Податки при продажу та купівлі квартири: скільки доведеться заплатити? | LexInform - Правові новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Юридична практика

Податки при продажу та купівлі квартири: скільки доведеться заплатити?

Опубліковано

on

Які податки і мита доведеться сплатити при купівлі чи продажу квартири або будинку відповідно до законодавства України?

Якщо ви продавець:

  • якщо ви володієте нерухомістю більше ніж три роки і це ваша перша продаж нерухомості
    протягом календарного року, то розмір мита становитиме 1% від ціни об’єкта, зазначеної в договорі, але не нижче його оціночної вартості;
  • якщо ви володієте нерухомістю менше трьох років, вам доведеться оплатити: держмито (1% від ціни об’єкта, зазначеної в договорі, але не нижче його оціночної вартості); податок на дохід (5% від вартості нерухомості) і військовий збір (1,5% від вартості нерухомості);
  • якщо ви нерезидент України, оплатити потрібно: держмито (1% від ціни об’єкта, зазначеної
    в договорі, але не нижче його оціночної вартості); податок на доходи фізичних осіб (15% від вартості нерухомості) і військовий збір (1,5% від вартості нерухомості).

Якщо ви покупець:

Покупець нерухомості зобов’язаний оплатити:

  • суму в розмірі 1% від ціни нерухомості в Пенсійний фонд (для резидентів і нерезидентів);
  • державне мито в розмірі 1% від вартості об’єкта;
  • адміністративні збори за переоформлення права власності в Державному реєстрі речових прав.

Від сплати держмита звільнені:

  • інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї військових, зниклих без вісті;
  • інваліди 1-ї та 2-ї груп;
  • ліквідатори аварії на ЧАЕС. Якщо до пільгових категорій громадян належать обидві сторони угоди, вони звільняються від виплати держмита. Якщо «пільговиком» виступає лише одна боку, то друга від виплати держмита не звільняється.

Як оформити операцію купівлі-продажу?

Купівля-продаж нерухомості в Україні здійснюється через нотаріусів, а інформація про перехід права власності вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Операцію можна оформити в нотаріуса — як приватного, так і державного, або за місцем знаходження майна чи ж за місцем прописки однієї зі сторін.

Розмір податків на продаж квартири в Україні в 2018 році не повинен залежати від того, до якого нотаріуса ви звернулися. Вартість послуг нотаріуса оплачується, як правило, покупцем.

Як зареєструвати право власності?

Щоб зареєструвати право власності на нерухомість, вам необхідно отримати в нотаріуса інформацію про внесення даних до реєстру речових прав. Інформація про нового власника нерухомості зберігається в електронному держреєстрі, доступ до якого відкритий.

Нотаріусу потрібно надати: заява, паспорт нового власника, ідентифікаційний код нового власника та договір купівлі-продажу нерухомості.

Скільки коштує реєстрація?

Згідно з пунктом 1 статті 19 Закону України No 51 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

  • оплата за державну реєстрацію права власності стягується в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних громадян.
  • процедура реєстрації повинна бути проведена протягом 5 днів з дня внесення відповідної заяви до Державного реєстру прав.

Скільки потрібно заплатити, щоб зареєструвати операцію швидше?

Оформити угоду купівлі-продажу нерухомості можна швидше, але за це доведеться додатково розщедритися:

  • протягом двох робочих днів: адміністративний збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (3 723 грн);
  • протягом одного робочого дня: адміністративний збір у розмірі 2 мінімальних заробітних плат (7 446 грн);
  • протягом двох годин: адміністративний збір у розмірі 5 мінімальних заробітних плат (18 615 грн).

Підготував
Максим Бондар,
спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Операція «Апеляція»: як сформували нові апеляційні суди?

Опубліковано

on

От

Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ, член Громадської ради доброчесності

Нещодавно почали працювати нові апеляційні суди. Ця подія пройшла в інформаційному вакуумі. Тут не було гучного піару, як торік із новим Верховним Судом. Зміни в апеляційних судах відбулися непомітно для суспільства. А даремно, бо ці суди — остання інстанція для більшості справ. До Верховного Суду їх доходить зовсім небагато.

На початку місяця багато учасників апеляційних проваджень, прийшовши до суду за повісткою, почули, що їхні справи не розглядатимуть. «Суд ліквідується», — отримували коротке пояснення. Жодних завчасних попереджень, жодної інформації про майбутню долю справ.

Що відбулося?

Стратегія судової реформи, схвалена Президентом України в травні 2015 року, передбачала укрупнення судових округів, яке, як декларувалося, мало стати одним зі способів підвищення ефективності судів. У грудні 2017 року Петро Порошенко видав указ, яким ліквідував 27 апеляційних судів. Натомість було утворено 26 «нових» судів. Хоча фактично відбулося лише їх перейменування. Тільки апеляційні суди міста Києва і Київської області об’єднали в один – Київський апеляційний суд. Подібні укази були видані щодо апеляційних адміністративних та господарських судів, а також щодо місцевих судів.

Ці укази залишалися лише на папері, аж поки «нові» апеляційні суди не наповнилися суддями. Двадцять восьмого вересня цього року президент перевів декілька сотень суддів у новостворені апеляційні суди. В таких судах провели збори суддів, обрали керівництво й визначили день початку діяльності.

Кого перевели?

До 30 вересня переведення суддів було компетенцією Президента. Він здійснював це на підставі подання Вищої ради правосуддя. Декларувалося, що це тільки церемоніальне повноваження глави держави. Загалом Вища рада правосуддя запропонувала главі держави перевести до «нових» апеляційних судів 882 суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання. Однак глава Президент перевів не всіх, а лише 731 суддю. Тобто 10% суддів без будь-яких пояснень опинилися «за бортом». Ні, їх не звільнено. Просто вони не будуть здійснювати правосуддя, але отримуватимуть винагороду. Іншими словами, внаслідок такої вибірковості Президента платники податків оплачуватимуть… нерозгляд судових справ.

За однією із версій, переведення не отримали судді, які могли скласти конкуренцію головам судів. Це виглядає правдоподібно, якщо взяти до уваги, що більшість «нових» судів очолили саме голови «старих» судів, обрані, здебільшого, на безальтернативній основі. А це означає, що Банкова, готуючи проект указу про переведення, швидше за все тісно співпрацювала з головами судів. Таким чином могли бути усунуті конкуренти та «незгідні».

Отже, Адміністрація Президента отримала лояльних голів судів, які зможуть керувати судами ще шість років (два строки по три роки). І це незважаючи на те, що закон передбачає неможливість обиратися на одну й ту саму посаду більш як два строки поспіль.

Зазначимо, що більшість голів судів уже не вперше уникнули застосування цього обмеження, маніпулюючи законом (то їх призначали, а не обирали; тепер це не та сама посада, а посада голови іншого суду тощо). Як засвідчила альтернативна доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні, контролювати голів судів — це мати контроль над правосуддям.

Також із незрозумілих причин шість «нових» апеляційних судів (у Вінниці, Одесі, Сумах, Черкасах, Чернівцях, а також один апеляційний адміністративний суд) залишаються без суддів, хоча Вища рада правосуддя і вносила Президенту подання про переведення до них суддів. Тому там поки продовжують функціонувати «старі» суди.

Як би мало бути?

Відповідно до перехідних положень Конституції України, у випадках реорганізації чи ліквідації окремих судів, утворених до 30 вересня 2016 року, судді таких судів мають право подати заяву про відставку або заяву про участь у конкурсі на іншу посаду судді в порядку, визначеному законом. Власне, формування судів на конкурсних засадах було вимогою громадськості. І навіть сам Президент запевняв, що «нові суди будуть формуватися на абсолютно прозорому конкурсі». Однак жоден «новий» апеляційний суд не був сформований за конкурсом, а відбулося просте переведення суддів. Тобто, крім вивіски і незручностей, нічого не змінилося.

Якщо дотримуватися Конституції, то спочатку мав би відбутися конкурс, в якому, крім суддів, могли б узяти участь також адвокати і науковці. І лише потім щодо тих суддів, які не перемогли в конкурсі, можна було вирішувати питання про переведення їх до інших судів, де є вакантні посади. Власне, за таким сценарієм відбувалося формування нового Верховного Суду.

Як наслідок відсутності конкурсів у місцеві та апеляційні суди бачимо лише перетасування в чинному складі суддів, а не оновлення суддівського корпусу. Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка відбирає та оцінює суддів, за час своєї діяльності в нинішньому складі, а це майже чотири роки, завершила лише один (!) конкурс — до Верховного Суду, та й то зі значними маніпуляціями. Водночас жодного оновлення складу місцевих та апеляційних судів за цей час не відбулося. Спостерігаємо лише відтік кадрів або «підвішення» їх у стані невизначеності. Навантаження на суддів зростає, розгляд справ затягується, а десятки судів взагалі завмерли без суддів.

Що буде зі справами?

Із початком роботи «нових» судів усі справи (за винятком кримінальних проваджень), які передаються із судів, що ліквідуються, повторно розподіляються між суддями. Слухання справ почнеться спочатку, що неодмінно відобразиться на дотриманні розумних строків розгляду і буде ще одним приводом для незадоволення людей судами.

Лише в кримінальному судочинстві парламент ухвалив зміни, за якими в разі переведення до нового суду суддя продовжує розгляд справ, що перебували в провадженні на момент переведення і були передані до нового суду (принцип «справа слідує за суддею»). Чомусь такі зміни не зачепили інші види судочинства. Водночас навіть у кримінальних справах, якщо вони слухалися колегіально, а Президент не перевів когось зі складу колегії до нового суду, доведеться формувати нову колегію і слухати їх спочатку.

Чому принцип «справа слідує за суддею» не запроваджений в інші процесуальні кодекси, залишається незрозумілим. Відсутність інформаційного супроводу учасників судових справ, утаємниченість реорганізаційного процесу ще більше посилюють негативне враження від судової реформи. Процедури ліквідації та створення нових апеляційних судів на практиці стали простим перейменуванням, що супроводжувалося значними незручностями для людей та зміцненням політичного впливу на суди.

І це лише початок, оскільки найближчим часом подібні процеси торкнуться й місцевих судів. Звісно, ми не відкидаємо ідеї реорганізації судів — вона потрібна для підвищення ефективності судочинства й оновлення суддівського корпусу, однак її імплементація проводиться зовсім з іншими цілями.

Якщо все відбудеться так само, як і з апеляційними судами, то негативні наслідки будуть ще відчутнішими.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Штраф поліції без присутності адвоката — незаконний

Опубліковано

on

От

Штраф поліції, винесений без присутності адвоката, є незаконним, але за умови, якщо водій просив відкласти розгляд справи для отримання юридичної допомоги, повідомляє Дорожній адвокат.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право під час розгляду справи про адміністративне правопорушення користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права.

Якщо ви не вважаєте себе винним, то під час оформлення працівником поліції постанови про накладення штрафу, маєте право подати клопотання з проханням надати можливість скористатися послугою адвоката та відкласти для цього розгляд питання про накладення штрафу. Клопотання доцільно надати письмово, а також висловити усно з метою відеофіксації на пристрої поліцейського.

Це клопотання слід надати поліцейському невідкладно, поки він не відлучився з вашими документами в свій автомобіль, оскільки після отримання в руки постанови про накладення штрафу таке клопотання буде вже не актуальним.

У відповідності зі ст. 268 КУпАП, статтями 59, 64 Конституції України поліцейський зобов’язаний надати вам можливість скористатись послугою адвоката та надати для цього необхідний час.

Навіть якщо ви не знайдете адвоката чи юриста, за цей час ви зможете написати ґрунтовні заперечення, надати докази, знайти свідків для встановлення необхідних фактів і, як наслідок, запобігти безпідставному притягненню до адміністративної відповідальності.

Однак, часто поліцейські ігнорують зазначені конституційні права водіїв і, відповідно, відмовляють у відкладенні розгляду справи. Хоча відмова поліцейського в наданні можливості скористатись послугою адвоката є підставою для визнання постанови про накладення штрафу незаконною.

У цей же час неподання водієм клопотання про необхідність юридичної допомоги розцінюється як відсутність у водія потреби в правовій допомозі.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Господарські суди vs «Чорні державні реєстратори»

Опубліковано

on

От

Ірина Бігунець,
науковий радник Всеукраїнської громадської організації “Ліга народних адвокатів”

Дана стаття є продовженням публікації попереднього випуску «Юридичного вісника України»: Справа ПП «Гурівецьке»: як махінатори маскуються під жертв рейдерського захоплення. Проте цього разу ми спробуємо поглянути на проблему під іншим кутом зору, а саме в аспекті дотримання посадовцями Вінницької області, тамтешніми правоохоронцями та державними реєстраторами вимог чинного законодавства України.

Другого листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» (так званий «Антирейдерський закон»). Ним вносяться зміни до 15-ти законів та кодексів, зокрема до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». За майже два минулі роки багато вже було сказано про цей закон з моменту набрання ним чинності. Ми ж розглянемо більш детально зміни в сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань крізь призму власної практики, а саме на прикладі приватного підприємства «Гурівецьке» (Вінниччина), та визначимо, чи були ці зміни спрямовані на захист від незаконних дій «чорних реєстраторів», чи, можливо, призвели до інших наслідків?

Удосконалення норм кримінального закону в частині відповідальності за рейдерські дії

«Антирейдерським законом», зокрема, внесено уточнення до деяких складів злочину, в частині об’єктивної сторони складу злочинів та його суб’єктів. У диспозиції статті 365-2 Кримінального кодексу України (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги) до переліку суб’єктів злочину додано державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації прав, державних та приватних виконавців.

Вказані нововведення до кримінального законодавства в цілому можна оцінити позитивно. Однак, на нашу думку, ключовим питанням у належному захисті права власності агрокомпаній та їх учасників (засновників) є належна правозастосовна діяльність з боку правоохоронних органів. На жаль, нерідко правоохоронці не реагують належним чином на звернення потерпілих від рейдерських дій, а в деяких випадках взагалі можуть бути активними учасниками (пособниками) в таких діях. Відтак кримінальний закон ефективно захищатиме право власності лише за умови його ефективного та своєчасного застосування неупередженими правоохоронними органами.

Як і сталося в нашому випадку, засновники ПП «Гурівецьке» — Олена Федорук та Олександр Ільченко — знайшли собі союзників в особі окремих працівників органів юстиції, правоохоронних органів, а також новоствореного Антирейдерського штабу при Вінницькій обласній держаній адміністрації, котрі проігнорували ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.05.2018 року, якою було задоволено клопотання одного з кредиторів збанкрутілого горе-підприємства про відсторонення керівника боржника, чим припинено повноваження попереднього псевдо-керівника ПП «Гурівецьке», а виконання обов’язків керівника цього підприємства покладено на арбітражного керуючого Дениса Оверчука. Після чого на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 30.05.2018 року арбітражним керуючим подано копію ухвали цього суду до Вінницької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» для виконання. У подальшому державний реєстратор цього центру здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внаслідок чого в реєстрі керівником ПП «Гурівецьке» з 31.05.2018 року значився Оверчук Денис.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а саме статтею 25 вказаного закону, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також тих, що надійшли в електронній формі від суду. Проте судове рішення для державних реєстраторів не має ніякої сили, коли за його невиконання світить кругленька сума винагороди. З моменту його проголошення Денис Оверчук значився в Державному реєстрі керівником ПП «Гурівецьке» максимум сім днів, адже засновники через «чорних реєстраторів», щоразу після появи небажаного для них прізвища, втручалися в реєстр попри заборону суду та змінювали керівників.

Реалії практики

«Невиконання судового рішення тягне за собою кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність та застосування штрафних санкцій», — знайоме формулювання з тексту норми права і з теорії, але на практиці його застосовувати важко, особливо до державних службовців. Тож гучних випадків притягнення посадових осіб до відповідальності з використанням таких механізмів досі не було.

Не досить приваблива картина існує і в площині ініціювання кримінального провадження відносно посадових осіб. Чому лише ініціювання? Бо кінцевого результату притягнення посадової особи до відповідальності у практиці також поки не спостерігалося.

Утім Кримінальним кодексом, зокрема статтею 382, передбачається можливість притягнення до кримінальної відповідальності. Підставою для ініціювання кримінального провадження стосовно посадової особи в даному випадку є навмисне невиконання рішення суду. Законодавцем за такі дії передбачено штрафні санкції в розмірі від 750 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до 5 років з позбавленням права займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Практика ж свідчить, що самого лише існування статті Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за невиконання рішення суду, недостатньо. Бо окрім самого законодавства, яким би воно не було ідеальним і досконалим, у подальшому постає питання його реалізації, а також подальшого покарання тих, хто обходить це законодавство. Звичайно, що на практиці реально притягнути до відповідальності посадових осіб за невиконання судового рішення немає можливості через цілу низку причин. Вважаємо, що законодавцю необхідно створювати більш дієві механізми притягнення державних службовців до різних видів відповідальності за порушення вимог закону, в тому числі запровадження персональних штрафних санкцій щодо них. І такі пропозиції неодноразово висловлювалися представниками бізнесу та юридичної спільноти. Більше того, було підготовлено низку законопроектів, але далі їх обговорення справа так і не дійшла.

Обов’язковість використання держреєстратором даних публічних реєстрів та проведення автоматичної реєстрації на підставі судових рішень

Відповідно до «Антирейдерського закону» державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій повинен обов’язково звіряти інформацію з даними публічних реєстрів. При тому реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться реєстратором самостійно за відсутності звернення заявника. Для цього створено можливість взаємодії між Державним реєстром юридичних осіб та Єдиним державним реєстром судових рішень. В ідеалі все мало виглядати так: як тільки відповідне судове рішення з’явиться в судовому реєстрі, державний реєстратор відразу (автоматично) має провести відповідні реєстраційні дії або ж накласти заборону на проведення таких реєстраційних дій.

Здавалося б така зміна в законодавстві убезпечить від невиконання рішень суду та зможе зафіксувати порушення державних реєстраторів, котрі вдаються до махінацій із реєстром. Проте закон писаний не для засновників ПП «Гурівецьке» та «чорних реєстраторів», котрі готові творити чудеса з державним реєстром задля отримання неправомірної вигоди.

Аби убезпечити себе від махінацій з реєстром та систематичної зміни керівника ПП «Гурівецьке» та невиконання ухвали суду від 30.05.2018 року Денис Оверчук подав до Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву, в якій просив визнати незаконними дії державного реєстратора Олени Молявчик, а разом із нею подав клопотання про забезпечення позову. Двадцять сьомого липня воно було задоволене ухвалою Вінницького ОАС, якою до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі заборонялося державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які мають повноваження щодо внесення відомостей так змін до ЄДР, вчиняти будь-які дії, пов’язані з приватним підприємством «Гурівецьке». Та але для «чорних реєстраторів» і ця ухвала не стала перешкодою для маніпуляції з реєстром. Порушуючи принцип екстериторіальності, держреєстратором Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Наталією Володимирівною в черговий раз, незважаючи на заборону Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року, було скасовано реєстраційну дію зі зміни керівника – Дениса Оверчука і знову внесено до реєстру Сергія Чорного.

Не стала на заваді такої реєстраційної дії і стаття 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», адже підставами для відмови в державній реєстрації є те, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Грубо порушуючи вищевказану норму, маючи неабияку фінансову зацікавленість у зміні керівника (адже існує інформація про те, що засновники ПП «Гурівецьке» зверталися до всіх державних реєстраторів Вінницької області, пропонуючи грошову «винагороду» в розмірі 5 000 доларів США за зміну відомостей про керівника цього підприємства, проте в межах області їм було відмовлено), порушуючи екстериторіальність дії ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка дозволяє вносити зміни до реєстру про юридичну особу в межах області, реєстратор згаданої Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» – Наталія Грицай вносить у реєстр чергові зміни про керівника ПП «Гурівецьке».

Як бачимо, що і синхронізація між Державними реєстрами судових рішень та юридичних осіб не є перешкодою для «чорних реєстраторів». А тому вважаємо, що при видачі судом ухвали про заборону вчиняти реєстраційні дії потрібно внести як законодавчі, так і технічні зміни, за яких державні реєстратори після проголошення ухвали про заборону вчинення реєстраційних дій не зможуть технічно вчиняти жодної зміни в реєстрі.

Неефективність антирейдерських штабів

У вересні 2017-го за вирішення проблеми процвітання рейдерства в Україні взялися на урядовому рівні. Так, під головуванням першого віце-прем’єра-міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва 4 вересня того року в Кабміні відбулося засідання робочої групи з питань забезпечення узгоджених дій, спрямованих на захист майнових прав власників та орендарів земельних ділянок. На ньому було вирішено відновити роботу Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів і протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств, що була утворена 10 років тому, і зробити її засідання регулярними.

Комісія, маючи на меті захист бізнесу, подолання рейдерства, покарання винних та створення умов для уникнення подібних ситуацій у майбутньому, мала виступати, згідно задекларованих цілей, координатором дій правоохоронних та контролюючих органів, органів юстиції, профільного міністерства і народних депутатів.

Із веління влади при всіх обласних адміністраціях були запущені проекти зі створення штабів оперативного реагування на рейдерські захоплення. Не стала винятком і Вінницька обласна держадміністрація, антирейдерський штаб якої очолив Андрій Гижко.

Як кажуть, і наміри добрі, і звучить красиво, от тільки ефективності роботи після створення з подачі держави оперативного штабу в цій області з недопущення рейдерства ми не побачили жодної. Денис Оверчук звернувся зі скаргою до Антирейдерського штабу при Вінницькій ОДА на дії засновників ПП «Гурівецьке» та державного реєстратора Олени Молявчик. Розгляд вказаної скарги «антирейдери» відтягували близько двох місяців. Певно, тактично — забудуть люди цей папір, передумають. Оскільки цього не сталося, то в подальшому сам розгляд скарги, котрий має проходити за обов’язкової участі сторін, відбувся заочно. За цей час, поки «антирейдери» думали, яке ж рішення прийняти, незаконний керівник ПП «Гурівецьке» Сергій Чорний встиг украсти з полів урожай, після продажу якого держава, як кредитор, могла б отримати свій борг та поповнити ним держбюджет. Втім 7 серпня 2018 року за підписом Миколи Ткачука директора департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів при Вінницькій ОДА, «антирейдери» все ж таки дали відповідь на скаргу, в якій зазначили, що Денис Оверчук діяв із перевищенням своїх службових повноважень, як розпорядник майна цього підприємства. А в цей час під керівництвом засновників «Гурівецького» сотня озброєних осіб вдерлася до підприємства й змусила покинути його територію арбітражного керуючого Оверчука. При цьому ні правоохоронні органи, до яких у подальшому звертався його законний керівник, ні, тим більше, новостворений антирейдерський штаб при Вінницькій облдержадміністрації, не вжили жодних заходів для того, аби припинити ці злочинні дії та відновити законність, більше того, місцева «реформована» поліція, кажуть місцеві жителі, знаходиться «на побігеньках» у засновників горе-підприємства.

Замість висновку

Таким от сумним вийшов наш аналіз «Антирейдерського закону». Підсумовуючи його, можна зробити висновок, що протягом двох років із моменту набрання чинності цим законом маніпуляції з державними реєстрами продовжуються.

Відтак вважаємо, що якщо державні реєстратори та «рейдери» не будуть реально притягатися до посиленої юридичної відповідальності, то про дієвість майбутніх нововведень можна просто забути. Більше того, відсутність такої юридичної відповідальності сприятиме виникненню нових рейдерських схем, які постійно розроблялись та вдосконалювалися ще з моменту отримання Україною незалежності.

Таким чином, відповідаючи на запитання, хто переможе — рейдери чи Закон, однозначно стверджуємо, що все залежить від практичної дієвості закону, зацікавленості в наведенні порядку влади, зокрема, й місцевої, та правоохоронців, які, нарешті, повинні виправдати ту довіру українців, яку вони висловили на початку реформ цих органів.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.