Адвокатура: ситуація, якою вона є… Нотатки до візиту в Україну Міжнародної комісії юристів

Інна Рафальська,
голова Ради адвокатів міста Києва,
заслужений юриcт України

У соціальних мережах нещодавно промайнула інформація про візит в Україну представників Міжнародної комісії юристів — для моніторингу ситуації в українській адвокатурі. І це — цікава новина.

Слід зазначити, що моніторингова місія Міжнародної комісії юристів (далі — МКЮ) до цього перебувала в нашій країні протягом 2013—2014 рр. — після проведення установчого з’їзду адвокатів України 2012 року, паралельного установчого з’їзду та повторного установчого з’їзду в лютому 2013-го. Відзначу, що наслідками цих повторно-паралельних заходів стали рішення про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю за ініціативою голови Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Л. П. Ізовітової ряду наших колег, які брали участь у вказаних з’їздах, і позбавлення права на професію відбулося саме з цих підстав. Рішення щодо цих адвокатів були прийняті кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури Закарпатської, Київської та Харківської областей.

Комісія тоді ретельно вивчила ситуацію та в своєму звіті «Конфлікт в українській адвокатурі» зазначила, що міжнародним стандартам професії не відповідають методи керівництва НААУ, коли дисциплінарні санкції застосовуються для боротьби з опозиційними адвокатами в питаннях становлення системи адвокатського самоврядування. На переконання представників МКЮ, такі методи підривать демократичні засади інституту адвокатури та негативно впливають на її авторитет.

Отже, висновки комісії були озвучені й опубліковані. Що відбулося далі в українській адвокатурі? Реакція керівництва НААУ на ці висновки була вельми цікавою: репресії посилилися, почалися відверті маніпуляції. Про людське око зарубіжних партнерів очільники асоціації декларували підтримку демократичних принципів, а в дійсності посилювали тиск на адвокатів. Замість того, аби працювати для адвокатів, захисту їх інтересів, керівництво Національної асоціації адвокатів спрямувало свою діяльність проти членів власної організації. Перший конфлікт відбувся тоді, коли пересічні адвокати «мали наглість» поцікавитися в керівниц тва НААУ, куди діваються і на що йдуть адвокатські внески? Далі в членів асоціації виникло питання щодо функціонування Єдиного реєстру адвокатів, «затемнення» інформації про адвокатів у даному реєстрі (рішенням судів такі «затемнення» були визнані протиправними, такими, що перешкоджають здійсненню адвокатської діяльності). Потім постало питання щодо недопуску делегатів на з’їзди — на останньому з них до зали зібрання фізично не допустили навіть кандидатів на посаду голови НААУ. Системою також стало складання спеціальних списків для участі в регіональних конференціях, більшість адвокатів не допускається до їх роботи, бо думка адвокатської спільноти керівництво асоціації не цікавила ніколи, а будь-який опір такій ситуації має наслідком позбавлення права на професію.

Таким чином, усе дійшло до того, що адвокати сьогодні вимушені захищатися не від зовнішнього тиску, а від власної організації. Будь-які заклики до конструктивного діалогу з керівництвом НААУ або ігноруються, або завершуються, знову ж таки, дисциплінарними провадженнями щодо адвокатів за критику «недоторканних».

Кількість судових процесів за позовами адвокатів до Національної асоціації адвокатів України нині сягає сотень. При тому судові рішення на користь адвокатів керівництво НААУ відмовляється виконувати.

Нагадаю, наприкінці 2017 року представники Ради Європи провели оцінку ситуації в українській адвокатурі та потреб адвокатського самоврядування. Висновки були презентовані перед адвокатською спільнотою. Як було зазначено, ситуація підлягає негайному законодавчому врегулюванню з належним унормуванням питань компетенції органів адвокатського самоврядування, налагодженням роботи Єдиного реєстру адвокатів, проведенням відкритих виборів керівництва асоціації, запровадження прозорості в питаннях допуску до професії, пропорційності — в питаннях дисциплінарної відповідальності тощо. Результатом презентації цього звіту стали публічні образи з боку керівництва НААУ на адресу представників Ради Європи.

Як реакція на ці зауваження і загалом на ситуацію в адвокатурі у вересні 2018-го Президентом України до парламенту був внесений законопроект № 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який підвищує гарантії адвокатської діяльністі, розширює процесуальні права адвокатів, посилює незалежність регіональних органів адвокатського самоврядування, запроваджує демократичну процедуру виборів та безпосередню участь у них кожного адвоката. Зазначене, звісно, не подобається керівнцтву НААУ, в зв’язку з чим і була розпочата інформаційна кампанія по дискредитації законопроекту та перешкоджання в його прийнятті. При цьому аргументи
проти законопроекту висувалися надзвичайно дивні, наприклад, верхівку Національної асоціації адвокатів України обурило те, що адвокати повинні проявляти повагу до суду як правовго інституту, або втручанням в адвокатську діяльність «лідери» НААУ розцінили обов’язок адвоката з’являтися в судові засідання та заборону заявляти необгрунтовані відводи суду.

А право кожного адвоката брати участь у виборах органів самоврядування один із керівників асоціації публічно назвав «базаром», а адвокатів — «бездумним натовпом». Інший керівник НААУ проголосив, що запровадження проектом права адво ката на оскарження дисциплінарного стягнення підриватиме основи адвокатури.

Основною тезою керівництва Національної асоціації адвокатів Украї ни стали заяви, що законопроект розроблявся робочою групою без участі представників НААУ, хоча це чистої води неправда. Три роки робоча група працювала над цим законопроектом і до її складу увішло все керівництво асоціації персонально, проте засідання регулярно відвідував лише заступник голови НААУ В. Гвоздій, натомість голова асоціації Л. Ізовітова була лише двічі, секретар НААУ П. Гречківський — тричі, голова ВКДКА А. Дроздов — двічі, на інші засідання керівництвом були делеговані їхні представники, які заявляли про відсутність власної думки та про необхідність «порадитися».

Протягом 2017 року даний законопроект мав бути обговорений у регіонах й організацію таких нарад взяло на себе керівництво Національної асоціації адвокатів України. Однак, як з’ясувалося пізніше, такі обговорення не проходили взагалі.

Таким чином, дії керівництва асоціації виявилися деструктивними щодо президентського законопроекту. Разом із тим вони показали нездатність НААУ запропонувати власний варіант документа. Чи не тому за 5 минулих років до парламенту не надійшло жодного законопроекту від НААУ щодо посилення процесуальних гарантій адвокатської діяльності.

У свою чергу уряд вніс та сприяв у прийнятті парламентом двох законопроектів, які дозволили адвокатам брати участь у слідчих/процесуальних діях на будь-якій стадії (обшук). Слід зазначити, що в багатьох європейських країнах такої преференції адвокати не мають.

Наостанок про наслідки візиту Міжнародної комісії юристів до Києва. В оприлюдненому МКЮ прес-релізі за результатами поїздки комісія висловила занепокоєння неспроможністю Національної асоціації адвокатів України забезпечити антикорупційну складову в своїй діяльності. У цьому зв’язку виникає цілком закономірне питання: чи може в такому випадку керівництво асоціації бути зацікавленим у прийнятті нового закону, який дійсно усуне корупційну складову в адвокатурі? Питання риторичне…

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути