Імперативний мандат, або Сезон «полювання» партійних бонзів на нелояльних депутатів - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

В Україні

Імперативний мандат, або Сезон «полювання» партійних бонзів на нелояльних депутатів

Дата публікації:

Протягом останніх тижнів у Харківській обласній та міській радах сталися перші випадки застосування імперативного мандата по відношенню до депутатів (за ініціативи «Блоку Світличної «Разом» та «Партії Шарія», відповідно). Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» досліджує ці кейси як ймовірний початок «параду депутатських відкликань», оскільки передбачений законодавством «імунітет» депутатів спливає по завершенню першого року повноважень. Тобто для більшості місцевих рад України саме в останні тижні відкрився «сезон полювання» партійних керівників на нелояльних депутатів.

«Швидка допомога» партіям

Напередодні чергової сесії Харківської обласної ради, яка планувалася на 21 грудня, сталася непересічна подія — перше відкликання депутата в цій каденції: 13 грудня Харківська обласна територіальна виборча комісія позбавила депутатського мандату Вікторію Белявцеву та зареєструвала новим депутатом обласної ради Ніну Сільченко. Відповідно, за ініціативи партії «Блок Світличної «Разом» було створено прецедент застосування імперативного мандату в Харківській обласній раді.

Читайте також: Мандати на стіл: хто і як може позбавити народних депутатів повноважень?

В «депутатській рокіровці» Белявцева—Сільченко більше за все вражає її оперативність: лише 12 грудня на FB-сторінці «Блоку Світличної» з’явилася відповідна заява про ініціювання відкликання, а вже наступного дня обласна ТВК офіційно затвердила ротацію в депутатському корпусі.

Голова обласної організації партії Олександр Абрамов у своєму коментарі навів дві причини для ухвалення такого рішення — «відсутність прийому громадян» та «порушення зв’язку з партією» (зокрема, останні голосування, які йшли врозріз із позицією фракції). У свою чергу, стаття 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачає наступні підстави для запуску механізму імперативного мандату: 1) встановлення в судовому порядку факту порушення депутатом законів України; 2) невиконання без поважних причин депутатських обов’язків, зокрема пропуск більше половини пленарних засідань або засідань комісій; 3) невідповідність практичної діяльності основним принципам і положенням програми партії, від якої його було обрано; 4) невиконання депутатом зобов’язань щодо зустрічей з виборцями та звітування перед ними; 5) невходження або припинення членства депутата у фракції партії, від якої його було обрано.

Читайте також: Чи сумісний депутатський мандат з іншою діяльністю?

Таким чином, аргументи керівництва «Блоку Світличної» апелюють до 3-го та 4-го пунктів 37-ї статті закону. Взагалі, варто звернути увагу на вкрай широку базу формальних приводів задля позбавлення мандату, яку закон надає партіям. Зрештою, за бажання багато в чому можна вгледіти «невідповідність практичної діяльності депутата» принципам програми партії. Або ж пункт щодо «припинення членства у фракції»: якщо він означає не лише добровільний вихід депутата з фракції, але й виключення з фракції за ініціативою партії, то механізм імперативного мандату спрощується до того, що жодних інших формальних підстав шукати не потрібно.

Так чи інакше, юридично позиції будь-якої партії-ініціатора відкликання депутата будуть дуже потужними, і лише наявність політичної волі територіальної комісії може певним чином загальмувати чи навіть заблокувати процес. Звісно, ще залишається суд, хоча в першому наближенні діючий закон у цих питаннях є дуже лояльним саме до партій. До речі, прецедент повернення мандата через суд у Харкові стався в попередній каденції міської ради, коли позбавлений депутатства в травні 2016 року Андрій Лесик у серпні 2020 року повернув мандат рішенням суду останньої інстанції. Втім, відкликання тоді відбувалося за іншою процедурою і в іншому нормативно-правовому полі. Водночас стає зрозуміло, що судова тяганина в таких справах може тривати ледь не всю каденцію місцевої ради, тоді як місце позбавленої депутатства особи займає хтось із наступних кандидатів партійного списку.

Суть розбіжностей

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Вікторія Белявцева була керівником штабу «Блоку Світличної» на минулорічних місцевих виборах, працювала помічником-консультантом народного депутата Юлії Світличної, очолювала фракцію в обласній раді. Однак, у вересні 2021 року склала повноваження голови фракції, пояснивши це на своїй FB-сторінці наступним чином: «заяву написала ще тиждень тому, адже маю нові напрямки руху».

Читайте також: Позбавлення мандата за прогули: спроба друга

Вочевидь, цим новим напрямом стало співробітництво з командою обласної держадміністрації Олександра Скакуна. Одинадцятого листопада воно формалізувалося — виконувач обов’язків голови ХОДА призначив Вікторію Белявцеву керівником апарату обласної адміністрації. Відповідно, в політичному сенсі відкликання Белявцевої можна вважати реакцією опозиційної партії на співпрацю свого депутата з керівництвом області. Сама вже екс-депутат прокоментувала це так: «Є команда, налаштована тільки на критику. В той же час, є особистості, які прагнуть розвитку регіону».

Зважаючи на те, що 15 грудня уряд погодив кандидатуру Олега Синєгубова на посаду голови Харківської обласної держадміністрації (тобто попри намагання деяких місцевих бізнесменів не затвердив Олександра Скакуна), — політична ставка Белявцевої тепер виглядає ще більш ризикованою.

Процедура не для всіх

Загалом, «Блок Світличної» анонсував понад 20 кейсів, по яких на наступному етапі партійної конференції будуть прийматися рішення щодо можливого відкликання депутатів місцевих рад. І, вочевидь, це далеко не поодинока ситуація, яка б стосувалася лише якоїсь однієї партії. Так, 15 грудня на FB-сторінці «Партії Шарія» та особистій сторінці її лідера з’явилося повідомлення про позбавлення мандатів депутатів міської ради Микити Роженка та Сергія Сироти. Водночас станом на 19 грудня сторінка територіальної виборчої комісії на офіційному сайті міської ради відповідної інформації не містить, а Роженко й Сирота залишаються в переліку депутатів на сайті. На відміну від напрочуд швидкої реакції обласної комісії, міська або ж штучно затягує процес, або ж просто не оприлюднила постанову на сайті. Хоча ідентичні за змістом постанови про реєстрацію наступних за списком кандидатів депутатами на сторінці є. Зважаючи на критичну ситуацію з інформаційною відкритістю в питаннях місцевих виборів, цілком можливо, що «оприлюднення» носило характер «розміщення на стенді офіційних матеріалів ТВК» — законодавство дозволяє й таке трактування «оприлюднення».

Але можливий й інший варіант. Можна припустити, що певний політичний зиск у затягуванні відкликання Роженка та Сироти отримувала б міська влада, зважаючи на майбутню сесію 22 грудня, на якій, мало, відбутися таємне голосування за кандидатуру нового секретаря міськради. Фракція «Партії Шарія» в міській раді є, в цілому, опозиційною — Анатолій Шарій на позачергових виборах мера відкрито підтримував Михайла Добкіна, натомість виключені з фракції депутати Роженко та Сирота часто голосували синхронно з «Блоком Кернеса». Відповідно, мова йде про додаткові два голоси за секретаря, якого запропонує Ігор Терехов — заради цієї мети лояльна до мера ТВК могла піти на спроби гальмування відкликання, принаймні, до 22 грудня.

Гостра фаза конфлікту Роженка й Сироти з керівництвом «Партії Шарія» припала на серпень 2021 року. Тоді Микиту Роженка було усунуто з посади керівника фракції в міській раді на користь Володимира Плетньова, який потім балотувався в мери від «Партії Шарія» та здобув 8 106 голосів (2,81%). Роженко дав інтерв’ю виданню «Страна.юа», в якому розкритикував і Плетньова, і самого Шарія, а себе назвав «іконою партії» (вірогідно, через напад та побиття націоналістами в червні 2020-го). При тому на своїй FB-сторінці Микита Роженко жодним чином не прокоментував інформацію про застосування до нього імперативного мандата з боку керівництва партії, водночас, 24 листопада зробив окремий детальний пост, який стосувався аналогічної ситуації в Маріупольській міській раді, де «Партія Шарія» також спробувала замінити своїх депутатів. Виходячи з посту Роженка, видно, що він не орієнтується в діючому законодавстві й не розуміє алгоритм імперативного мандату за ініціативи партії.

До речі, Маріуполь і Харків — не єдині міста, де в «Партії Шарія» виникла потреба в застосуванні імперативного мандата. Ідентичний до харківського кейс стався в міській раді Одеси, де керівництво політичної сили також звинуватило двох своїх депутатів (Олексія Нагаткіна та Ганну Шабанову) в співробітництві з мерією. Першого грудня Анатолій Шарій заявив про те, що Нагаткін і Шабанова позбавлені повноважень, водночас на останній сесії міськради 8 грудня обох можна знайти в переліку депутатів (щоправда, обидва були відсутні, однак нікого іншого на їхні місця «Партія Шарія» завести не змогла). В Маріупольській міськраді троє «відкликаних» за версією «Партії Шарія» депутатів також продовжують виконувати свої обов’язки і взяли участь в останній сесії.

З юридичної точки зору, саме в «Партії Шарія» можуть виникати проблеми із застосуванням імперативного мандату через те, що голова партії Ольга Шарій (дружина Анатолія Шарія) знаходиться під санкціями РНБО, та судячи з усього, перебуває не в Україні, через що процедури ухвалення рішень керівним органом партії можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Ризики для голів громад

Можна припустити, що занурюючись від обласних та великих міських рад до рівня звичайних громад, де, здебільшого, формувалися широкі промерські коаліції з персональною кооптацією депутатів, зараз справді спостерігатиметься «парад відкликань». Фактично відбуватиметься централізація місцевої політики, коли популярні в регіоні партії, по франшизам яких проходили депутати, змушуватимуть мерів домовлятися на рівні обласного керівництва партії, а не безпосередньо з депутатами, які тепер ризикують втратити мандат.

Водночас не лише опозиційні партії стикаються з необхідністю відкликати місцевих депутатів, які пішли на співробітництво з чинною владою. Характерний коментар на цю тему дала нова голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк, анонсувавши створення спеціальної «дисциплінарної комісії», яка даватиме оцінку як народним, так і місцевим депутатам від пропрезидентської партії. В іншому інтерв’ю 1 грудня О. Шуляк додала: «Зараз збираємо інформацію про місцевих депутатів, щоб зрозуміти, до кого необхідно застосувати принцип імперативного мандата. Наприклад, є депутати місцевих рад, які обиралися від «Слуги народу», але не увійшли до фракції чи не виконують програми партії. Набір нових партійців — це зона відповідальності обласних організацій».

У цьому контексті варто згадати, що процедура відкликання в законодавстві передбачена не лише по відношенню до місцевих депутатів, але й до голів громад. Регулюється вона не Законом «Про статус депутатів місцевих рад», а статтею 79 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема в законі міститься наступний абзац: «Рішення про відкликання сільського, селищного, міського голови за народною ініціативою приймається за зверненням територіальної виборчої комісії вищим керівним органом партії, від місцевої організації якої його обрано». Сам алгоритм відкликання голови є складнішим, ніж імперативний мандат для депутатів, але за наявності відповідної політичної волі для партії влади він є цілком реальним.

Варто нагадати, що, зокрема, на Харківщині, за підсумками останніх місцевих виборів, 19 з 56-ти голів громад було обрано саме від «Слуги народу». Переважно, це були діючі голови громад, і можна припустити, що голосування виборців було особистісно-орієнтованим, а не свідченням підтримки партії (на відміну від парламентських виборів-2019). І зважаючи на такі (цілком очікувані) наміри центрального керівництва партії влади стосовно не лише депутатів, а й голів громад, можливо, більш далекоглядно в 2020 році вчинили не ті діючі мери, які пішли на чергові вибори під знаменами вже чергової для себе пропрезидентської партії, а ті, хто скористався залишеною для кандидатів на посаду голови опцією самовисування.

Висновки

Понад рік тому, ще до чергових місцевих виборів-2020, Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» наводив результати теоретичного дослідження проблематики імперативного мандату для місцевого самоврядування України. Власне, всі його висновки-прогнози про «подвійну партизацію» (неможливість самовисування в депутати та жорсткий партійний імперативний мандат) справджуються в цій каденції місцевих рад. Після завершення «депутатського імунітету» на перший рік повноважень партійні керівники почали застосовувати механізм імперативного мандата по відношенню до нелояльних депутатів. Водночас і кейси з інших міст (зокрема Одеси та Маріуполя), і перші прецеденти на Харківщині свідчать, що не в усіх формально ідентичних випадках ситуація вирішується однаково. Якщо «Блок Світличної «Разом» зумів ледь не за день позбавити депутатства в облраді Вікторію Белявцеву й передати її мандат наступному кандидату з партійного списку, то подібні намагання «Партії Шарія» (в різних міських радах — не лише Харкова) гальмуються. Вочевидь, на вирішення цих питань впливають не лише статті Закону «Про статус депутатів місцевих рад», але й політичні чинники заангажованості міських ТВК на користь мерів, проти яких виступає «Партія Шарія».

Водночас нинішня редакція імперативного мандата виглядає занадто узагальненою. Наприклад, навіть на рівні Верховної Ради є диференціація: законом передбачена певна процедура «партійного імперативного мандату» стосовно депутатів, які обиралися за закритими списками партії, але не по відношенню до переможців в одномандатних округах. Виглядає доцільним певним чином диференціювати можливості імперативного мандата і на місцевому рівні: наприклад, унеможливити його застосування по відношенню до тих депутатів, які набрали певну кількість «персональних голосів» виборців. Це було б послідовно, бо фактично в місцевих радах цього скликання представлені дві групи депутатів, які зобов’язані здобуттям мандата стартово «прохідним» номерам у списках партій, а також ті, які «відкривали» списки, долаючи персональний бар’єр у 25% від виборчої квоти.

У цілому ж, головною вадою діючого механізму імперативного мандата можна вважати його докорінний відхід від базової логіки контролю над депутатами з боку виборців. Хоча законодавство формально й передбачає можливість відкликання депутатів саме за ініціативою громади, а не лише партій, однак, процедурно ці два шляхи неспівставні за своєю складністю. Нинішня редакція імперативного мандату виписана партійними керівниками в інтересах партійних керівників, а не громад. І хоча цілком можна зрозуміти логіку боротьби партійних босів із так званим «тушкуванням», принципи та алгоритми імперативного мандату потребують вдосконалення саме з точки зору більшої підзвітності депутатів виборцям, а не посилення партійної вертикалі та дисципліни в умовах, коли самі партії як суспільний інститут негативно сприймаються українськими громадянами.

Матеріал підготовлений у рамках проекту
«Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine»,
який реалізується за фінансової підтримки
Національного фонду в підтримку демократії (NED).

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Про роботу учасників проєкту «Волонтер БПД» в умовах воєнного часу

Опубліковано

on

От

В умовах воєнного стану волонтерська діяльність набуває особливого значення. Десятки тисяч людей в Україні стали волонтерами та роблять те, що потрібно саме зараз — сортують гуманітарку, допомагають тим, хто залишився без житла, їжі та ліків. Не залишаються осторонь від подій у державі і волонтери системи безоплатної правової допомоги.

Проєкт «Волонтер БПД» був запущений за рік до війни — на початку 2021 року. Його метою було залучити людей до співпраці з центрами надання БВПД: допомагати у правопросвітницькій роботі, налагоджувати взаємодію центрів з надання БВПД з партнерськими організаціями, розміщувати інформацію, здійснювати перенаправлення, комунікувати з об’єднаними територіальними громадами, органами місцевого самоврядування тощо.

Зараз ці волонтери разом з фахівцями регіональних, місцевих центрів з надання БВПД в усіх куточках України також працюють, щоб наблизити нашу перемогу.

«До війни з системою БПД співпрацювали понад 350 волонтерів. Війна внесла свої корективи у волонтерський рух системи БПД. Дехто став допомагати Збройним Силам України, дехто — вимушеним переселенцям, дехто пішов у територіальну оборону… Ми дуже вдячні людям, які у цей складний час залишаються разом з системою БПД», — говорить в.о. начальника управління правопросвітництва та вивчення правових потреб громадян Координаційного центру з надання правової допомоги Дар’я Шинкаренко.

Львівщина: вимушений переїзд та досвід волонтерства

Тетяна виїхала з Харкова у Львів у середині березня і вирішила стати волонтеркою, щоб хоч якось допомагати людям. До повномасштабного вторгнення росії вона працювала помічницею адвоката, тож з тонкощами юриспруденції була знайома. Вона знала про систему безоплатної правової допомоги, ще коли жила у Харкові, тож вирішила знайти центр з надання БВПД у Львові.

«В чому я сильна? В правових консультаціях. Де я можу охопити велику кількість людей? Там, куди вони підуть, коли їм потрібна юридична допомога. Підуть, скоріш за все, в центр безоплатної правової допомоги. Тож потрібно дізнатись, чи потрібні їм волонтери. Так я і стала волонтеркою БПД», — ділиться Тетяна Лузгарева.

Консультування громадян, відповіді на дзвінки та допомога юристам системи БПД — це далеко не весь перелік того, що робить Тетяна. Та розповідає, що для неї ця робота трохи стресова, адже запити дуже різні, а часто і складні. Але що складніша ситуація, то більше бажання розібратись в ній самій та допомогти людині.

«Нещодавно в місцевий центр зверталась 80-річна жінка. На жаль, вона не мала права на безоплатну вторинну правову допомогу. У неї була проблема з документами, на одному з них було вказано не таке прізвище, як в паспорті. Тому потрібно було звертатися до суду, щоб вирішити це питання. Я на волонтерських засадах вирішила їй допомогти. Допомогла зібрати необхідні документи, подати позов до суду через окреме провадження. І от вона прийшла в місцевий центр, щоб подякувати. Мене, на жаль, в той момент там не було, але коли мені розповіли — то я відчула, що все-таки я тут недарма», — розповідає волонтерка.

Тетяні подобається бути волонтеркою БПД, для неї це новий, цікавий та корисний досвід, але хоче якнайшвидше повернутись в рідний дім. Вона планує продовжити свою волонтерську діяльність в системі БПД вже на Харківщині.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Рівненщина: інформаційні буклети в гуманітарних наборах

Волонтерка, яка співпрацює з Сарненським місцевим центром з надання БВПД, Юлія Мулявко займається волонтерством і поза системою БПД. Вона вигадала оригінальний спосіб розповсюдження друкованої продукції серед переселенців. Зокрема, у кожен продуктовий пакунок, призначений для допомоги переселенцям, вона вкладає буклети та інформаційні матеріали із контактами Сарненського МЦ.

Ще одна волонтерка цього місцевого центру Руслана Третяк працює директоркою комунальної установи «Центр професійного розвитку педагогічних працівників». Вона долучається до онлайн-уроків місцевих шкіл та розповідає учням про те, як можна отримати безоплатну правову допомогу.

Волонтери Рівненського місцевого центру на початку повномасштабного вторгнення рф були залучені до участі у круглому столі «Від міфів до реальності», спрямованого на інформування жителів громади про способи та засоби запобігання та протидії проявам домашнього насильства.

Також у травні за участю волонтерського штабу був проведений семінар для громадян, які у зв’язку з військовою агресією російської федерації були змушені залишити свої домівки та тимчасово проживають на території Острозької територіальної громади.

А от волонтерка БПД Іванна Голуб, яка співпрацює з Регіональним центром з надання БВПД у Рівненській області, організувала практичний семінар «Самодопомога та взаємодопомога для збереження здоров’я у воєнний час. Психологічні аспекти» для працівників центру. Фахівці центру в перші дні війни, як і більшість українців, перебували в стані шоку, не розуміли, що чекає на країну завтра. Вийти з цього стану допоміг семінар.

«Я безмежно пишаюсь нашими волонтерами. Пул волонтерів БПД Рівненщини об’єднав адвокатів, психологів, науковців, студентів, працівників різних установ та організацій, громадських активістів та ін. Це напрочуд активні люди. Вони не лише допомагають фахівцям БПД в правопросвітницькій роботі, а й самі постійно виходять до нас з своїми ініціативами. Як, до прикладу, адвокатка та практична психологиня Іванна Голуб», — говорить директор Регіонального центру з надання БВПД у Рівненській області Василь Овдіюк.

Харківщина: обмін досвідом з майбутніми юристами

За ініціативи Харківського місцевого центру з надання БВПД та волонтера системи БПД, доцента Харківського національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського Артема Голубова проведено низку заходів для студентів. Молоді розповіли про те, як знайти найближчий центр БПД, як отримати консультацію у єдиному контактному центрі БПД за номером 0 800 213 103, а також як отримати безоплатну правову допомогу в умовах воєнного стану.

Неабияку зацікавленість у студентів викликала інформація заступниці директора Харківського місцевого центру з надання БВПД Лілії Йолкіної, яка на численних прикладах з практики роботи місцевих центрів та «гарячої лінії» системи БПД, до якої фахівчиня зараз доєдналася, розповіла про особливості роботи з клієнтами саме в системі безоплатної правової допомоги. Учасники заходу дізналися, яка робота ведеться під час надання правової допомоги, особливості її організації. Досвідчені юристи поділилися лайфхаками успішної комунікації з клієнтами. Захід відбувся задля набуття майбутніми юристами практичних вмінь і навичок здійснення юридичної діяльності.

«Клієнтоорієнтований підхід — основний принцип у підході до роботи юристів системи БПД, адже першоосновою нашої діяльності є повага до людини та прагнення створити умови, за яких люди мають рівний доступ до права й правосуддя, незалежно від матеріальних статків чи ступеня соціальної вразливості. Ми сповідуємо рівне ставлення до всіх та допомагаємо їм вирішувати життєві проблеми у правовий спосіб. А зараз, у такий складний для країни час, громадяни потребують не лише правової допомоги, а й простого доброго слова, тому ми намагаємося надати не лише правову допомогу, а й підтримку», — констатує Лілія Йолкіна.

Полтавщина: робота зі школярами та проходження виробничої практики

Волонтерка Діана Дворовенко, яка співпрацює з Машівським бюро правової допомоги, стала ініціаторкою онлайн-просвітницьких заходів для учнів Машівського ліцею. Фахівець бюро правової допомоги розповідає школярам про те, як захистити себе в інформаційному просторі під час війни, особливості юридичної відповідальності неповнолітніх, нюанси професії юриста.

«Така робота з молодим поколінням в умовах воєнного стану є необхідною не лише для підвищення рівня їх правової обізнаності. Це також можливість спілкуватися з дітьми, їх підтримка. Проведення інтерактивних занять дозволяє дітям проявити творчу уяву та дещо відволіктися від суворих реалій», — переконана Діана Дворовенко.

Волонтери БПД Полтавщини стежать за актуальними правовими питаннями сьогодення, щоб донести потрібну правову інформацію до різних цільових аудиторій. Так, за сприяння волонтерки системи БПД Юлії Колісніченко для відвідувачів служби у справах дітей виконавчого комітету Козельщинської селищної ради фахівчині бюро правової допомоги Аліна Юрченко та Ілона Свистун провели семінар «Протидія сексуальному та гендерному насильству в умовах конфлікту в Україні». Адже в умовах війни такі злочини є поширеними, і ця тема потребує широкого висвітлення, щоб суспільство знало, як на них реагувати та що робити, щоб отримати шанс притягнути до відповідальності винних.

Волонтери системи БПД використовують волонтерство для набуття практичного досвіду. Так, студентки-волонтерки юридичного відділення Фахового коледжу управління, економіки і права Полтавського державного аграрного університету Жанна Лазірська та Тетяна Козина проходять виробничу практику у Полтавському місцевому центрі з надання БВПД.

«Волонтерство — це можливість не лише отримати море позитивних емоцій, нові знайомства і цікаві завдання. Це ще щоденна копітка діяльність, мета якої допомагати людям. І для нас це головне — приносити користь людям», — відзначає Жанна Лазірська.

Волонтерська діяльність в умовах воєнного стану — це взаємовигідна діяльність для двох сторін. Адже волонтери намагаються робити добрі справи для людей, які потребують допомоги та опинилися у скрутному становищі. Волонтерський рух дозволяє волонтерові реалізувати потребу в спілкуванні, знайти нові зв’язки, відчути свою корисність. Це надає впевненості в собі і в тому, що ми як країна та як суспільство, зможемо все.

«Волонтерство — це можливість займатися цікавою справою і отримувати досвід, це можливість реалізуватися. І найголовніше —  бути багатим. Адже багатий не той, хто має багато грошей, а той, хто може чимось поділитися», — переконана начальниця відділу комунікацій та правопросвітництва Регіонального центру з надання БВПД у Полтавській області Юлія Козаченко.

Читати далі

В Україні

Тимчасові режимні обмеження у прикордонних районах трьох областей

Опубліковано

on

От

У межах прикордонних районів Київської, Житомирської та Рівненської областей запроваджено додаткові тимчасові режимні обмеження, а саме заборонено:

1) пересування осіб та транспортних засобів, проведення всіх видів робіт з 22.00 вечора до 05.00 ранку;

2) перебування осіб у лісових масивах;

3) перевезення зброї та будь-яких засобів активної оборони без відповідних дозволів;

Читайте також: Воєнний стан і загальну мобілізацію продовжено на 90 діб

4) фото-, відеознімання доріг, об’єктів інфраструктури, розташування чи переміщення військових підрозділів;

5) використання будь-яких літальних апаратів та випуск плавзасобів на річках;

6) носіння військової форми одягу;

7) проведення різного роду відпочинку, плавання, полювання тощо.

Обмеження діятимуть до закінчення воєнного стану та не поширюються на представників військових формувань.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram
Читати далі

В Україні

Терористична війна — це поєднання агресії, геноциду та насильства над мирним населенням

Опубліковано

on

От

Сьогодні ніхто не стане заперечувати того факту, що російське вторгнення — це терористична війна, і аж ніяк не спецоперація чи міждержавний конфлікт, як це стверджує російська пропаганда. Це мають зрозуміти в усьому світі, як це розуміють парламентарі Литовської Республіки, які одностайно ухвалили резолюцію, яка визнає російське вторгнення в Україну геноцидом, а саму росію — державою, яка підтримує тероризм. Далі Сейм Латвії слідом за парламентом Естонії також визнав війну Росії проти України геноцидом, про що повідомляється на сайті цієї республіки.

Читайте також: Нормативно-правові акти окупаційної влади є недійсними

На сьогодні багато держав вже визнали факти поєднання агресії, геноциду та масового насильства в Україні з боку російської воєнщини. Влада росії намагається виправдатися за геноцид українців, називаючи війну «запобіжною відсіччю агресії» або «вимушеним превентивним заходом». То яка ця війна? Так, вона агресивна, віроломна, безпричинна… Але соціально-психологічні ознаки не розкривають її основного юридичного змісту. Адже це — терористична дія (ст. 258 КК України), що поєднана з геноцидом (ст. 442), агресивним характером війни (ст. 437), помноженим на насильство над мирним населенням (ст. 433). Можливо, всі разом узяті ознаки цих злочинів охоплять це поняття в юридичному сенсі. Влада швидко переступила психологічний бар’єр, включивши одразу воєнний стан та кваліфікувала «спецоперацію» як війну й зорганізувала протистояння агресії рф, що намагається за визначенням «демілітаризації та денацифікації» влаштувати табірний геноцид українського народу. Так звані «ЛНР» та «ДНР», їхні організовані збройні формування, також втягнуті в бойові дії. Відмінностей агресивної та терористичної війни в умовах російського вторгнення є чимало. Їх можна порівняти як «дорогу життя» і «дорогу смерті». Перша йшла до холодного Ленінграда під час війни з фашизмом, друга — до нашого розбомбленого Маріуполя у війні з рашизмом. Скільки надій, мрій та бажань їх наповнювали та ще наповнюватимуть. Тільки от до Ленінграда можна було проїхати, довезти людей, боєприпаси, їжу, а до Маріуполя пробитися неможливо. Місто в оточенні рашистів. Жорстокість фашистів увійшла в історію, жорстокість рашистів її повторює. Безумовно, Україна ніколи не пробачить окупантам їхні злочини. Тому замість спогадів про «дорогу життя» нам завжди буде боліти «дорога смерті», що йде до героїчного міста, названого на честь Марії. А численні факти масового насильства, фільтраційні табори, знищення житла та відбирання майна без будь-яких приводів у мирного населення стали додатковим доказом тероризму, тотального залякування людей. Терористична війна й агресивна війна мають багато спільного, зокрема, у воєнній брутальності подій. Хоча перша є предметом міжнародного кримінального права, а друга скоріше відноситься до предмету національного кримінального права.

Загалом війна, яка відбувається на нашій землі, є продовженням зовнішньої агресивної політики кремля, а не окремо взяті терористичні акти чи войовничі дії. І те, що російські військові формування підтримують окремі громадяни України, не змінює її міжнародного статусу, а міжнародні правові акти, ратифіковані Україною, приміром, Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року, допускають визнання воєнного характеру будь-якого конфлікту, навіть якщо стан війни не визнаний однією зі сторін. росія, як відомо, не визнає того, що вона веде війну, бо це їм наразі невигідно. Але це війна, терористична війна, навіть попри те, що агресор офіційно її не оголошував.

Важливо розуміти, що юридичне підтвердження факту не створює самого факту, а лише його засвідчує. В Резолюції «Про агресію» Генеральної Асамблеї ООН відповідно до пунктів «а», «g» її третьої статті агресивними, незалежно від оголошення війни, кваліфікуються такі дії: будь-яка анексія території іншої держави із застосуванням сили; заслання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави або значна участь держави в таких діях. Переважна більшість громадян це бачить і розуміє. Але всіх нас і міжнародне товариство російське керівництво переконує не вірити своїм очам. Добре те, що введення воєнного стану створило необхідні правові умови, зокрема для надання військовому командуванню цивільних повноважень; наявності юридичних підстав для визнання причин та вимушеності переселення цивільного населення в інші регіони; допомогло утворити військові комендатури та сили територіальної оборони. Перелом у цій війні вже наступив, незважаючи на надзвичайну агресивність та терористичний характер дій рф. І це зобов’язує нас перемогти ворога, аби назавжди позбавитися його погроз та викликів.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.