Connect with us

В Україні

Освітянське право — на порядку денному

Моє перебування протягом останніх двох років у складі робочої групи з розробки Загальнонаціональної програми вивчення прав людини переконує в тому, що освітянське право перетворюється на галузь, на яку будуть орієнтуватися інші суміжні правові сфери.

 

Українське суспільство, як і міжнародне співтовариство, все частіше доходить висновку щодо того, що освіта на порозі третього тисячоліття перетворилася на величезне виробництво послуг у гуманітарній сфері. За кількістю шкіл, відомих вчених, юридичних та фізичних осіб, що задіяні в галузі освіти, освіти з прав людини зокрема, вона посідає провідне місце в економіці країни. Причому йдеться не лише про обсяги та якість продукування освітянських послуг, що само по собі є складним позатоварним виробництвом, а й акумулювання величезного внеску у справу забезпечення прав людини, розвиток технології сталого розвитку суспільства, держави, людини.

За своєю місією освітянське право спрямоване на поглиблення розуміння нашої спільної відповідальності за втілення в життя прав людини в кожній громаді і в суспільстві в цілому. Освіта загалом сприяє втіленню суспільних цінностей культури в інші сфери буття людини, довгостроковому запобіганню порушень прав людини, локалізації насильницьких конфліктів, досягненню рівності та сталого розвитку, а також, що є не менш важливим, — більш широкої участі громадськості в процесах прийняття рішень у демократичному суспільстві. Положення, що стосуються освіти, включені до багатьох міжнародних документів. Відповідно до численних нормативних актів, які забезпечують визначення понять «освіта», «освітянська послуга», «освітянське середовище», «освіта в галузі прав людини» тощо, як це погоджено міжнародним співтовариством, можуть бути визначені за своїм значенням як вагомий національний ресурс і суспільний капітал.

У короткотерміновій перспективі суспільні зусилля в сфері освіти, навчання не лише сприяють розвитку загальної культури прав людини, обміну знаннями, прищепленню навичок і формування позицій, а й зміцнюють повагу до прав людини та основних свобод, всебічного розвитку людської особистості, почуття людської гідності тощо. Сама освіта людини виходить за рамки когнітивного навчання і включає соціальні аспекти розвитку всіх учасників процесу, пізнання, соціальної кар’єри, доступу до певних професій. Лише за якісної освіти можливий розвиток культури прав людини, в умовах якої ці люди реалізуються на практиці, починаючи зі шкільної громади, а пізніше — також на основі взаємодії з більш широким громадським оточенням. Свідоме формування цієї галузі права має базуватися на впровадженні правозахисного підходу до освіти, що дозволяє всій системі освіти виконувати її основну місію. Тим самим освіта грає центральну роль в економічному, соціальному і політичному розвитку нашої країни.

На сьогодні серед актуальних завдань нової галузі, якою має бути освітня галузь, — підвищення якості отримуваних знань шляхом розширення форм і процесів навчання та пізнання, збільшення учасників освітянського процесу, в центрі якого є дитина. На черзі визначення принципів освітянського процесу, а також нової ролі професії вчителя; розширення доступу до шкільного навчання та участі в ньому шляхом створення, з урахуванням правозахисного підходу, сприятливої навчальної атмосфери в якій культивується повага до загальнолюдських цінностей, рівних можливостей, різноманітності і нетерпимість до дискримінації тощо. Так, на сьогодні сфера освіти регулюється численними актами, в тому числі неправового характеру. Тут сформовані стратегії, визначена політика, складається наше майбутнє. А нормативний обсяг регулювань уже давно вимагає створення Кодексу законів про освіту.

Ці міркування можуть переконати не лише тих, хто задіяний у цій важливій сфері. Вона, окрім усього іншого, є ще й предметом бізнесу, в якому квітнуть технології і псевдотехнології освіти; створюються й запроваджуються сертифіковані і псевдосертифіковані програми з навчання; отримуються дипломи і псевдодипломи з освіти, що надають можливість швидкої службової кар’єри. Загалом освіта нині стала тим феноменом, який надає людині право стати розвинутою або перетворитися на лузера. І таку над важливу галузь права і законодавства держава не може децентралізувати, адже її потрібно ретельно формувати, щоб вона не стала відомчою ознакою одного міністерства, яким би важливим і центральним воно не було. Отже, за освіту як галузь права можна і потрібно хвилюватися. Бо вона нам усім не лише надає знань та вмінь, а й годує, виховує та спрямовує.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Нотаріальна палата підтримала запровадження Єдиного реєстру санкцій

Нотаріальна палата звернулася до Президента України з листом від 28 травня 2020 р. № 15/5 щодо необхідності вирішення проблемних питань, які виникають у нотаріусів при перевірці списків санкцій, запроваджуваних Радою національної безпеки і оборони.

Останнім рішенням РНБО від 14 травня 2020 р. (введене в дію Указом Президента України № 184/2020) було запроваджено нові санкції, а також внесено точкові зміни у попередні рішення 2017, 2018, 2019 р.р. Із 2015 по 2016 р.р. перелік осіб, що перебувають під санкціями, щорічно оновлювався.

Наразі перед вчиненням нотаріальних дій нотаріус має здійснити пошук та співставити тексти рішень за чотири роки – це ускладнює процес перевірки та спричинює ризики пропустити прізвище особи, до якої застосовані санкції, або ж відмовити у вчиненні нотаріальної дії особі, щодо якої санкції вже знято.

НПУ підтримує ініціативу РНБО щодо запровадження Єдиного державного реєстру спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Водночас, НПУ наголошує на необхідності перед впровадженням такого реєстру оновити існуючий перелік осіб, до яких застосовані санкції, та викласти його окремим переліком на сайті РНБО або затвердити нову редакцію переліку окремим рішенням.

Читати далі

В Україні

Визначено умови, за яких Київ повернеться до карантинних обмежень

Комісія з надзвичайних ситуацій міста Києва ухвалила рішення про умови, за яких столиця може призупиняти запроваджені послаблення.

«Ми поступово послаблюємо обмеження. Спостерігаємо, як в цій ситуації буде розповсюджуватися вірус.  Головне – щоб послаблення не призвели до нової хвилі захворюваності. Якщо кількість хворих на коронавірус буде збільшуватися, в нас є алгоритм дій. Київ визначив умови, за яких місту доведеться повернутися до карантинних обмежень», – зауважив мер Києва Віталій Кличко.

Це може відбутися якщо:

  • загальна кількість нових випадків COVID-19 за останніх сім днів становитиме більше, ніж 24 особи на 100 тисяч населення.
  • завантаженість ліжок у медзакладах, визначених для госпіталізації пацієнтів з підтвердженим випадком коронавірусу, буде понад 75 відсотків.

«Уряд визначив показники, за якими можна запроваджувати послаблення. Ми ж – розробили алгоритм, за яким, у разі погіршення епідеміологічної ситуації, місто вживає заходів. І може посилювати обмеження, щоб упередити стрімке розповсюдження вірусу, – повідомив мер.

Читати далі

В Україні

Найчастіше банки нав’язують послуги у кредитних відносинах

Національний банк надав роз’яснення щодо законності дії банку, коли він нав’язує додаткові послуги.

Зокрема, під час видачі зарплатної чи пенсійної картки банк автоматично випускає ще й кредитну. Пропонувати свої послуги, нехай навіть наполегливо, – це не порушення прав споживачів. Проте банкам не варто видавати бажане за дійне.

Якщо банк стверджує, що не може видати зарплатну чи пенсійну картку без кредитної, – він уводить споживача в оману та нав’язує послугу. Українське законодавство забороняє такі дії (ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Клієнт має повне право відмовитися від нав’язаної кредитної картки.

Найчастіші випадки нав’язування послуг – у відносинах за кредитами. Найбільш чутливий момент – клієнти часто навіть не розуміють, що банк нав’язує послуги. Тому й не захищають свої права. Показові приклади нав’язування послуг:

  • банк видає кредитну картку разом із зарплатною (як ми описували вище);
  • банк включає обов’язкову страховку певної страхової компанії до пакета послуг під час отримання кредиту, навіть, якщо клієнт бажає застрахуватися в іншій компанії;
  • банк продає страховку від нещасних випадків під час обміну валюти;
  • банк самовільно підключив послугу sms-інформування та стягує за це комісію.

У чому ризик для клієнта? 

Приклад 1. Клієнт банку отримав кредитну картку разом із зарплатною. Після цього він не користується кредитною карткою. Але банк стягує платіж за обслуговування кредитної картки в розмірі 20 грн (умовно) за рахунок кредитного ліміту. Таким чином у клієнта з’являється борг, про який він навіть не підозрює. В кращому випадку банк повідомить про виникнення заборгованості, коли клієнт не внесе на кредитку обов’язковий мінімальний платіж в наступному місяці, в гіршому – клієнт дізнається про борг, коли він досягне значної суми.

Приклад 2. Клієнт банку отримав кредитну картку разом із зарплатною. Після цього баланс на рахунку відображається з урахуванням кредитного ліміту. Тобто клієнт користується карткою, не розуміючи, де його власні кошти, а де кредитні, за які потрібно сплачувати відсотки.

Як діяти в таких ситуаціях?

Спочатку потрібно написати скаргу на ім’я керівництва банку. Якщо банк відмовляється йти назустріч і нехтує скаргою, слід звертатися до НБУ. Профільний підрозділ – Управління захисту прав споживачів фінансових послуг – опрацьовує усі скарги. Якщо є ознаки порушень, фахівці звертаються безпосередньо до банку, аби виправити ситуацію.

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.