Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В Україні

Корупція й судова реформа

Опубліковано

on

Анастасія Крупій, курсантка 3 курсу Національної академії внутрішніх справ, рядова поліції

На сьогодні корупція — одна з ключових проблем українського суспільства. Водночас Україна потребує системної судової реформи. Зміни до Основного Закону щодо судової реформи мають повернути довіру до української Феміди.

Проблема корупції

Проблема обмеження масштабів корупції в нашій країні досі є однією з найбільш гострих і складних на шляху становлення України як незалежної демократичної, правової і соціальної держави. Саме корупція стала реальною загрозою цьому процесу, оскільки вразила більшість сфер суспільного життя, створила соціальну напругу, породжує в населення невпевненість у здатності влади вжити організаційні та практичні заходи для подолання системної кризи, реально протистоїть конституційному і суспільному ладу, є причиною небувалого зростання в Україні «тіньової» економіки та економічної злочинності. На сьогодні вона проникла у владні інституції, залучила у свої сіті окремих політичних і громадських діячів.

Судова реформа: погляд експертів

Цьогоріч влітку (з 1 червня по 15 вересня) у рамках проекту «Аналіз якості проведених реформ та їх міжсекторального впливу» проводилося експертне опитування на тему «Оцінка концепції судової реформи». Воно ще раз підтвердило, що реформа судової системи та правоохоронних органів є одним з найголовніших викликів для України на цьому етапі. При тому 35% експертів зазначили, що не зовсім правильно було вибрано концепцію судової реформи, тоді як 40% їх колег взагалі не змогли відповісти на це запитання, оскільки для них не зрозуміло, як саме відбувається зараз реформа судової влади. Серед причин незадовільного проведення судової реформи експерти вказали: відсутність політичної волі (20%), непрофесійність та корумпованість виконавців (23%), опір системи (26%), бажання влади безпосередньо впливати на процес судочинства (26%), війна на сході країни та анексія Криму (3%). Водночас 77% опитаних експертів низьку швидкість реалізації судової реформи пов’язують великою мірою з істотним впливом органів державної влади. Окремо експерти зазначили необхідність оновлення складу судового корпусу.

Загалом і Президент України, і Прем’єр-міністр єдині в тому, щоб провести радикальну і справедливу судову реформу. Адже суд є основою будь-якої правової держави, основою захисту прав і свободи людини, кожного громадянина, а також бізнесу.

Україна розпочала з реформи правосуддя як основоположного принципу досягнення прогресу і змін, прийнявши європейські стандарти в Конституції. Дуже важливо було створити умови для незалежного правосуддя. Й частково Україна цей крок зробила, позбавивши Президента права утворювати суди, а Верховну Раду призначати суддів. Ніхто не повинен мати можливості впливати на роботу суддів. Вони мають керуватися лише законами й Конституцією, а не приватними інтересами, хабарами чи політикою. Незалежність правосуддя — це дії кожного окремого судді, підсудного, органів влади і громадян України. Інакше реформа залишиться лише на папері, і право кожного на справедливий суд буде суто формальним. Правосуддя має бути ізольованим від будь-якого політичного чи економічного впливу, але водночас воно не повинно ізолюватися в закриту систему, де судді працюють заради власної вигоди, а не для користі суспільства.

Громадський контроль і правосуддя

Щоб громадськість довіряла реформам, вони повинні бути прозорими і системними. Запровадження громадського контролю за правосуддям є важливою умовою для формування довіри до нового правосуддя. І цього вдалося досягти за допомогою Громадської ради доброчесності (ГРД), функція якої є дуже вагомою — визнавати важливі рішення. Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли ГРД не поділяє багатьох рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів, однак потрібно навчитися спів- працювати й публічно висловлювати вимоги. Важливо, щоб ГРД і надалі існувала як інструмент впливу.

Як зазначив голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо (під час зустрічі представників Конституційного трибуналу та Венеціанської комісії у Варшаві (Польща), 9 лютого 2016 р.) найбільшою загрозою нині для України є корупція. Адже саме корупція може змусити Україну відмовитися від проєвропейського шляху та завернути назад. І найбільший виклик, який стоїть сьогодні перед Україною, — це розробка ефективного механізму боротьби з корупцією. Створення Антикорупційного суду повинно забезпечити ці механізми. Але Україна не має права на помилку в цьому питанні — зависокі ставки. Міжнародна спільнота хоче бути впевнена в кандидатах і процедурі відбору. Важливо, щоб українці розуміли, що всі ці новації судової реформи є незворотніми, а українське суспільство та Рада Європи повинні спільно контролювати, щоб реформи не нівелювали в разі зміни політичного курсу країни. Основне завдання української влади — налагодити роботу цих реформованих структур.

Звісно, не можна сказати, що в Україні зовсім не ведеться боротьба з корупцією. Офіційна статистика веде облік корупційних правопорушень, визнаних такими згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією». Загалом щорічно складають 4–6 тисяч адмінпротоколів про корупційні правопорушення, вчинені переважно держслужбовцями шостої-сьомої категорії та посадовцями органів місцевого самоврядування. Тож боротьба з корупцією ведеться, але здебільшого на найнижчому рівні. Разом із тим впродовж 10 років майже дві третини справ про адміністративні протиправні діяння суди закривали через відсутність складу такого діяння.

Очевидне бажання України стати рівноправним членом міжнародного й, особливо, європейського економічного та політичного співтовариства вимагає серйозного вивчення і втілення в життя закордонного досвіду, насамперед політичних, організаційних та правових механізмів подолання організованої злочинності і корупції. Такий досвід різноманітний і залежить від багатьох взаємо- пов’язаних чинників. Але є й загальні, визначальні для країн розвиненої демократії принципи і підходи. Бо корупція як явище не ототожнюється лише з хабарництвом, а розглядається як складний соціально-економічний і політичний феномен. Є загальне розуміння негативних наслідків корупції, її небезпечного впливу на всі процеси суспільного розвитку, насамперед на забезпечення основних прав людини, на шкоду, яку вона завдає людям, державі, призводить до розкрадання національного багатства, до підриву зусиль загалом. Ось чому міжнародне співтовариство, його органи надають особливого, пріоритетного значення об’єднанню зусиль у боротьбі із цим злом.

Щодо державної антикорупційної стратегії

У 2015 році було затверджено Державну програму щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 роки. У ній закладено пріоритетні кроки для боротьби з цим явищем: створення державного механізму захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції; розроблення програми спеціального навчального курсу з питань запобігання і протидії корупції для працівників сектору безпеки та оборони; затвердження антикорупційних програм; створення Державного бюро розслідувань як органу, що вживає заходи у сфері протидії корупції, тощо. Втім вказані заходи не відображають реальної системності протидії корупції, а лише визначають окремі кроки для вирішення поточних проблем. Це стосується й законодавчої ініціативи.

За оцінкою міжнародних експертів GRECO на кінець 2015 року Україна задовільно виконала 10 із 16 рекомендацій у сфері боротьби з корупцією. Зокрема, щодо корупційних правопорушень та посилення покарання за них, гармонізації і вдосконалення законодавства про прозорість фінансування політичних партій з правилами фінансування виборчих компаній.

Невирішені проблеми

Проте досі в нас остаточно не вирішено чимало проблем, необхідність подолання яких констатували ще багато років тому: потреба створення Реєстру декларацій, впровадження програми електронного урядування, ефективної приватизації державних підприємств, скорочення держапарату з одночасним підвищенням зарплати держслужбовцям, невідворотність відповідальності за корупційні злочини тощо. Крім того, й експерти, і народні депутати наголошують на необхідності такого елементу, як відкрите суддівське досьє. Коли вся інформація про суддю, його декларації будуть відкритими для громадськості, буде легше встановити невідповідність судді вимогам доброчесності. Також експерти пропонують запровадити, окрім професійних, ще й психологічні тести, за допомогою яких можна буде перевірити кандидата на чесність та моральну стійкість.

Тож суспільство прагне справедливості. Нова влада має подолати в собі «старий світогляд» й усвідомити нарешті, що Україні потрібна реальна судова реформа, яка б забезпечила ефективне й незалежне правосуддя. Чесна, відкрита, публічна дискусія щодо конституційних її засад може стати консолідаційним чинником для влади, а також початком процесу налагодження довіри та повернення поваги до суду.

У 2006-му Верховна Рада України ратифікувала Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією та визначила, що центральними органами, на які покладаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 29 Конвенції, є Міністерство юстиції України (щодо запитів судів) і Генеральна прокуратура України (щодо запитів органів досудового слідства), які відповідають за подання запитів, надають відповіді на запити в міжнародному співробітництві у кримінальних справах щодо корупційних правопорушень. На відміну від Конвенції ООН проти корупції, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією визначає базові основи національного антикорупційного законодавства в кримінальній сфері. Можна виділити такі принципи боротьби з корупційними правопорушеннями у кримінальній сфері відповідно до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією: пріоритетність міжнародного співробітництва, врахування особливостей національного законодавства (принцип суверенної юрисдикції), адекватність, ефективність та стимулюючий характер відповідальності, пріоритетність захисту помічників правосуддя та свідків, вжиття максимально пропорційних заходів зі збирання доказів й конфіскації доходів (перешкодою не може бути навіть банківська таємниця).

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Страйк адвокатів Київської області спробували «відмінити» в електронному режимі

Опубліковано

on

Леонід Лазебний, журналіст, головний редактор інформаційно-правової платформи ActiveLex

Рада адвокатів України, як вона сама повідомляє, рішенням від 13 червня 2019 р. скасувала рішення ради адвокатів Київської області №71 від 12 червня 2019 р.  про проведення локального попереджувального страйку адвокатів Київської області та тимчасове припинення надання правової допомоги в кримінальних провадженнях у правоохоронних органах, органах судової влади, прокуратурах Київської області з 20 червня до 20 липня 2019 р. усіма адвокатами.

Приводом до протесного заходу адвокатів у такій крайній формі стало жорстоке побиття адвоката Олексія Несвітайла в Білій Церкві під час виконання рим професійних обов’язків та відсутність належної реакції правоохоронних органів на цей злочин.

Отже, Рада адвокатів України скасувала рішення Ради адвокатів Київської області від 12 червня 2019 року, яким було проголошено попереджувальний страйк адвокатів регіону «в режимі електронного засідання 13 червня» (зазначено у повідомленні на офіційному сайти Національної асоціації адвокатів України).

Згідно зі згаданим повідомленням, «РАУ наголосила, що рішення органів адвокатського самоврядування не може бути спрямованим на обмеження чи блокування діяльності адвокатів з мотивів, не передбачених профільним Законом та Правилами адвокатської етики, необґрунтованого звинувачення адвокатури України у відмові від здійснення захисту конституційних прав громадян України та інших осіб».

І ще «РАУ наголосила на неухильному дотриманні адвокатами своїх професійних обов`язків і забезпечення безперервного надання правової допомоги клієнту, а також утриматися адвокатам від використання своїх прав всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта, не вдаватися адвокатам до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству та Правил адвокатської етики».

Як під час обговорення і прийняття цього рішення РАУ «електронно» перевіряли повноваження членів Ради адвокатів України і як вони під час електронного засідання аж стільки «наголошували» – складно уявити…

Та по суті кричущого випадку нападу на адвоката посеред білого дня, заподіяння йому численних тілесних ушкоджень, неприбуття поліції за викликом впродовж години в інформаційному повідомленні РАУ – ні слова.

Може оцінку цьому злочину надано в самому рішенні РАУ, може там ідеться й про кроки з реагування на нього. Може там навіть є план захисту професійних прав адвоката О. Несвітайла та допомоги колезі в скрутну годину (адже саме для цього існує адвокатське самоврядування з усіма його органами)…

Невідомо, бо тексту самого «електронного» рішення РАУ не оприлюднено.

Варто зазначити, що законами України не передбачено заборони проведення страйків адвокатами, а також не передбачено права Ради адвокатів України скасовувати рішення регіональних рад адвокатів.

Читати далі

В Україні

Полетіли голови. Тотальна заміна чиновництва розпочалася

Опубліковано

on

Набрала чинності ціла низка указів президента В. Зеленського про звільнення з посад чиновників різного рівня. Тільки за два дні посад позбулися близько півсотні високо – і середньопосадовців.

Серед них – голови:

Волинської (Указ №363/2019),

Закарпатської (Указ №364/2019),

Запорізької (Указ №365/2019),

Івано-Франківської (Указ №366/2019),

Кіровоградської (Указ №383/2019),

Київської (Указ №367/2019),

Львівської (Указ №369/2019),

Миколаївської (Указ №370/2019),

Одеської (Указ №371/2019),

Сумської (Указ №373/2019),

Тернопільської (Указ №374/2019),

Херсонської (Указ №3675/2019),

Хмельницької (Указ №376/2019),

Чернігівської (Указ №377/2019) облдержадміністрацій та

низка керівників районного рівня.

Також позбулися своїх крісел кілька начальників управлінь Служби безпеки України в областях, голова Служби зовнішньої розвідки України, заступник керівника Державного управління справами та низка інших керівних кадрів.

Читати далі

В Україні

ВРП звернеться до Генпрокуратури через зриви судових засідань

Опубліковано

on

4 червня 2019 р. рішеннями Вищої ради правосуддя (ВРП) після розгляду двох повідомлень суддів щодо втручання в їх діяльність вирішено звернутись до Генеральної прокуратури України.

У першому випадку суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко В. М. повідомив, що неодноразово намагався провести засідання, яке постійно зривала одна зі сторін, вигукуючи образи та обвинувачення на його адресу у вчиненні злочинів, зокрема, отримання хабарів від представників правоохоронних органів.

При цьому, засідання мало проводитись для розгляду скарги особи, яка не давала можливості судді розглянути питання про відвід слідчого.

Окрім цього, суддя повідомив про поповнення кимось його особистого мобільного рахунку та висловив побоювання, що це можуть використати з метою його компрометації та усунення від розгляду справи.

В іншому провадженні ВРП розглянула повідомлення судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ваврушак Н. М., яка повідомила, що до судової зали, ще до початку розгляду, увійшли учасники справи, а також вільні слухачі, з числа яких одна невідома особа намагалася зайняти місце судді. При цьому жодних зауважень зі сторони секретаря судового засідання, судового розпорядника та судді особа не сприймала, відмовляючись сісти на відведене для вільних слухачів місце в залі.

Суддя вважає, що вказані дії вчинено з метою навмисного зриву судового засідання та створення перешкод для виконання нею своїх професійних обов’язків.

Вища рада правосуддя ухвалила звернутися до Генеральної прокуратури України щодо надання інформації про розкриття та розслідування вказаних правопорушень, спрямованих на перешкоджання правосуддю.

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.