Корупція й судова реформа | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

В Україні

Корупція й судова реформа

Опубліковано

on

Анастасія Крупій, курсантка 3 курсу Національної академії внутрішніх справ, рядова поліції

На сьогодні корупція — одна з ключових проблем українського суспільства. Водночас Україна потребує системної судової реформи. Зміни до Основного Закону щодо судової реформи мають повернути довіру до української Феміди.

Проблема корупції

Проблема обмеження масштабів корупції в нашій країні досі є однією з найбільш гострих і складних на шляху становлення України як незалежної демократичної, правової і соціальної держави. Саме корупція стала реальною загрозою цьому процесу, оскільки вразила більшість сфер суспільного життя, створила соціальну напругу, породжує в населення невпевненість у здатності влади вжити організаційні та практичні заходи для подолання системної кризи, реально протистоїть конституційному і суспільному ладу, є причиною небувалого зростання в Україні «тіньової» економіки та економічної злочинності. На сьогодні вона проникла у владні інституції, залучила у свої сіті окремих політичних і громадських діячів.

Судова реформа: погляд експертів

Цьогоріч влітку (з 1 червня по 15 вересня) у рамках проекту «Аналіз якості проведених реформ та їх міжсекторального впливу» проводилося експертне опитування на тему «Оцінка концепції судової реформи». Воно ще раз підтвердило, що реформа судової системи та правоохоронних органів є одним з найголовніших викликів для України на цьому етапі. При тому 35% експертів зазначили, що не зовсім правильно було вибрано концепцію судової реформи, тоді як 40% їх колег взагалі не змогли відповісти на це запитання, оскільки для них не зрозуміло, як саме відбувається зараз реформа судової влади. Серед причин незадовільного проведення судової реформи експерти вказали: відсутність політичної волі (20%), непрофесійність та корумпованість виконавців (23%), опір системи (26%), бажання влади безпосередньо впливати на процес судочинства (26%), війна на сході країни та анексія Криму (3%). Водночас 77% опитаних експертів низьку швидкість реалізації судової реформи пов’язують великою мірою з істотним впливом органів державної влади. Окремо експерти зазначили необхідність оновлення складу судового корпусу.

Загалом і Президент України, і Прем’єр-міністр єдині в тому, щоб провести радикальну і справедливу судову реформу. Адже суд є основою будь-якої правової держави, основою захисту прав і свободи людини, кожного громадянина, а також бізнесу.

Україна розпочала з реформи правосуддя як основоположного принципу досягнення прогресу і змін, прийнявши європейські стандарти в Конституції. Дуже важливо було створити умови для незалежного правосуддя. Й частково Україна цей крок зробила, позбавивши Президента права утворювати суди, а Верховну Раду призначати суддів. Ніхто не повинен мати можливості впливати на роботу суддів. Вони мають керуватися лише законами й Конституцією, а не приватними інтересами, хабарами чи політикою. Незалежність правосуддя — це дії кожного окремого судді, підсудного, органів влади і громадян України. Інакше реформа залишиться лише на папері, і право кожного на справедливий суд буде суто формальним. Правосуддя має бути ізольованим від будь-якого політичного чи економічного впливу, але водночас воно не повинно ізолюватися в закриту систему, де судді працюють заради власної вигоди, а не для користі суспільства.

Громадський контроль і правосуддя

Щоб громадськість довіряла реформам, вони повинні бути прозорими і системними. Запровадження громадського контролю за правосуддям є важливою умовою для формування довіри до нового правосуддя. І цього вдалося досягти за допомогою Громадської ради доброчесності (ГРД), функція якої є дуже вагомою — визнавати важливі рішення. Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли ГРД не поділяє багатьох рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів, однак потрібно навчитися спів- працювати й публічно висловлювати вимоги. Важливо, щоб ГРД і надалі існувала як інструмент впливу.

Як зазначив голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо (під час зустрічі представників Конституційного трибуналу та Венеціанської комісії у Варшаві (Польща), 9 лютого 2016 р.) найбільшою загрозою нині для України є корупція. Адже саме корупція може змусити Україну відмовитися від проєвропейського шляху та завернути назад. І найбільший виклик, який стоїть сьогодні перед Україною, — це розробка ефективного механізму боротьби з корупцією. Створення Антикорупційного суду повинно забезпечити ці механізми. Але Україна не має права на помилку в цьому питанні — зависокі ставки. Міжнародна спільнота хоче бути впевнена в кандидатах і процедурі відбору. Важливо, щоб українці розуміли, що всі ці новації судової реформи є незворотніми, а українське суспільство та Рада Європи повинні спільно контролювати, щоб реформи не нівелювали в разі зміни політичного курсу країни. Основне завдання української влади — налагодити роботу цих реформованих структур.

Звісно, не можна сказати, що в Україні зовсім не ведеться боротьба з корупцією. Офіційна статистика веде облік корупційних правопорушень, визнаних такими згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією». Загалом щорічно складають 4–6 тисяч адмінпротоколів про корупційні правопорушення, вчинені переважно держслужбовцями шостої-сьомої категорії та посадовцями органів місцевого самоврядування. Тож боротьба з корупцією ведеться, але здебільшого на найнижчому рівні. Разом із тим впродовж 10 років майже дві третини справ про адміністративні протиправні діяння суди закривали через відсутність складу такого діяння.

Очевидне бажання України стати рівноправним членом міжнародного й, особливо, європейського економічного та політичного співтовариства вимагає серйозного вивчення і втілення в життя закордонного досвіду, насамперед політичних, організаційних та правових механізмів подолання організованої злочинності і корупції. Такий досвід різноманітний і залежить від багатьох взаємо- пов’язаних чинників. Але є й загальні, визначальні для країн розвиненої демократії принципи і підходи. Бо корупція як явище не ототожнюється лише з хабарництвом, а розглядається як складний соціально-економічний і політичний феномен. Є загальне розуміння негативних наслідків корупції, її небезпечного впливу на всі процеси суспільного розвитку, насамперед на забезпечення основних прав людини, на шкоду, яку вона завдає людям, державі, призводить до розкрадання національного багатства, до підриву зусиль загалом. Ось чому міжнародне співтовариство, його органи надають особливого, пріоритетного значення об’єднанню зусиль у боротьбі із цим злом.

Щодо державної антикорупційної стратегії

У 2015 році було затверджено Державну програму щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 роки. У ній закладено пріоритетні кроки для боротьби з цим явищем: створення державного механізму захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції; розроблення програми спеціального навчального курсу з питань запобігання і протидії корупції для працівників сектору безпеки та оборони; затвердження антикорупційних програм; створення Державного бюро розслідувань як органу, що вживає заходи у сфері протидії корупції, тощо. Втім вказані заходи не відображають реальної системності протидії корупції, а лише визначають окремі кроки для вирішення поточних проблем. Це стосується й законодавчої ініціативи.

За оцінкою міжнародних експертів GRECO на кінець 2015 року Україна задовільно виконала 10 із 16 рекомендацій у сфері боротьби з корупцією. Зокрема, щодо корупційних правопорушень та посилення покарання за них, гармонізації і вдосконалення законодавства про прозорість фінансування політичних партій з правилами фінансування виборчих компаній.

Невирішені проблеми

Проте досі в нас остаточно не вирішено чимало проблем, необхідність подолання яких констатували ще багато років тому: потреба створення Реєстру декларацій, впровадження програми електронного урядування, ефективної приватизації державних підприємств, скорочення держапарату з одночасним підвищенням зарплати держслужбовцям, невідворотність відповідальності за корупційні злочини тощо. Крім того, й експерти, і народні депутати наголошують на необхідності такого елементу, як відкрите суддівське досьє. Коли вся інформація про суддю, його декларації будуть відкритими для громадськості, буде легше встановити невідповідність судді вимогам доброчесності. Також експерти пропонують запровадити, окрім професійних, ще й психологічні тести, за допомогою яких можна буде перевірити кандидата на чесність та моральну стійкість.

Тож суспільство прагне справедливості. Нова влада має подолати в собі «старий світогляд» й усвідомити нарешті, що Україні потрібна реальна судова реформа, яка б забезпечила ефективне й незалежне правосуддя. Чесна, відкрита, публічна дискусія щодо конституційних її засад може стати консолідаційним чинником для влади, а також початком процесу налагодження довіри та повернення поваги до суду.

У 2006-му Верховна Рада України ратифікувала Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією та визначила, що центральними органами, на які покладаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 29 Конвенції, є Міністерство юстиції України (щодо запитів судів) і Генеральна прокуратура України (щодо запитів органів досудового слідства), які відповідають за подання запитів, надають відповіді на запити в міжнародному співробітництві у кримінальних справах щодо корупційних правопорушень. На відміну від Конвенції ООН проти корупції, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією визначає базові основи національного антикорупційного законодавства в кримінальній сфері. Можна виділити такі принципи боротьби з корупційними правопорушеннями у кримінальній сфері відповідно до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією: пріоритетність міжнародного співробітництва, врахування особливостей національного законодавства (принцип суверенної юрисдикції), адекватність, ефективність та стимулюючий характер відповідальності, пріоритетність захисту помічників правосуддя та свідків, вжиття максимально пропорційних заходів зі збирання доказів й конфіскації доходів (перешкодою не може бути навіть банківська таємниця).

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Прем’єр анонсував скорочення кількості районів

Опубліковано

on

От

Продовження реформи децентралізації в Україні передбачає укрупнення районів, щоб до 2020 року їх число скоротилося до 100.

Про це під час форуму місцевого самоврядування заявив Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. «Нам необхідно сформувати нові спроможні райони, бо ми розуміємо проблематику, коли створюються громади, а райони є різними за кількістю, за можливостями. Однозначно нам необхідно буде проводити укрупнення районів. І це є нормальним і незворотнім шляхом», — сказав він.

За словами прем’єра, зменшення кількості районів викликане необхідністю створити фінансово сильні адміністративні одиниці. «Повірте, це не питання кількості, це питання якості та спроможності. Краще мати 100 районів, які будуть з якісними повноваженнями, з якісними фінансовими можливостями, які адекватно сприйматимуть запити громадян і виконуватимуть ці завдання», — зазначив В. Гройсман.

Прем’єр також додав, що нова територіальна основа, яка має сформуватися в Україні до 2020 року, передбачає не лише укрупнення районів, а й створення загалом 1 600–1 800 спроможних об’єднаних територіальних громад.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Судова реформа — плюсів мало

Опубліковано

on

От

Про це свідчать результати опитування професійного юридичного середовища, проведеного Центром «Соціальний моніторинг» і Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка.

Тема дослідження — «Результати впровадження судової реформи в Україні станом на кінець 2018-го». Цілком позитивно судову реформу оцінюють менше 1% респондентів.

На питання, чи варто вважати судову реформу успішно реалізованою, 72,6% опитаних експертів дали негативну відповідь. «Переважна більшість експертів говорить, що реформа неуспішна», — сказав на прес-конференції керівник центру «Соціальний моніторинг» Дмитро Дмитрук.

При тому саму ідею проведення судової реформи експерти вважають необхідною. Втім напередодні її впровадження (2016 р.) 68% опитаних експертів взагалі нічого не знали про жоден альтернативний законопроект й аналізували лише президентський документ. У той же час професійне середовище було вельми добре поінформоване про конкретні пункти майбутньої судової реформи.

Так, поінформованими про всю реформу або деякі її положення визнали себе 71,4% респондентів. Згідно з цим дослідженням 84,8% експертів відзначають, що потрібно змінити існуючі методи і підходи до проведення судової реформи. А 54,5% опитаних вважають, що якість реалізації судової реформи зміниться в разі зміни організатора її впровадження.

З моменту введення судової реформи рівень довіри до судової влади не змінився або зменшився. Так, вважає 79,8% експертного юридичного товариства. Серед головних негативних наслідків цієї реформи професійні юристи зазначили наступне: низький рівень кваліфікації працівників правоохоронної системи — 82,75% респондентів; суттєве зростання судових зборів — 71,75%; збереження корупції в судовій системі — 69%; відсутність реальних змін, у той же час зміни носять чисто декларативний характер — 65%; 84,8% опитаних професійних юристів вважають, що існуючі методи і підходи до проведення судової реформи треба міняти.

Опитування проводилося Центром «Соціальний моніторинг» і Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка з 28 листопада по 6 грудня методом телефонного інтерв’ю. У дослідженні взяли участь 400 респондентів, серед яких адвокати, правоохоронці, судді, науковці, правозахисники та інші представники професійного юридичного співтовариства, які безпосередньо стикаються з роботою українських судів.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Куди поділася земля зниклих домогосподарств?

Опубліковано

on

От

Вадим ІВЧЕНКО,
народний депутат України

У минулому році виділений мільярд для державної підтримки фермерів вражав та радував, хоча багато хто сприймав його як спосіб відволікти увагу фермерів від безпрецедентної підтримки наближених до групи президента олігархів. У кінці року стало зрозуміло, що навіть 20% цієї суми сільгосптоваровиробники не отримають. Що ж до бюджету-2019 — то тут уже не криючись аграріям скорочують підтримку на 1 мільярд, в тому числі півмільярда недоотримають сільгоспвиробники, при цьому виділяючи кошти великим аграрним гравцям як компенсацію на будівництво вагонів-зерновозів…

Програма підтримки фермерства, сільгосптоваровиробників мізерна, але навіть і ті гроші, які виділяються, не доходять до людей. А що за цим слідує? З катастрофічною швидкістю зникають фермерські та домогосподарства, які здатні виробляти товарну продукцію.

А куди йде земля, яку вони обробляли? Поставивши собі це питання, звернувся до Державної служби статистики. За її даними — на 2016 рік в Україні зареєстровано 4,5 мільйона домогосподарств, з яких 25% — 1,1 мільйона — товарні. За період з 2010 по 2016 роки кількість домогосподарств в Україні зменшилася на 476 тисяч, з них товарних — 185 тисяч. Зважаючи на те, що середня статистична площа землі в домогосподарства становить 2,2 га (у товарних 3,3), не складно порахувати, що за 6 років, за даними офіційної статистики, селянські господарства втратили понад 1 млн гектарів землі в обробітку.

Ще одні промовисті дані: в Україні продовжує активно зростати кількість агрохолдингів та їх земельний банк. Якщо у 2012 році налічувалося 80 сільськогосподарських підприємства що обробляють більше 10 тисяч гектарів, то у 2017-му їхня кількість дорівнювала 93. При цьому частка сільгоспземель у користуванні агрохолдингів становила минулого року 29% від усіх сільгосппідприємств, тоді як у 2012 році цей показник був 25%. Зріс і загальний земельний банк в обробітку агрохолдингами за 5 років — із 5,6 до 5,95 мільйона гектарів у 2017 році, збільшення сільгоспугідь у користуванні цією категорією сільгосппідприємств склало 6,3 відсотка.

Тобто майже всі землі від зниклих домогосподарств нині знаходяться в обробітку в агрохолдингів. Ті антиселянські та антифермерські кроки, які здійснює влада сьогодні, дають право стверджувати, що за період з 2016 по 2018 роки тенденція зникнення домогосподарств значно пришвидшилася, а отже, можна прогнозувати, що за 20 років ми можемо повністю втратити потенціал сільських товарних ферм. І як не болісно це казати, навіть за умов повного сприяння сільгосптоваровиробникам, нам навіть за 10 років не наздогнати хоча б ту ж Польщу, оскільки на сьогодні в неї 2,5 мільйона сімейних ферм із середньою площею в обробітку кожної до 20 гектарів. А в нас уже немає навіть такого потенціалу… І чи не тому так активно сьогодні лобіюються питання зняття мораторію на продаж землі?

Від редакції: Додамо, що на сьогодні у Верховній Раді зареєстровано вісім законопроектів про продовження земельного мораторію. Цю хвилю розпочав депутат від Блоку Петра Порошенка Олег Барна, який 30 листопада запропонував продовжити тимчасову заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення до 2024 року (законопроект № 9355). Далі, 4 грудня, інші народні депутати зареєстрували ще сім альтернативних проектів.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.