Паспорти нон грата: що буде з українсько-угорськими відносинами після висилки дипломатів?

Сергій Сидоренко, ЄП

Так званий «паспортний конфлікт», що визначав відносини України та Угорщини протягом останніх тижнів, дійшов своєї кульмінації. Україна зрештою вислала угорського дипломата, що був одним з учасників прихованого відео з церемонії прийняття присяги новоявленими громадянами Угорщини у Береговому. Угорщина відреагувала блискавично – з Будапешта до України повернувся перший секретар нашого посольства.

Якщо послухати заяви наших (та й угорських) дипломатів після взаємної висилки, може скластися враження, що ситуація подібна до катастрофи. Глава зовнішньополітичного відомства Угорщини Сійярто звинуватив Київ у різкому загостренні конфлікту і, що цікаво, пообіцяв поскаржитися на Україну послу США. Натомість, міністр закордонних справ України Павло Клімкін назвав дії Будапешта «фундаментально неадекватними», а речниця українського МЗС звинуватила угорців у порушенні принципу пропорційності. Та є всі підстави вважати, що обурення сторін – радше «ритуальне».

Обмін «титулами» нон грата був єдиним способом розрядити конфлікт, поставити крапку в його нинішньому етапі. І те, що ні Київ, ні Будапешт не назвали імена висланих ними консулів, стало ще одним свідченням того, що вони не мають наміру роздмухувати протистояння.

Та навіть крапка в цій історії не означає завершення паспортного конфлікту в цілому. Проблема «напівзабороненого» подвійного громадянства ще не раз вдарить по Україні, якщо її не врегулювати.

Кого покарали?

Змонтований відеоролик, приховано відзнятий у консульстві Угорщини та опублікований Укрінформом, за два тижні проглянули 250 тисяч разів. Великих таємниць це відео не відкрило, мабуть, ні для кого – Угорщина вже 8 років активно роздає своє громадянство етнічним угорцям (і не лише в Україні!). Цей факт не приховується, про це прямо написано на інформаційних стендах біля консульств Угорщини.

І хоча точна кількість «нових угорців» не називається, достеменно відомо, що ще станом на 2015 рік паспорти цієї країни отримали 100 тисяч мешканців Закарпаття. Для області, де зареєстровано менше мільйона дорослого населення, це – справді багато, а за минулі три роки ця кількість поза сумнівом виросла.

Два шляхи для України

Та повернемося до питання угорського «стрілочника» Дьордя Ваша. Ніхто (і, очевидно, МЗС у тому числі) не має ілюзій, що рядовий консул, що був змушений залишити Україну, не з власної волі організовував церемонію приведення до присяги. Так, того разу саме він допомагав колезі з Будапешта, яка закликала приховувати паспорти від української влади але так само на його місці вчинив би будь-який інший угорський дипломат. До слова, в нещодавно опублікованому матеріалі BBC Україна наводяться свідчення про те, що такі поради лунали й раніше, кілька років тому, коли відносини Києва та Будапешта були нібито безхмарними.

Угорщина не відмовиться від політики паспортизації, як би ми цього не вимагали. Отже, будь-якого дня може з’явитися нове відео з новим консулом і вогонь конфлікту спалахне з новою силою. Україна і надалі не зможе заплющувати очі на це. А це, серед іншого, означає, що в однієї з наших держав-сусідів з’являється безвідмовний механізм, як тримати угорсько-українські відносини «завжди в тонусі». І доки проблема не буде вирішена системно – ця загроза буде актуальною.

Є два шляхи запобігти рецидиву конфлікту: жорстко заборонити українцям отримувати другий паспорт, або ж навпаки – дозволити подвійне громадянство, хай навіть із жорсткими обмеженнями. І варто принаймні почати говорити про ці шляхи, зважуючи за та проти.

Почнемо з першого. Є поширений міф про те, що Конституція вже зараз виключає подвійне громадянство. Це не так. Більше того в окремих випадках воно напряму дозволене, однак діє «напівзаборона» добровільного отримання другого паспорта. Всі новоявлені громадяни Угорщини підпадають під неї.

Чому йдеться про напівзаборону? Бо нині законодавством не передбачено чіткого покарання за порушення закону. Хоча європейьска практика свідчить: жорстка заборона – можлива. Саме так вчинила Словаччина, де живе дуже чисельна угорська меншина, близько 10% населення країни. Ще в 2010 році, саме у відповідь на угорське рішення про початок масової роздачі паспортів закордонним угорцям, словаки ухвалили закон, який зобов’язав владу позбавляти словацького громадянства всіх, хто добровільно отримав другий паспорт.

Тоді це призвело до настільки жорсткого конфлікту між країнами-сусідами, що наші нинішні «тертя» з угорцями схожі на дрібне непророзуміння… Угорці (точно як зараз із нами) наполягали, що Словаччина порушує європейські стандарти – і зазнали поразки. Влітку 2013 року Європейський суд з прав людини визнав: практика позбавлення громадянства тих, хто пішов за другим паспортом, є цілком законною та відповідає європейському праву, бо ті етнічні угорці, в кого відібрали словацькі паспорти, – свідомо йшли на порушення закону.

Цей шлях виявився доволі ефективним. Словаччина нині є єдиною з держав-сусідів Угорщини зі значною угорською меншиною, де кампанія паспортизації не є аж надто масовою. Але є одне але. Україна втратила 8 років, по суті ігноруючи цю проблему. Тепер повторити словацький шлях буде непросто.

Запровадивши покарання «заднім числом» для тих 100—150 тисяч закарпатців, що вже мають угорське громадянство (а заодно – для румун, молдаван тощо), ми станемо на слизьку стежку. Такий закон швидше за все буде засуждений ЄСПЛ.

Можна прописати в законі, що покаранню підлягають лише нові громадяни, які отримають угорський паспорт після ухвалення цих змін, але ефект такої норми не буде настільки очевидним. До слова, в 2017 році Президент України Петро Порошенко пропонував зміни до закону про громадянство, які би запровадили покарання для власників паспортів інших держав. Тоді цей проект багато хто критикував, тож його відклали «в шухляду».

Чи можливий другий шлях – дозвіл або частковий дозвіл на подвійне громадянство? Питання не менш складне, передусім політично. Але обережні розмови з цього приводу у владній верхівці, схоже, вже розпочалися. А Павло Клімкін навіть зважився написати колонку із цілком однозначним натяком з цього приводу.

Наразі неможливо прогнозувати, чи матиме розвиток така ініціатива, але якщо це станеться, то обов’язково мають бути передбачені запобіжники. І йдеться не лише про очевидну потребу жорсткої заборони на подвійне українсько-російське громадянство (кажуть, що наразі дискутується дозвіл на другий паспорт лише від країн ЄС та НАТО). І не тільки про збереження заборони на роботу в держорганах для тих, хто має другий паспорт.

Є сенс запровадити також явні, однозначні негативні стимули для власників двох паспортів, які гарантуватимуть, що подвійне громадянство залишиться винятковим явищем, а не перетвориться на правило. Які саме? Це питання для окремої дискусії – та й то, лише якщо цей шлях буде розглядатися всерйоз.

Та рано чи пізно, схоже, Україні доведеться обрати один з двох шляхів – покарання або дозвіл. Інакше на нас чекатиме нескінченний серіал із висиланням угорських, а у відповідь й українських дипломатів.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути