Генеральний прокурор України Юрій Луценко має намір направити листи Президенту України Петру Порошенку та до Ради національної безпеки і оборони з пропозицією про введення санкцій щодо окремих юридичних і фізичних осіб РФ через збройну агресію проти кораблів ВМС ЗСУ.

«Сьогодні я направлю як член РНБО лист Президенту і секретарю Ради національної безпеки і оборони з відповідною пропозицією з огляду на акт збройної агресії РФ проти кораблів України. Вважаю за необхідне в установленому порядку винести на розгляд РНБО питання щодо застосування до окремих фізичних та юридичних осіб РФ персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, зокрема у вигляді блокування активів на території України», — сказав Ю. Луценко. На думку Генпрокурора, таке блокування активів має тривати до деокупації українських територій.

Джерело: Юридичний вісник України

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

П’ять років суспільного поступу після Майдану приносять результат. Країна поволі набирає темп. Хоча дехто вже розгубився і вважає, що відбулося суцільне падіння рівня життя громадян, зростання рівня корупції й правового нігілізму, відтік працездатних громадян за межі країни, що це і є наша історія після Майдану, що всі вади попередньої влади збережені й додані нові. І накопичується роздратування, втома, посилюється безвір’я.

Не будемо приховувати, всі акценти і сюжети повсякденного життя, як і сказане про тарифи, пенсії, заробітну плату, медицину і ціни на газ — це гірка правда сьогодення. Але чи може вона закрити історичну істину, рух до цієї істини, до історичної правди всього народу? Декого цей рух мотивує, а декого й демотивує. Тому в річницю Майдану маємо говорити і про історію сьогодення, і про біди, які на нас звалилися після Майдану, про виборювання цієї правди і, безперечно, про те, хто на цьому наживається, в особах і кейсах, як і про те, що ми пережили за ці роки, адже мирної ходи історичним шляхом не вийшло. Чи можливо вже прийшов час перейти на інші історичні паралелі на кшталт того, що «хто не з нами, той проти нас». Пам’ятаєте фразу письменника пролетаріату Максима Горького: «якщо ворог не здається – то його знищують»… Такі ідеї проштовхувалися і в недалекий від сьогодення час, з приповідкою, що «хтось таки порожняк не гонить», але наживалися при цьому швидко й жагуче.

А якщо реально, то в постмайданівську добу перемогла нова номенклатура. Тобто влада, яка мала перетворитися на сервіс для населення, поки що перетворилася «сама в себе». Вона набрала міць, розмах, сформувала своє бачення історичного руху. З подачі номенклатури декларуються реформи, приймаються закони та заходи, спрямовані на рух у бік розвинутих цивілізованих країн. Однак існує дуже великий контраст між деклараціями та діями. Фактично сьогодні важко побачити реальні реформи в економіці, в стратегії розвитку країни. Ми втратили правильне управління природними ресурсами, соціальним капіталом, економікою в інтересах людини, натомість отримали чергові квотні уряди із напівпрофесіоналів. У більшості випадків міністри і державні службовці занурені в корупційну складову і продовжують наживатися. На зауваження того ж НАЗК реагують спокійно, — ніхто нас не зачепить.

Наміри реформувати правоохоронні органи мало що змінили, хіба що окремі вивіски і назви законів. Але по суті правоохоронці стали ще більш заангажованими, закритими та непрофесійними. Якщо раніше протиправні дії ініціювалися зверху, а на середніх рівнях було більше порядку і дисципліни, то сьогодні ситуація стала гіршою. Напади на громадських активістів показали це повною мірою. По горизонталі допускаються порушення й здобувається корупційна вигода.

Щодо нас, простих українців, то ми також стали іншими за ці 5 років. Жорсткішими, злішими, але й більш практичнішими та терпеливішими. Звісно за декілька років держава не може докорінно змінитися, тим більше, якщо немає послідовних, адекватних зусиль. Так, ми перестали боятися війни й виборюємо мир та незалежність. Сьогодні, після Майдану, ми ще більше зрозуміли, що свобода і гідність мають свою ціну. І реальність стала чіткішою, суворою, але не вбивчою. Тому якщо хтось стверджує, що «Майдан не дав нічого», той знецінює життя, вибір, історичний шлях. Мудрі слова колись сказав Степан Бандера: «Наша перемога — це перемога нашої ідеї, повне її здійснення. Наш обов’язок — зробити самим найбільше, скільки стане наших сил, одночасно докласти зусиль, старань, щоб і інші робили якнайбільше». У п’яту річницю Майдану ці слова не втратили своєї актуальності. Хіба все, що треба зроблено? Далеко не все. Тож маємо іти далі, крок за кроком карбуючи нашу історію, як би важко не було. Бо наш обов’язок — зробити самим найбільше, скільки стане наших сил, одночасно докласти зусиль, щоб і інші, наступні покоління, продовжили цей рух уперед, роблячи все краще за нас. З Днем Гідності та Свободи!

Джерело: Юридичний вісник України

Конституційний Суд визнав конституційним закріплення в Конституції курсу України на членство в Європейському Союзі та НАТО.

Про це повідомляє прес-служба БПП з посиланням на представника Президента у Верховній Раді Ірину Луценко.

За її словами, Конституційний Суд надав позитивний висновок щодо конституційних змін у частині інтеграції України в ЄС і НАТО. «Рішення про визнання президентського проекту змін до Конституції підтримала переважна більшість — 14 суддів КСУ. Відтак це дає парламенту можливість розглянути документ у сесійній залі», — сказала Ірина Луценко.

У прес-службі Конституційного Суду цю інформацію поки не коментують, зазначивши, що коли буде офіційний висновок, його опублікують.

Нагадаємо, 20 вересня Верховна Рада ухвалила рішення про включення до порядку денного 9-ї сесії парламенту та передачу до Конституційного Суду проекту закону No 9037 про внесення змін до Конституції щодо стратегічного курсу України на набуття членства в Європейському Союзі і НАТО.

Джерело: Юридичний вісник України