Освітянське право — на порядку денному

Моє перебування протягом останніх двох років у складі робочої групи з розробки Загальнонаціональної програми вивчення прав людини переконує в тому, що освітянське право перетворюється на галузь, на яку будуть орієнтуватися інші суміжні правові сфери.

Українське суспільство, як і міжнародне співтовариство, все частіше доходить висновку щодо того, що освіта на порозі третього тисячоліття перетворилася на величезне виробництво послуг у гуманітарній сфері. За кількістю шкіл, відомих вчених, юридичних та фізичних осіб, що задіяні в галузі освіти, освіти з прав людини зокрема, вона посідає провідне місце в економіці країни. Причому йдеться не лише про обсяги та якість продукування освітянських послуг, що само по собі є складним позатоварним виробництвом, а й акумулювання величезного внеску у справу забезпечення прав людини, розвиток технології сталого розвитку суспільства, держави, людини.

За своєю місією освітянське право спрямоване на поглиблення розуміння нашої спільної відповідальності за втілення в життя прав людини в кожній громаді і в суспільстві в цілому. Освіта загалом сприяє втіленню суспільних цінностей культури в інші сфери буття людини, довгостроковому запобіганню порушень прав людини, локалізації насильницьких конфліктів, досягненню рівності та сталого розвитку, а також, що є не менш важливим, — більш широкої участі громадськості в процесах прийняття рішень у демократичному суспільстві. Положення, що стосуються освіти, включені до багатьох міжнародних документів. Відповідно до численних нормативних актів, які забезпечують визначення понять «освіта», «освітянська послуга», «освітянське середовище», «освіта в галузі прав людини» тощо, як це погоджено міжнародним співтовариством, можуть бути визначені за своїм значенням як вагомий національний ресурс і суспільний капітал.

У короткотерміновій перспективі суспільні зусилля в сфері освіти, навчання не лише сприяють розвитку загальної культури прав людини, обміну знаннями, прищепленню навичок і формування позицій, а й зміцнюють повагу до прав людини та основних свобод, всебічного розвитку людської особистості, почуття людської гідності тощо. Сама освіта людини виходить за рамки когнітивного навчання і включає соціальні аспекти розвитку всіх учасників процесу, пізнання, соціальної кар’єри, доступу до певних професій. Лише за якісної освіти можливий розвиток культури прав людини, в умовах якої ці люди реалізуються на практиці, починаючи зі шкільної громади, а пізніше — також на основі взаємодії з більш широким громадським оточенням. Свідоме формування цієї галузі права має базуватися на впровадженні правозахисного підходу до освіти, що дозволяє всій системі освіти виконувати її основну місію. Тим самим освіта грає центральну роль в економічному, соціальному і політичному розвитку нашої країни.

На сьогодні серед актуальних завдань нової галузі, якою має бути освітня галузь, — підвищення якості отримуваних знань шляхом розширення форм і процесів навчання та пізнання, збільшення учасників освітянського процесу, в центрі якого є дитина. На черзі визначення принципів освітянського процесу, а також нової ролі професії вчителя; розширення доступу до шкільного навчання та участі в ньому шляхом створення, з урахуванням правозахисного підходу, сприятливої навчальної атмосфери в якій культивується повага до загальнолюдських цінностей, рівних можливостей, різноманітності і нетерпимість до дискримінації тощо. Так, на сьогодні сфера освіти регулюється численними актами, в тому числі неправового характеру. Тут сформовані стратегії, визначена політика, складається наше майбутнє. А нормативний обсяг регулювань уже давно вимагає створення Кодексу законів про освіту.

Ці міркування можуть переконати не лише тих, хто задіяний у цій важливій сфері. Вона, окрім усього іншого, є ще й предметом бізнесу, в якому квітнуть технології і псевдотехнології освіти; створюються й запроваджуються сертифіковані і псевдосертифіковані програми з навчання; отримуються дипломи і псевдодипломи з освіти, що надають можливість швидкої службової кар’єри. Загалом освіта нині стала тим феноменом, який надає людині право стати розвинутою або перетворитися на лузера. І таку над важливу галузь права і законодавства держава не може децентралізувати, адже її потрібно ретельно формувати, щоб вона не стала відомчою ознакою одного міністерства, яким би важливим і центральним воно не було. Отже, за освіту як галузь права можна і потрібно хвилюватися. Бо вона нам усім не лише надає знань та вмінь, а й годує, виховує та спрямовує.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути