Думка експерта
Мандати на стіл: хто і як може позбавити народних депутатів повноважень?
Олександр РАДЧУК,
політолог
Уже вкотре найбільша фракція монобільшості обговорюватиме питання партійної дисципліни й можливого виключення зі своїх лав незгодних із позицією пропрезидентської сили. Цього разу питання стоїть навіть гостріше — йдеться про можливість позбавлення депутатського мандата вже колишнього спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова, якого нещодавно відкликали з посади. Ба більше: позбавити депутатських мандатів можуть і тих, хто не проголосував чи проголосував «проти» відкликання екс-голови ВРУ, який, до слова, очолював список партії «Слуга народу» на дострокових парламентських виборах у 2019-му.
Читайте також: Позбавлення мандата за прогули: спроба друга
В українській політиці вже були прецеденти, коли після виходу з фракції депутатів позбавляли мандатів. Утім, як і тоді, так і зараз дане питання викликає особливий резонанс — адже рішення про позбавлення мандата ухвалюють більшістю голосів на партійному з’їзді, тоді як за народних депутатів — неважливо, чи вийшли вони з фракції, чи їх намагаються виключити саме з політичних мотивів, — віддали свої голоси виборці.
У будь-якому разі, історія з відкликанням екс-спікера парламенту Дмитра Разумкова може отримати ще один поштовх до загострення політичної кризи саме у випадку рішення про позбавлення його депутатського мандата. Чи наважаться на цей крок депутати монобільшості — стане відомо вже на цьому тижні після засідання фракції «Слуги народу», а реальні рішення можуть бути ухвалені вже під час партійного з’їзду, який очікується в листопаді.
Партійний диктат
Про сім головних підстав, за якими можуть бути достроково припинені повноваження народного депутата, йдеться в статті 81 Конституції України. Зокрема, в пункті 6 статті написано, що «невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій), або виходу народного депутата України зі складу такої фракції», вважається достатньою підставою, аби позбавити народного обранця депутатського статусу.
У 2016-му році подібним чином вирішили покарати народних депутатів Єгора Фірсова та Миколу Томенка, які вийшли з фракції БПП через незгоду з позицією більшості депутатів щодо голосування за норми Державного бюджету на 2016 рік. На закритому партійному з’їзді тоді ухвалили одностайне рішення припинити повноваження цих двох депутатів. І вже через 3 дні ЦВК повідомила про позбавлення їх мандатів, а наступного дня спікер парламенту оголосив про те, що Фірсов і Томенко — більше не народні депутати.
При цьому експерти, зокрема й у Венеційській комісії, наголошували на тому, що відкликання народних представників політичними партіями є неприйнятним у демократичній державі. Ще на початку каденції Верховної Ради ІХ скликання групою народних депутатів було внесено законопроект № 1038 «Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата» (щодо приведення Закону України «Про статус народного депутата України» у відповідність із Конституцією України)», яким вводився у дію механізм позбавлення депутатського мандата у випадку виходу депутата зі складу фракції. Документ цей не відкликаний і досі й сумирно лежить десь у комітетах. Однак проти його ухвалення одразу ж виступили численні мажоритарники від «Слуги народу», яких чисельно навіть більше, аніж «списочників». Річ у тім, що даний законопроект у разі ухвалення давав можливість позбавити мандата не лише тих народних депутатів, які обиралися за списками партій, а й тих, хто висувався від партії і переміг по одномандатному виборчому округу.
Цікавим є й те, що вже в нинішньому скликанні, попри численні скандали та рішення про виключення з фракції монобільшості, поки що в жодного з народних депутатів не забрали мандат. І якщо щодо деяких із народних обранців цю процедуру складно запустити, бо вони перемогли на виборах на мажоритарних округах, то, наприклад, після скандалу з виключенням із фракції народного депутата Гео Лероса (№ 23 у виборчому списку «Слуги народу»), так і не було ухвалене рішення про позбавлення його депутатського мандата. Отже, кожне окреме подібне рішення — випливає більше з політичної доцільності, аніж має реальні законні підстави.
Поглиблення політичної кризи
У випадку з відкликанням екс-спікера Дмитра Разумкова ситуація з позбавленням мандата дещо складніша, адже відповідно до норм регламенту, голова Верховної Ради, а також його перший заступник та заступник не входять до складу будь-якої депутатської фракції. Наразі достеменно невідомо, чи писав екс-спікер відповідну заяву про вихід із фракції «Слуги народу», чи дана норма спрацювала автоматично.
Таким чином, як саме будуть оцінені фракцією та з’їздом партії «Слуга народу» можливості щодо позбавлення депутатських мандатів народних обранців зі списку цієї політсили, досі незрозуміло. Невідомо, якою в цьому питанні може бути роль ЦВК, хоча саме на сценарій, схожий до прецеденту 2016-го року, натякають у керівництві фракції монобільшості. Своєю чергою Дмитро Разумков пообіцяв, що в разі позбавлення його депутатського мандата — звертатиметься до суду. Вочевидь, маючи на це достатні юридичні підстави.
Усі ці процеси означають, що в разі будь-якого з варіантів розвитку подій поглиблення політичної парламентської кризи не уникнути. Якщо пропрезидентська партія таки вирішить позбавити мандатів незгодних із її позицією народних обранців, то ще більше поставить під сумнів якість ухвалених рішень у парламенті нинішнього скликання. Та й навряд чи це стане стимулом для дотримання партійної дисципліни тими депутатами, які бодай якось будують плани на подальшу політичну кар’єру. Якщо ж не позбавить, це може поглибити додаткові відцентрові тенденції всередині фракції.
Джерело: Юридичний вісник України
