постраждали, причому як сам Скрипаль, так і сторонні люди, і навіть поліцейський – той-таки агент держави. Але не агресора, а жертви.

У практиці Міжнародного суду ООН (зокрема, рішення у справах «Нікарагуа», «Нафтова платформа» тощо) були спроби виробити критерії «напад/не напад», вихо­дячи із завданої шкоди й кількості втраче­них життів. Але такі підходи неоднозначні: шкода на мільйон – це напад? А на 900 ти­сяч? Скільки людей має загинути, щоб дати підстави стверджувати про факт застосуван­ня сили? Отже, важливий сам факт атаки, проте не його безпосередні наслідки.

6. Й останнє, найприємніше для України: пані Мей поставила отруєння Скрипаля в один ланцюжок з анексією та окупацією Росією Криму, а також з інтер­венцією Росії на сході України. Знову-та­ки, маючи повне право давати цим діям власну оцінку. Таким чином, у британців є підстави стверджувати про вчинення Росі­єю збройного нападу – застосування сили проти Сполученого Королівства. Відтак, право реагування, в тому числі вжиття за­ ходів самооборони, – за ними.

Водночас питання наявності чи відсут­ності факту застосування сили має два ви­міри: юридичний і політичний. Юридична сторона, насправді, цікава лише юристам-міжнародникам, іншим фахівцям з міжна­родного права. Ви скажете: «А де докази нападу?» – і відповіддю буде те, що їх ре­альне дослідження можливе лише в рамках судових процесів. Наприклад, у Міжнародному суді ООН. Поза такими процесами в кожного – свої докази, своя теорія і своя правда, якщо не пропаганда.

Відворення дипломатів та інші санкції

Головний принцип міжнародних від­носин – взаємність, або простою мовою «чини з іншими так, як хочеш, щоб вони чинили щодо тебе». Запорука безпеки дипломатів будь-якої держави – це при­сутність на її території дипломатів іншої країни, таких собі заручників у разі чого. Відповідно, висилка російських дипломатів з території Великої Британії (а кожна дер­жава має право видворити зі своєї території будь-якого іноземця) очікувано призвела до дзеркальної відповіді з боку Російської Федерації. Застосування державами подіб­них санкцій з точки зору міжнародного права сприймається таким чином: вважа­ється правомірною; має умовні правила застосування (зокрема, пропорційність); загалом, не вітається; в цілому, це краще ніж застосування сили.

Усе просто й складно водночас. Додам також, що за своїми наслідками щодо впливу на поведінку держави-«об’єкта» деякі види санкцій бувають не менш ефективними ніж пряме застосування сили. Такою мірою, що серед теоретиків міжнародного права ви­стачає прихильників позиції, що ефектив­ні санкції слід прирівняти до застосування сили. В нашому випадку позиція західних держав може розумітися як бажання при­мусити Росію щонайменше утриматися від подібних до отруєння Скрипаля дій в май­бутньому. Будемо сподіватися, що застосу­вання санкцій цьому дійсно сприятиме.

«Полювання» на активи росіян

Колись давно, під час короткого пере­бування в Кембриджському університеті, мій ленд-лорд (власник житла) вичерпно пояснив абсолютну повагу британців до закону: у них дітям змалку пояснюють, що «закон не дозволяє». У нас же – абстракт­не «не можна». Відчуваєте різницю?

Активи росіян у Великій Британії просто так не прийдуть і не заберуть, це очевидно. Право на приватну власність – непоруш­не. Якщо тільки набуте законно. Ось тут британці й відіграються: буде реалізовано механізм Unexplained Wealth Orders. Цент­ральне питання, яке ставить перед власни­ками нерухомості, інших активів зазначений нормативний акт, дуже просте: поясніть походження ваших коштів. Коштів, на які ви придбали у нас актив. Дайте нам довідку з податкової вашої країни про сплату подат­ків, будьте ласкаві. Немає – не страшно, просто ми вважатимемо ваші кошти набути­ми від корупційних чи інших злочинів. Така собі презумпція винуватості. І конфіскуємо вашу квартиру на Оксфорд-стріт.

Так це працює в цивілізованому світі: не рейдерство й не сумнівні судові рішення, а передбачений законом механізм та неухиль­не його дотримання. Заради справедливості, схожі процедури передбачено і в інших краї­нах, і стосуються вони не лише росіян. Звіс­но, не можна сподіватися на одномоментне відкриття сотень проваджень – реалізація будь-якої процедури спирається на люд­ський ресурс. Як і не можна сподіватися, що вже наступного дня нажахані олігархи кинуться до переобраного президента РФ з проханнями принести британцям вибачен­ня й утриматися від застосування «Новічка» в подальшому. Проте ці кроки абсолютно точно ускладнять життя російській еліті, якій доведеться підтримувати Путіна та його політику не лише словом, а й монетою. По­дивимося, чи це їм сподобається.

Міжнародне право: пацієнт живий чи мертвий?

На жаль, прямих та дійсно ефективних способів притягнення держав до відпові­дальності за подібні до отруєння Скрипаля ганебні вчинки наразі не існує. З одно­го боку, це забезпечує певну стабільність міжнародним відносинам, проте з іншо­го — плекає ось таку вседозволеність. Давайте пам’ятати прості речі: міжнародне право інше. Воно не має законів і парламен­ту, який би їх приймав. Воно не має апарату примусу, здатного змусити держави поводи­тися чемно. Процеси пошуку компромісів затягуються на роки. Проте, з іншого боку, міжнародне право демонструє ефективність у багатьох вимірах. Держави утримуються від прямих зіткнень із застосуванням сили.

У самих конфліктах сторони все ж на­магаються зважати на норми міжнародного гуманітарного права. Газпром може роз­повідати все, що заманеться, але рішення Стокгольмського арбітражу виконати му­ситиме, інакше втратить усі ринки, крім внутрішнього. У будь-якому разі, переконаний, що міжнародне право – живе. Тереза Мей не відповіла Путіну власними казками про бластери. Вона звинуватила його в регулярному й грубому порушенні норм міжнародного права. І ще невідомо, чия позиція сильніша насправді?

Віталій Власюк,
юрист-міжнародник

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі
Клікніть для коментування

Залишати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

В світі

У Польщі заговорили про підробку Росією «чорних скриньок» з літака Качинського

Опубліковано

on

У розслідувачів смоленської трагедії є припущення, що Росія підробила бортові самописці з літака Ту-154М президента Польщі Леха Качинського.

Як повідомляє «Польське радіо», таку заяву зробив голова підкомісії з розслідування смоленської авіакатастрофи, екс-міністр оборони Польщі Антоні Мацєревич. Політик наголосив, що російська сторона зареєструвала в протоколі виявлені чотири «чорні скриньки». Однак, за словами Мацєревича, у Ту-154М немає чотирьох «чорних скриньок».

«Існує припущення про те, що «чорні скриньки» були підроблені. Наявність двох пар подібних, але таких, що відрізняються, «чорних скриньок» наводить на думку про підробку», — заявив він, додавши, що якщо росіяни не погоджуються з цим, то Міжнародна організація цивільної авіації повинна втрутитися в розслідування.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Трамп та Путін креслять кордони: куди заведе угода Сербії та Косова про обмін територіями?

Опубліковано

on

Юрій Панченко,
УП

Те, що ще пару місяців тому вважалося нереальним, наразі має всі шанси реалізуватися. Днями президенти Сербії та Косова послали ЄС недвозначний сигнал — вони готові до мирного врегулювання, частиною якого стане історичний обмін територіями. І якщо це станеться, цей шлях не повинен закривати ніхто, включаючи Брюссель або Берлін.

«Країни нашого регіону, держави-члени ЄС або інші країни світу не повинні протистояти або боятися потенційної мирної угоди між Косово і Сербією, навіть якщо така угода включатиме корекцію кордонів», — заявив президент Косова Хашим Тачі.

«Чому вас так турбує те, що ми робимо? Ми робимо щось для майбутнього сербів і албанців. І ми повинні дбати про себе, нікому не завдаючи шкоди, не впливаючи на інших в регіоні», — ще більш різко висловився президент Сербії Александар Вучич. За його словами, західні уряди хочуть нав’язати свою волю албанцям та сербам. І хоча жодних прізвищ не пролунало, не було секретом: їх головним адресатом була Ангела Меркель.

Отже, про яку корекцію кордонів йдеться? У 90-х роках на території Косова точився кривавий етнічний конфлікт між сербами та косоварами. Від кінця 90-х ця територія перебувала під управлінням адміністрації ООН, а в 2008-му Косово проголосило незалежність.

Між тим, до складу нової держави увійшло декілька анклавів, населених сербами, адже косовський кордон був прокладений не за етнічним принципом, а копіював кордони автономного краю Косово і Метохія у складі колишньої Югославії. Переважна більшість сербів мешкає на півночі Косова — на території, що має спільний кордон із історичною батьківщиною. Утримання цих територій у сфері свого впливу довгі роки було основою політики Белграду. Як результат, склалася ситуація, коли північ Косова де-факто залишалася «державою в державі».

Ця територія є частиною Косова лише номінально. Ви не знайдете тут косовської символіки — натомість всюди майорять сербські (та російські!) прапори, розрахунки проводяться в сербських динарах, а школярі та студенти навчаються за сербськими програмами. А на додачу, ця територія час від часу спалахує протестами, вимагаючи якомога більшої автономії від косовсьої столиці Приштини.

Північ Косова — не єдина місцевість, де серби перетворюються з «меншини» на переважну більшість. Але інші сербські анклави набагато менші, а головне — вони не мають спільного кордону із Сербією. Через це вони куди краще інтегровані в косовську державу.

Саме тому ідея відмови від буремного регіону в обмін на визнання Сербією, а, відповідно, на остаточне визнання косовської держави всім світом — має своїх прихильників. Тим більше, що йдеться не про односторонню відмову від частини території. Віддавши сербам північ, Косово може отримати Прешевську долину — територію на півдні Сербії, населену переважно албанцями.

І хоча, президенти двох країн не озвучили деталі мирного плану, дуже висока імовірність, що саме такий сценарій обміну наразі обговорюється між Белградом та Приштиною.

На користь такого сценарію — «зелене світло» від Вашингтону. «Якщо дві сторони домовляться, ми не виключаємо територіальні зміни. Ми не будемо заважати вирішенню, й не думаю, що в Європі хтось буде це робити. Якщо дві сторони зможуть досягти прийнятного для них рішення, ми його підтримаємо», — заявив на прес-конференції у Києві радник Білого дому з національної безпеки Джон Болтон.

Варто зазначити, що ще донедавна в ЄС були категоричні противники такого обміну. Найгучнішим був голос Ангели Меркель. «Територіальна цілісність держав західних Балкан встановлена і недоторканна… Це потрібно повторювати знову й знову, бо знову й знову робляться спроби поговорити про кордони, а ми не можемо цього робити», — заявила вони два тижні тому.

Більше того, навіть у Косово ще місяць тому заявляли про неприпустимість обміну територіями. Проте за останні тижні все змінилося. Процес почався після того, як Владімір Путін на зустрічі в Гельсінкі розповів про такий шлях вирішення проблеми Дональду Трампу й отримав його під-
тримку. Згодом у США публічно заявили, що не заперечують проти обміну.

Тепер же — після заяв лідерів Косова та Сербії, проти такої угоди не мають заперечень і в Єврокомісії. І не виключено, що згодом свою позицію буде змушена пом’якшити також німецька канцлерка.

Попри це, варто обміркувати: які ризики несе ідея обміну територіями на Балканах? Чи немає шансів, що перший після закінчення балканських війн прецедент зміни державних кордонів, може розбурхати пристрасті в інших державах регіону?

Що буде з федерацією Боснії та Герцеговини, складовою якої є Республіка Сербська? Адже її керівництво не приховує свого прагнення приєдна-
тися до Сербії.

У зоні ризику також Македонія, значна частина громадян якої є етнічними албанцями. Варто нагадати, що за декілька років до проголошення незалежності Косова загони косоварів вторглися на територію сусідньої держави, намагаючись долучити до тоді зовсім невизнаної держави північний схід Македонії. Вирішити цю проблему Македонії вдалося, лише звернувшися по допомогу до України. Звичайно, що в такій ситуації, країни Заходу воліли «дмухати на воду», уникаючи будь-яких кроків, які могли б дати старт новим конфліктам.

Плин років дещо вгамував пристрасті на Балканах. Навіть Греція та Македонія змогли укласти історичну угоду про зміну назви останньої та зняли перешкоду на її шляху до НАТО. Та попри це, питання албанської меншини досі гостро стоїть у Македонії. Входження албанських партій до уряду рік тому призвело до безладів у македонській столиці, аж до захоплення парламенту. А вже цього року звичайний скандал навколо суду у справі ненавмисного вбивства у ДТП албанського хлопчика спричинив урядову кризу та ледь не призвів до розвалу коаліції.

На додачу варто нагадати, що історичний успіх Македонії — вихід на фінішну пряму вступу до НАТО — не може не викликати спротив РФ. Навряд чи в Кремлі вирішать без бою відпустити й цю країну. Нагадаємо: позаторік, щоб не допустити вступу Чорногорії до альянсу, в Москві навіть планували збройний переворот у день парламентських виборів. А невирішений етнічний конфлікт завжди є найперспективнішим полем для провокацій. Тож розморожування старих конфліктів може виявитися небезпечною грою із непередбачуваними наслідками.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Моурінью — рік в’язниці умовно

Опубліковано

on

Головний тренер «Манчестер Юнайтед» Жозе Моурінью засуджений на один рік умовно за несплату податків в Іспанії.

Раніше португалець приховав від іспанських податківців 3,3 мільйона євро, які він отримав за права на використання свого іміджу, повідомляє Mundo Deportivo.

Це сталося в період його роботи в «Реалі» в 2011 і 2012 роках.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді