Історичний експеримент із суддями — у пошуках правосуддя

Максим КОСТЕЦЬКИЙ, проектний менеджер і юридичний радник Transparency International Україна

Однією з найбільш очікуваних реформ після Революції Гідності була судова. Відновлення справедливості, покарання корупціонерів — саме такі гасла превалювали в публічних диспутах топ-чиновників, які ще вчора перебували в опозиції до режиму.

Воодночас практика засвідчила, що судова гілка влади абсолютно не бажала займатися самоочищенням, а в нові суди призначалися все ті ж старі судді. Саме тому до відбору суддів у новостворений антикорупційний суд було вирішено вперше в українській історії залучити міжнародних експертів, які змогли б виступити із незалежною зовнішньою оцінкою кандидатів та забезпечити неупередженість процедури.

Адже, як казав свого часу американський політичний і державний діяч Роберт Кеннеді, «люди, які відстоюють ідеали та виступають проти несправедливості, посилають ледь помітні брижі надії, що формують течію, яка може зруйнувати найміцніші стіни гніту і опору».

Громадська рада міжнародних експертів та ВККСУ

Двадцять восьмого січня відбулося останнє спільне засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів та міжнародних експертів. У підсумку загалом 42 недоброчесних кандидати втратили шанс стати суддями Вищого антикорупційного суду.

Нагадаємо, створення Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) було передбачено Законом України «Про Вищий антикорупційний суд». Міжнародні організації, з якими Україна співпрацює в сфері запобігання та протидії корупції, запропонували 12 правників-іноземців. Із них було обрано 6 осіб, яких допустили до відбору українських суддів.

Взагалі, вся історія з антикорупційним судом — це експеримент, який покликаний освіжити судову гілку влади та відродити суспільну довіру до неї. Адже не може йтися про довіру до суду в ситуа ціях, коли топ-корупціонери уникають відповідальності, водії напідпитку відбуваються умовними строками, а деякі судді Верховного Суду елементарно не можуть пояснити, як вони нажили свої статки. Власне історія відбору суддів ВС і стала каталізатором залучення міжнародних експертів до добору суддів у
Вищий антикорупційний суд.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України, більшість членів якої — колишні судді, своїми силами не спромоглася зайнятися справжньою чисткою «авгієвих стаєнь» і викинути з конкурсу усіх недоброчесних кандидатів. Завдяки цьому суддями того ж Верховного Суду стали низка кандидатів, які цього явно не заслуговують: ті ж В’ячеслав Наставний та Сергій Слинько (виносили політично упереджені рішення у справі Луценка) та інші. Саме тому було вирішено залучити міжнародних експертів із досвідом здійснення процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення чи здійснення судочинства за кордоном, без зв’язків та обмежень в українській правничій спільноті. А головне — неупереджених експертів, які б дійсно могли оцінити доброчесність і професійність кандидата на суддівську мантію.

Мандат міжнародників — оцінювати кандидатів на відповідність критеріям доброчесності, а також наявності знань і практичних навичок. Експерти детально опрацювали та розписали критерії оцінки в окремому положенні. ГРМЕ чітко визначила своє основне завдання — детально вивчити кандидатів, аби лише справді гідні правники пройшли далі. Рішення про відповідність ухвалюється простою більшістю голосів на спеціальному спільному засіданні із ВККСУ.

Важливо розуміти, що кандидат припиняє участь у конкурсі, якщо принаймні троє міжнародних експертів не проголосують за нього. Врешті зі 113 кандидатів до ВАС, які успішно склали тестування та практичне завдання, міжнародні експерти винесли на спільне засідання 49 осіб.

Експерти довели свою безкомпромісність та готовність боротися за ідеали правосуддя вже на першій зустрічі. Тоді 8 із 8 претендентів залишили конкурс, попри всі намагання виправдати знайдені порушення та неетичну поведінку. Так, не стане суддею Антикорупційного суду «суддя Майдану» Оксана Голуб.

Так само, як екс-судді Вищого адмінсуду Ігор Штульман та Анатолій Загородній, які брали участь в ухваленні рішень про заборону мирних зібрань і покривали «суддів Майдану», чи адвокат Дмитро Ягунов, який не зміг достатньо пояснити різку відмінність між доходами та витратами.

Протягом усіх шести засідань кандидати мали можливість надати докази на підтвердження своєї позиції, спростувати закиди міжнародних експертів чи пояснити ухвалення тих чи інших рішень. І деяким вдалося це зробити. Їх лише 7 із 49, яким вдалося пройти «сито» ГРМЕ. Це судді Інна Білоус, Петро Феськов, Ольга Саландяк, Валерія Чорна, Володимир Воронько, адвокат Маркіян Галабала та викладач Сергій Боднар.

Нові правила

Міжнародним експертам вдалося закріпити поріг відповідності кандидата. Це може бути обґрунтований сумнів у його доброчесності, знаннях і практичних навичках. Такі «обґрунтовані підстави» можуть існувати не лише завдяки підтвердженим порушенням правил доброчесності, але і якщо є невідповідність критеріям оцінювання, які впливають на довіру до судової системи та конкретно Вищого антикорупційного cуду.

На відміну від кримінального процесу, під час оцінки кандидата не існує презумпції невинуватості. В разі, якщо було встановлено обґрунтований сумнів, і правник чи інші джерела не спростували його, цього може бути достатньо для його усунення з конкурсу. Саме це і є найбільшим досягненням відбору.

Особа, яка хоче одягнути суддівську мантію, повинна довести, що є гідною такого статусу й не може викликати обґрунтованого сумніву в своїй доброчесності. Такий стандарт доказування потрібно взяти на озброєння під час подальшого проведення судової реформи. Хіба можна говорити про оновлення суддівського корпусу, якщо суддя при мінімальних доходах володіє безліччю об’єктів нерухомості та автівок, виносить сумнівні судові рішення та порушує ключові принципи судового процесу?

А дискусії голови ГРМЕ сера Ентоні Хупера із сумнівними кандидатами варто переглядати всім студентам юридичних факультетів та й узагалі усім дотичним до правничої професії як стандарт того, як потрібно відстоювати ідеали правосуддя, попри всі наявні перешкоди.

Експеримент із залученням міжнародних експертів довів свою ефективність. Ті 42 недоброчесних кандидати, які не стануть суддями Вищого антикорупційного суду, є яскравим тому підтвердженням. Тепер нам усім варто подумати над зміною принципу формування органів суддівського врядування. Залучення міжнародників та громадськості до членства у Вищій кваліфкомісії суддів може стати успішним інструментом відновлення довіри до суду. Зрештою, такий шлях має допомогти врешті утвердити в Україні принцип верховенства права.

Що далі?

Наразі мандат міжнародних експертів у конкурсі до Антикорупційного суду вичерпаний і фінальні списки претендентів на мантію судді антикорсуду формуватимуть органи суддівського врядування України.

Тридцятого січня розпочалися співбесіди членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів із кандидатами, які пройшли етап відбору міжнародних експертів. Опісля — формування рекомендованого ВККСУ списку та його розгляд Вищою радою правосуддя, яка і вноситиме подання Президенту України про призначення суддів на посади.

Хотілося б вірити, що вони зупинять участь у конкурсі тих кандидатів, до яких все ще залишаються питання щодо доброчесності чи професійної етики. Важливим є розуміння того, що майбутні судді антикорсуду стануть обличчям нового судового органу, і його репутація цілком і повністю базуватиметься на їхніх діях.

На мою думку, добір до Вищого антикорупційного суду є справді історичним у багатьох аспектах. Він повинен стати прикладом для якісної зміни підходів формування судової влади та відновлення довіри до її рішень. Абсолютно не важливим буде, виправдувальні чи обвинувальні вироки виносить суд, якщо суспільство йому не довірятиме, а судді продовжуватимуть озиратися на телефони в своїх кабінетах. Адже правосуддя — не для окремих щасливчиків, не лише для тебе, мене, нього чи неї. Воно для вусіх нас разом узятих, і знайти його ми теж повинні разом.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути