Connect with us

В Україні

Віра Валлє: «Українська бюрократія хвора на корупцію»

Дата публікації:

У своїй книзі «Корупція. Занепад соціального капіталу», яка побачила світ у травні цього року, юристка, письменниця та громадська діячка Віра Валлє аналізує явище корупції наче це жива істота. Вона, ця жахлива істота, ніби знешкоджує (скоріше навпаки — шкодить) цілу державу Україну, люди якої вийшли на Майдан, вчинивши спротив порядкам, що насаджувала злочинна влада. Змістовний та глибокий аналіз чинників і проявів корупції, її поширеність у всіх прошарках суспільства свідчить про неабияку обізнаність автора, його активну громадську позицію. Вона нікому з кола «державників» не робить реверансів, критично оцінює можливості органів, що ведуть боротьбу з корупцією, наводить численні факти та аналітичні дані, в тому числі міжнародних організацій, пов’язаних з цією проблемою. Безумовно, вказана книга займе свою публіцистичну нішу, впливатиме на наші уявлення про те, як не треба боротися з корупцією. Сьогодні Віра Валлє гість ЮВУ і наша розмова стосується корупції в Україні та низки інших актуальних тем.

— Отже, шановна пані Віро, книга стає бестселером, Ви знаменитістю, а читач у розпачі. Адже корупція — це дійсно та істота, що з’їдає соціальний капітал цілої держави. У чому головні дисфункції, власне негативні впливи, корупції на соціальний розвиток держави, невже вони такі вбивчі, як це показано в книзі?

— Перед тим, як відповісти на ваше запитання, хочу подякувати «Юридичному віснику України» за можливість поділитися думками про це небезпечне явище, яке поглинуло Україну і яке ставить під загрозу наше майбутнє. Небезпека корупції, про яку йдеться вже в декількох моїх книгах, без перебільшення є грандіозною. Вона проявляє себе в розмаїтті негативних впливів на державу і суспільство, серед яких найнебезпечнішими є порушення прав людини внаслідок не- ефективності хворої на корупцію бюрократії, загострення соціальної нерівності — збільшення розриву між бідними і багатими, падіння рівня довіри в суспільстві до влади (як міжособистісної, так і в ставленні до держорганів). Ці та інші наслідки корупції прирікають Україну на політичну нестабільність (через крах спроб розбудови інститутів дієвої, а не фасадної демократії), а також заважають подолати економічну кризу, адже корумпована держава нездатна втілювати ефективну внутрішню та зовнішню економічну політику.

— Може, Ви перебільшуєте її негативне значення, бо люди хоча й не схвально, але терпляче ставляться до того, що йменується корупцією, у побуті зокрема?

— Негативний вплив корупції важко переоцінити. Незважаючи на певні короткочасні (з економічного погляду) переваги корупційних дій (як-от, заощадження трансакційних витрат на досягнення якогось результату), у довгостроковій перспективі корупція прирікає країну на тотальну кризу (соціальну, політичну, економічну) й загострення конфліктів — аж до війни. І той факт, як ви сказали, що наші співвітчизники терпляче ставляться до корупції, заважає подолати дану проблему. Саме в цьому, на мій погляд, полягає драма нашого суспільства. Адже слабкий антикорупційний потенціал України обумовлений саме протиріччям між бажанням українців викорінити корупцію десь там, у верхах, та відсутністю неприйняття цього явища щодо себе, любимого. Цей парадокс домінує в масовій свідомості та реальній поведінці. Інакше кажучи, українці поділяють подвійні стандарти: вони засуджують корупцію у вищих ешелонах влади, але толерують її стосовно себе. Відсутність колективного осуду цього явища, на мою думку, є причиною багатьох негараздів в Україні.

— Ви розглядаєте корупцію як антисоціальне явище, тобто широко, в контексті соціальних негараздів. А сама корупція — це, власне, підкуп, достатньо вузьке поняття, що має свої юридичні ознаки; можливо правильніше було б дивитися на цю проблему більш адекватно, якщо так мож- на сказати?

— Дозволю собі не погодитися з вами в частині вузького розуміння цього явища. Корупція — це далеко не лише підкуп. Корупція — це використання влади або впливу для одержання особистих переваг шляхом пропонування, дачі, одержання виплат, послуг, можливостей тощо. Це також розкрадання державних або суспільних активів; зловживання родинними зв’язками і знайомствами (конфлікт інтересів); одержання особистої конкурентної переваги в обхід публічного порядку та багато інших різновидів дій (і навіть бездіяльності), спрямованих на задоволення власних інтересів на шкоду суспільним. Такий підхід до визначення терміну «корупція» застосовується скрізь у світі — у конвенціях Європейського співтовариства, законі США про корупцію в зовнішньо-економічній діяльності (Foreign Corrupt Practices Act), законі Великої Британії про хабарництво (Bribery Act) та законодавстві України (зокрема, Законі «Про запобігання корупції» та Кримінальному кодексі).

— Ви вважаєте, що вітчизняна корупція — наслідок заангажованої і монополізованої економіки? Звісно корупція тісно пов’язана з економічною несвободою, а монопольні привілеї держави є чинником корупції. І в той же час у Вас простежується думка, що в регулюванні економічних процесів без державного впливу не обійтися й не треба ідеалізувати чудодійність «невидимої руки ринку». Щось не зовсім тут зрозуміло, поясніть, будь ласка.

— Справді , економічна свобода є передумовою забезпечення свободи суспільства від зловживань влади, адже надмірне втручання держави в економіку (накладення численних обмежень: дозволів і ліцензій, високих податків і митних тарифів, заборон на певні види господарської діяльності) породжує стимули для корупції. Разом із тим успішна економіка вимагає поміркованого, тобто виправданого з економічної точки зору, державного регулювання. Під таким регулюванням маються на увазі заходи держави, спрямовані на захист економічної конкуренції, підтримку й розвиток малого бізнесу тощо, іншими словами, на нівелювання негативних ефектів економіки й забезпечення максимальної її потужності в умовах збереження властивості ринку до саморегуляції.

— На Вашу думку в малоефективному реагуванні на факти і схеми корупції є декілька винуватців — і в сенсі інституційному, і в сенсі персональному. Більше за всіх дісталося екс-голові НАЗК Наталії Корчак. Чи не перебільшуєте Ви роль окремих персоналій у протидії корупції?

— Найперше скажу, що я не вважаю, що в низькому реагуванні на корупцію є декілька винуватців — інакше моя книга не носила б назву «Корупція. Занепад соціального капіталу». Винуватцем є кожен із нас, адже соціальний капітал творять люди. У цьому, власне, й полягає основна ідея книги. Тим більше я не вважаю, що згадане Вами ім’я варте принаймні одного слова в цьому інтерв’ю в зв’язку з відсутністю жодної позитивної «ролі» в протидії корупції цієї персони. Хоча в книзі епізодично й згадуються певні імена, проте таке згадування не відповідає моїм методам дослідження явищ. У вивченні стану і структури корупції, а також шляхів протидії їй, я віддаю перевагу аналізу інститутів, а не окремих персон.

— Ви практично мало уваги приділяєте професійним питанням боротьби з корупцією, а саме антикорупційній експертизі нормативно-правових актів і рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, а ще менше — інституту викривачів. Скажіть чесно, Вам ідея викривання корупції не до вподоби, а, можливо, Ви вважаєте, що це просто «стукачество», яке нічого не допоможе в цій справі?

— Фаховим (правовим) питанням протидії корупції я приділяю увагу на практиці — в ході своєї правничої діяльності у бізнесі та громадському секторі. У книзі ж про корупцію я розглядаю це явище в ширшій перспективі, виходячи за межі юриспруденції. До слова, антикорупційна експертиза нормативно-правових актів — завдання другого порядку, порівняно з проблемою ротації представників старої бюрократичної політичної «еліти», які є авторами нормотворчої ініціативи (тобто нормативно-правових актів, що підлягають експертизі). Право — це інструмент реалізації політичної волі, що має обмежені можливості в умовах дефектної (фасадної) демократії. Тому в питаннях протидії корупції важливо звертатися до ширшого кола застосовуваних наук і практик. Що стосується інституту викривачів, то я є його затятим прихильником і не вважаю це «стукачеством», як ви сказали. У книзі «Корупція: роздуми після Майдану» (2016 р.) я розглянула цю новацію як прогресивну й потрібну Україні. Досвід країн, які побороли побутове хабарництво (Японія, Сингапур і навіть Грузія) свідчить про те, що практика інформування громадянами спеціалізованих антикорупційних органів про факти корупційних діянь (за умови адекватного реагування судової і правоохоронної систем на такі повідомлення) за кілька років може значно знизити рівень побутового хабарництва.

— Й останнє питання. Якою, на Вашу думку, може бути продуктивна модель протидії корупції, а саме: а) репресивна; б) соціальна заохочувальна; в) оперативна викривальна; г) політична викривальна?…

— Успіх України у протидії корупції визначається бажанням українців перемогти корупцію та їх співпрацею заради досягнення цієї мети. Єдиною ефективною моделлю подолання корупції є співпраця трьох сил суспільства — держави, громадянського суспільства і бізнесу. У кожної з цих сил має бути одна спільна мета і власні завдання, про які докладно читач може дізнатися з книги. З боку держави — це оперативна і якісна імплементація реформ, обов’язковою складовою яких має стати тотальне (не вибіркове) послідовне притягнення до відповідальності корупціонерів. З боку бізнесу — відмова від практики толерування корупції та активна участь у запровадженні високих корпоративних стандартів протидії корупції в конструктивному, керованому верховенством права діалозі з державою. З боку громадянського суспільства — загальна відмова від корупції та пильний, на постійній основі, контроль за всіма учасниками процесу реформування держави. Така співпраця і становить собою соціальний капітал, який, на мою думку, переживає сьогодні не найкращі часи. Разом із тим я вірю, що моя наступна книга про корупцію носитиме більш оптимістичну назву — «Корупція. Україні вдалося!».

— Бажаємо Вам подальших успіхів у творчості, миру та сили у здоланні негараздів, а також прихильності Ваших читачів.

Спілкувався

Віктор Ковальський

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

За продаж вибухової речовини військовослужбовця засуджено до 3 років позбавлення волі

Опубліковано

on

За процесуального керівництва Сумської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Краснопільським районним судом Сумської області ухвалено обвинувальний вирок військовослужбовцю однієї з військових частин ЗСУ, дислокованої на Сумщині.

Досудовим розслідуванням установлено, що вказаний солдат-контрактник, проходячи військову службу в Збройних Силах України, незаконно придбав у невстановлений слідством спосіб пластичну вибухову речовину на основі гексогену, вагою понад 6,5 кг та зберігав її за місцем свого проживання. В подальшому підозрюваний збув частину зазначеної вибухової речовини, але був викритий та затриманий правоохоронцями.

Краснопільський районний суд Сумської області погодився з доказами сторони обвинувачення та визнав військовослужбовця винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України.  За незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, обвинуваченого засуджено до 3 років позбавлення волі.

Прес-служба Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону

Читати далі

В Україні

Для боротьби проти рейдерства з використанням держреєстрів створено робочу групу

Опубліковано

on

Нотаріальна палата України повідомляє, що наказом Міністерства юстиції України від 6 квітня 2021 р. № 1259/5 створено Робочу групу з удосконалення законодавства та державних реєстрів з метою запобігання неправомірним рішенням (діям) державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно та бізнесу.

До її складу входять представники Міністерства юстиції України, його профільних департаментів, Нотаріальної палати України, ДП НАІС, ГО «Державні реєстратори», Світового банку в Україні.

Завдання Робочої групи – напрацювати пропозиції та алгоритми удосконалення процесу державної реєстрації з метою запобігання неправомірним рішенням (діям) державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно та бізнесу в реєстрах.

Читати далі

В Україні

До загальнонаціонального локдауну закликає мер Києва

Опубліковано

on

Мер Києва Віталій Кличко звернувся до Уряду невідкладно розглянути питання про запровадження загальнонаціонального локдауну.

«Україна сьогодні – в трійці європейських країн за кількістю хворих за добу і кількістю смертей від COVID-19. Тільки з початку цього місяця, з 1 квітня, в країні померли 3556 людей. У Києві померли – 392 хворих. Це за 9 днів! Така страшна динаміка розповзання вірусу… Скільки ще людей повинні захворіти, скільки померти, щоб Уряд, центральна влада зрозуміли, що потрібні негайні заходи на державному рівні?! Інакше, ще й в умовах відсутності масового вакцинування, країну чекає катастрофа. Тому я звертаюся до Уряду невідкладно розглянути питання про запровадження загальнонаціонального локдауну! Справжнього. З обмеженням пересування між регіонами країни, з контролем за дотриманням суворих правил», – заявив В. Кличко.

Читати далі


Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram