Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Юридична практика

Податки при продажу та купівлі квартири: скільки доведеться заплатити?

Опубліковано

on

Які податки і мита доведеться сплатити при купівлі чи продажу квартири або будинку відповідно до законодавства України?

Якщо ви продавець:

  • якщо ви володієте нерухомістю більше ніж три роки і це ваша перша продаж нерухомості
    протягом календарного року, то розмір мита становитиме 1% від ціни об’єкта, зазначеної в договорі, але не нижче його оціночної вартості;
  • якщо ви володієте нерухомістю менше трьох років, вам доведеться оплатити: держмито (1% від ціни об’єкта, зазначеної в договорі, але не нижче його оціночної вартості); податок на дохід (5% від вартості нерухомості) і військовий збір (1,5% від вартості нерухомості);
  • якщо ви нерезидент України, оплатити потрібно: держмито (1% від ціни об’єкта, зазначеної
    в договорі, але не нижче його оціночної вартості); податок на доходи фізичних осіб (15% від вартості нерухомості) і військовий збір (1,5% від вартості нерухомості).

Якщо ви покупець:

Покупець нерухомості зобов’язаний оплатити:

  • суму в розмірі 1% від ціни нерухомості в Пенсійний фонд (для резидентів і нерезидентів);
  • державне мито в розмірі 1% від вартості об’єкта;
  • адміністративні збори за переоформлення права власності в Державному реєстрі речових прав.

Від сплати держмита звільнені:

  • інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї військових, зниклих без вісті;
  • інваліди 1-ї та 2-ї груп;
  • ліквідатори аварії на ЧАЕС. Якщо до пільгових категорій громадян належать обидві сторони угоди, вони звільняються від виплати держмита. Якщо «пільговиком» виступає лише одна боку, то друга від виплати держмита не звільняється.

Як оформити операцію купівлі-продажу?

Купівля-продаж нерухомості в Україні здійснюється через нотаріусів, а інформація про перехід права власності вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Операцію можна оформити в нотаріуса — як приватного, так і державного, або за місцем знаходження майна чи ж за місцем прописки однієї зі сторін.

Розмір податків на продаж квартири в Україні в 2018 році не повинен залежати від того, до якого нотаріуса ви звернулися. Вартість послуг нотаріуса оплачується, як правило, покупцем.

Як зареєструвати право власності?

Щоб зареєструвати право власності на нерухомість, вам необхідно отримати в нотаріуса інформацію про внесення даних до реєстру речових прав. Інформація про нового власника нерухомості зберігається в електронному держреєстрі, доступ до якого відкритий.

Нотаріусу потрібно надати: заява, паспорт нового власника, ідентифікаційний код нового власника та договір купівлі-продажу нерухомості.

Скільки коштує реєстрація?

Згідно з пунктом 1 статті 19 Закону України No 51 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

  • оплата за державну реєстрацію права власності стягується в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних громадян.
  • процедура реєстрації повинна бути проведена протягом 5 днів з дня внесення відповідної заяви до Державного реєстру прав.

Скільки потрібно заплатити, щоб зареєструвати операцію швидше?

Оформити угоду купівлі-продажу нерухомості можна швидше, але за це доведеться додатково розщедритися:

  • протягом двох робочих днів: адміністративний збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (3 723 грн);
  • протягом одного робочого дня: адміністративний збір у розмірі 2 мінімальних заробітних плат (7 446 грн);
  • протягом двох годин: адміністративний збір у розмірі 5 мінімальних заробітних плат (18 615 грн).

Підготував
Максим Бондар,
спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Рішення по Януковичу можуть скасувати через заочну процедуру

Опубліковано

on

Рішення у справі екс-президента України Віктора Януковича можуть скасувати через застосування заочної процедури. Про це заявив начальник департаменту спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк.

«Дозвіл суду на заочне розслідування — це черговий крок до завер­шення справ стосовно тих осіб, які слідство за матеріалами зібраних доказів вважає організаторами злочинів вчинених під час протесту. Але заочна процедура, яка регулюється КПК, викликає велику кількість нарікань із точки зору відповідності міжнародним конвенціям і практиці Європейського суду. В реальності це може означати, що навіть прой­шовши цю процедуру, можна однозначно отримати скасування вироку міжнародним судом», — зазначив С. Горбатюк.

Він припустив, що є люди, яким вигідні сумніви в легітимності су­дових процесів. «Інколи складається враження, що, певне, комусь ви­гідно, щоб були сумніви в легітимності цих процесів, щоб ті, хто під ними перебувають, в наступному отримували шанс чисто з процедурних питань скасувати вироки у справах», — вважає С. Горбатюк.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Підтвердження права адвоката діяти від імені клієнта в суді

Опубліковано

on

Микола Глотов, адвокат (м. Рівне)

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правничу допомогу. Й хоча в статтях 29, 59, 131-2 Конституції, ст. 15 ЦПК, ст. 16 ГПК, ст. 16 КАСУ використовується словосполучення «правнича допомога», а в п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону No 5076-VI, статтях 21, 22 Закону No 3460-VI, ст. 271 КУпАП, ст. 20 КПК — словесна конструкція «правова допомога», по суті обидва поняття стосуються однієї і тієї ж професійної діяльності. Для надання вказаної професійної допомоги в Україні діє адвокатура, яку складають всі адвокати України, що мають право здійснювати адвокатську діяльність. Але сама по собі належність особи до адвокатської спільноти ще не дає їй права здійснювати представництво/захист конкретного клієнта в суді по певній справі.

У даній статті розглянемо діючі в Україні правила підтвердження повноважень адвоката на вчинення дій від імені та в інтересах клієнта в суді та перспективи їх зміни. Поруч із цим не станемо акцентувати увагу на порядку підтвердження повноважень адвоката в суді при наданні ним особі послуг гарантованої державою безоплатної правової допомоги.

Джерело повноважень

Справді для того, аби виступати в суді від імені клієнта, адвокату необхідно вступити з ним або особою, яка вправі діяти від його імені, в договірні відносини. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Під «договором про надання правової допомоги» в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону No 5076-VI розуміється домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК).

За правилами ч. 1 ст. 27 Закону No 5076-VI договір про надання правової (правничої) допомоги укладається в письмовій формі, крім випадків, коли він може укладатися усно. Випадки його укладення в усній формі перелічені в ч. 2 ст. 27 цього ж закону, але на їх розгляді ми окремо зупинятися не будемо.

Отже, первинним джерелом в якому визначаються повноваження адвоката вчиняти конкретні дії від імені та в інтересах клієнта в суді є саме договір як домовленість двох сторін. І багато років саме договір (угоду) надавали до суду адвокати, щоб підтверджувати свої повноваження як захисники/представники клієнтів. Зокрема, такі правила передбачали ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р., ч 4 ст. 42 ЦПК в редакції 2004 р., ч. 5 ст. 58 КАСУ в редакції 2005 р., ст. 50 КПК в редакції з 20.11.2012 р. тощо.

Поруч із наведеним нині в ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI зазначається, що повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути посвідчені одним із таких документів: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Тобто у вказаній нормі зазначається про різні документи, в яких може відображатися факт укладення між адвокатом та клієнтом відповідного договору. Та найбільш важливо, які з таких документів можуть подаватися до суду для підтвердження повноважень адвоката по конкретній справі.

Різні кодекси — різні правила: ЦПК

Так, якщо проаналізувати існуючі правила підтвердження адвокатом своїх повноважень у суді, то вони неоднорідні. Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК (Цивільного процесуального кодексу України), ч. 4 ст. 60 ГПК (Господарського процесуального кодексу України), ч. 4 ст. 59 КАСУ (Кодексу адміністративного судочинства України) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону No 5076-VI. Оскільки на сьогоднішній день вказаним чи іншим законом не передбачено право адвоката видавати або посвідчувати довіреність, то фактично єдиним документом, який може виписати адвокат для подачі в суд на підтвердження своїх повноважень у справах цивільного, господарського і адміністративного судочинства, залишається ордер. І якщо в довіреності, підпис довірителя (клієнта) на якій зазвичай посвідчує нотаріус або уповноважена законом посадова особа та в якій міститься перелік наданих адвокату (представнику) повноважень, то в ордері в існуючій на сьогодні його формі відповідного переліку повноважень та підпису клієнта не вказується. Крім того, вважається, що якщо на звороті такого ордера про обмеження правомочності адвоката не вказано, то він має всі ті ж права, що і його клієнт. Зокрема, таке правило прописане в п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України No 36 від 17.12.2012 р. в редакції рішення No 151 від 27.05.2017 р.

Водночас подібний рівень довіри до адвокатів в частині оформлення ордеру є виправданим тим, що навіть за діючими правилами, якщо адвокат у виданому ордері не вкаже обмеження своїх повноважень, а вони фактично існують, то його можуть притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 400-1 Кримінального кодексу України. Така сама участь адвоката може очікувати і в разі, якщо ордер буде видано стосовно представництва чи захисту в суді прав та інтересів клієнта, з яким у конкретному випадку адвокат насправді не перебуває в договірних відносинах. Зокрема, в ч. 1 ст. 400-1 Кримінального кодексу прописано, що за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, винна особа може бути притягнута до відповідальності у вигляді штрафу до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до трьох місяців. Тобто такий великий кредит довіри до адвокатів, закріплений законодавцем у процесуальних кодексах у чинній з 15.12.2017 р. редакції, збалансовує можливість їх притягнення за «порушення такої «довіри» до кримінальної відповідальності.

КУпАП та КПК

На відміну від цивільного, господарського та адміністративного судочинства в справах про притягнення до адміністративної і кримінальної відповідальності існують дещо інші вимоги до надання документів для підтвердження повноважень адвоката.

Так, ст. 271 КУпАП (Кодексу України про адміністративні правопорушення) передбачає, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. То ж, КУпАП передбачає в переліку документів, які на підтвердження своїх повноважень може надавати суду адвокат, дещо більше варіантів. Так, до суду адвокат може надати укладений з клієнтом договір, а не лише довіреність чи ордер. Якщо ж в суд адвокатом подається ордер, то до нього обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. При цьому такий витяг з договору засвідчується підписами сторін. Такий підхід хоч і є більш логічним, адже у витягу з договору міститься підпис клієнта й перелік повноважень адвоката та їх обмеження, але із часу введення в дію ст. 400-1 Кримінального кодексу України він не відповідає сучасним тенденціям.

Дещо інші правила містяться і в КПК (Кримінальному процесуальному кодексі України). Так, згідно ч. 1 ст. 50 КПК повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Слід зауважити, що наразі положення п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК, на переконання автора, потребують виключення. Адже вже давно функціонує Єдиний реєстр адвокатів України, в якому міститься інформація про осіб, які є адвокатами. Тому існування норми про необхідність підтвердження повноважень адвоката свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю також є пережитком часу. Що ж до п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, то, на переконання автора, ця норма є досить сучасною та дозволяє захисникам і представникам у кримінальному провадженні вільно обирати з поміж існуючого в ч. 1 ст. 26 Закону No5076-VI переліку той документ, який надати в суд для підтвердження своїх повноважень.

А що чекає?..

На днях автору статті на очі потрапив проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який, нібито, розроблений робочою групою при Адміністрації Президента України (далі – законопроект). Із тексту вказаного законопроекту, який на момент написання цієї статті ще не внесений до парламенту, вбачається, що його розробники пропонують зберегти існуючий підхід до укладення договорів з адвокатами. Так, у ч. 1 ст. 31 законопроекту залишається положення, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. По суті ця норма відповідає чинній ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI. В ній та й по тексту всього законопроекту змінюється лише слово «правова» на слово «правнича». Тобто відбувається приведення понять у відповідність до того, як вони викладені в чинних Конституції, ЦПК, ГПК і КАСУ.

Так само, як сьогодні є в абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI і в ч. 2 ст. 31 законопроекту його автори планують залишити аналогічний перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Поруч із наведеним, дану норму передбачається доповнити положенням про те, що вказані документи можуть подаватися для підтвердження повноважень представника/захисника не в оригіналі, а як копія, яку засвідчує адвокат або уповноважена особа адвокатського бюро чи об’єднання.

Крім багатьох інших, заслуговують на увагу Перехідні та прикінцеві положення до такого законопроекту. Ними пропонується змінити ч. 1 ст. 50 КПК. Зокрема, пропонується, щоб повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджувалися лише ордером або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Тобто в разі схвалення таких змін розробники законопроекту договір про надання правової (правничої) допомоги по суті залишать як документ, що підтверджує повноваження представника/захисника в суді лише для справ про адміністра­ тивні правопорушення. Та й то, якщо в парламенті до ст. 271 КУПАП не внесуть відповідної поправки.

Більша свобода є логічнішою

На погляд автора, останні законодавчі новації, коли поступово з процесуальних кодексів виключили положення про можливість підтвердження повноважень адвоката в суді договором, а наразі в законопроекті пропонують виключити таку можливість і в кримінальному провадженні, не обґрунтовані. Для чого це? Як це поліпшить доступ людей до правової допомоги? Мета подібних змін не зрозуміла.

Водночас, яким буде порядок отримання бланків ордерів і їх вартість, від кого залежатиме можливість їх отримання — це ще питання, відповідь на яке надасть практика. Впевнений, що нині чинні правила ч. 1 ст. 50 КПК і ст. 271 КУпАП в частині можливості підтвердження адвокатом своїх повноважень у суді не лише ордером, але й договором про надання правової (правничої) допомоги, потребують збереження як і потребують відновлення подібні положення в ЦПК, ГПК і КАСУ.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Як будемо судитися по новому ГПК?

Опубліковано

on

Олексій Ющенко, керівник корпоративної практики  АФ«Домінанта»

Наші законодавці традиційно «порадували» своїх виборців прийняттям і введенням у дію нових нормативних документів. На цей раз під кінець року вони вирішили переписати процесуальні кодекси і в терміновому порядку ввести їх у дію, не давши часу юридичній спільноті детально з ними ознайомитися.

Більше того, не встигли дані нормативні документи вступити в силу, як у Верховній Раді вже був зареєстрований законопроект про внесення в них змін. Але, як казав один із наших колишніх президентів, «маємо те, що маємо».

Тож ми почали судитися по-новому. Виходячи з того, що навіть побіжне прочитання даних документів вже викликає запитання й виявляє в них деякі нестиковки, то будемо дружно і все разом (як судді, так і сторони) набивати шишки. Варто зазначити, що законодавець пішов за принципом уніфікації судових процесів і тому дуже багато положень тепер будуть однотипні як для господарського, так і цивільного та адміністративного процесу, що деякою мірою полегшує роботу юристам.

Так, тепер будуть діяти єдині принципи судочинства. Визначено, що в судах функціонуватиме єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі – ЕСІС) яка повинна забезпечувати обмін документами між судами, між судом і учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Тепер законодавством визначено коло осіб (адвокати, нотаріуси тощо), які будуть зобов’язані зареєструватися в даній системі. Таким особам усі судові документи повинні направлятися засобами електронного зв’язку, а вони, в свою чергу, можуть подавати процесуальні документи й докази теж в електронному вигляді, підписуючи їх електронним підписом.

Планується, що суд вестиме провадження за матеріалами судової справи в електронній формі. Документи і докази, що надійшли в суд у паперовому варіанті, не пізніше трьох днів із дня їх надходження, повинні бути перетворені в електронну форму й долучені до матеріалів електронної справи. Більше того, тепер учасники процесу можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не лише з приміщення іншого суду, але навіть з дому. Для справедливості треба сказати, що необхідною умовою для цього є наявність технічної можливості в суду. До того ж, саме чий учасник несе ризики неможливості участі в такому засіданні, які обумовлені технічними проблемами. Проте, можливо, ми скоро станемо свідками того, як сторони будуть судитися не виходячи зі своїх офісів. Але поки ЕСІС не почала функціонувати, в суді продовжує діяти паперовий документообіг.

Розглянемо найбільш значимі нюанси і новації в Господарському процесуальному кодексі (далі – Кодекс):

Форми судочинства

Судочинство буде здійснюватися в двох формах: наказне провадження та позовне провадження (загальне або спрощене). Для стягнення в порядку наказного провадження необхідно, щоб позовні вимоги обмежувалися стягненням грошових сум і були засновані на письмовому договорі, був відсутній спір, а розмір вимог не перевищував 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи або справи незначної складності, а також інші справи, для яких пріоритетним є швидке їх вирішення. (Кодекс містить досить багато критеріїв, які по суті будуть оціночними категоріями й лише час покаже, як у їх відношенні сформується судова практика).

Позовна заява

Як і раніше, в позовній заяві має бути зазначено: найменування, коди, адреси і засоби зв’язку сторін та інших учасників. При цьому слід звернути увагу, що тепер стаття містить вимогу про надання поштового індексу.

Так само позов повинен містити: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюваних, якщо позов містить відповідні вимоги; спосіб захисту, про який просить позивач; вимоги про заходи забезпечення позову чи доказів; перелік доданих документів тощо. Доказів із зазначенням наявності в позивача або інших осіб оригіналів документів, копії яких додаються до суду. Крім того, якщо позивач посилається на докази, які до позову не додано, — він зобов’язаний подати обґрунтовані пояснення щодо причин неподання таких доказів і відомості про заходи, вжиті для їх отримання; попередній розрахунок судових витрат позивача; підтвердження позивача про те, що ним не представлений інший позов до того ж відповідача, з тим же предметом і з тих самих підстав.

Раніше, невідповідність позовної заяви вимогам, встановлених у Кодексі, була підставою для її повернення, тепер же суддя буде зобов’язаний залишити таку заяву без руху і, як і в цивільному процесі, надати позивачу строк (не більше 10 днів) для усунення недоліків (крім прямо передбачених випадків у ст. 174 ГПК 2017 р.).

Представництво

Представниками в справі тепер можуть бути тільки адвокати або законні представники, виключення зроблено лише для розгляду малозначних справ. Однак з урахуванням підпункту 11 п. 16-1 розділу XV Конституції України, такі обмеження будуть застосовуватися в судах апеляційної інстанції — з 1 січня 2018 р. в судах першої інстанції — з 1 січня 2019 року.

Малозначні справи

Малозначними будуть вважатися справи, в яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі – ПМПО), тобто на сьогоднішній день — до 160 000 гривень. Цікаво те, що суд може визнати малозначними й інші справи незначної складності, ціна позову в яких не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (зараз це до 800 000 грн.).

Слід одразу звернути увагу, що рішення в малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Особисто в мене ця норма викликає суперечливі почуття. З одного боку, я розумію, що законодавець намагався піти від зайвого формалізму, надавши деяку свободу суду й захистивши Верховний Суд від зайвого навантаження, але з іншого — це явне звуження конституційних прав сторін на справедливий захист, перегляд рішень, що може потягнути за собою низку однотипних позовів до ЄСПЛ.

Реальна змагальність

Принцип змагальності був присутній і раніше, але інші норми фактично зобов’язували суд виявляти докази під ризиком наступного скасування рішення через неповний і не всебічний розгляд.

Тепер суд тільки керує судовим процесом й аналізує надані сторонами докази. Суд не має права збирати докази, але зобов’язаний сприяти сторонам, якщо вони про це вмотивовано просять. У той же час кожна сторона несе ризик наслідків, пов’язаних із ненаданням доказів. Але навіть ці положення не обійшлися без винятків. Так, суд може збирати докази, якщо він сумнівається в сумлінному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов’язків в частині доказів.

Надання доказів

Тепер позивач зобов’язаний надати докази (або клопотання про їх витребування) разом із поданням позовної заяви. Відповідач же й третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору, повинні надати суду докази разом із подачею їх відкликання або письмових пояснень. Тобто неподання відзиву фактично позбавляє відповідача можливості обґрунтовано заперечити позов. Сам відгук подається в строк, визначений судом, який не може бути менше 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження.

Слід особливо відзначити, що неподання в установлений законом або судом термін докази не приймаються судом до розгляду, за винятком випадку, коли особа обґрунтовано не мала можливості подати їх вчасно. Крім того, тепер на законодавчому рівні встановлено, що особа, яка подає докази, має заздалегідь направити або надати копії таких доказів іншим учасникам справи, а улюблена позиція юристів «тримати козир у рукаві до останнього» тепер навряд чи може бути застосована. Як і в багатьох випадках з даного правила є винятки. Так сторона звільняється від обов’язку направляти докази іншим учасникам, якщо: такі докази є в іншої сторони справи (мається на увазі, що таке зобов’язання не діє лише щодо саме цієї сторони); обсяг таких доказів надмірний (критеріїв такої надмірності немає і, припускаю, судова практика повинна буде якось їх визначити); вони подані в суд в електронній формі; вони публічно доступні.

Суд може забезпечити докази й до подачі позову, однак при цьому особа, яка звернулася за таким забезпеченням доказів, має подати позов протягом 10 днів із моменту винесення ухвали про їх забезпечення, а якщо позов в ці терміни не буде подано, то сторона позбавляється можливості використовувати ці докази в іншій справі.

Нові види доказів

Показання свідків. Тепер навіть у господарському процесі свідчення є доказами, але на їх підставі не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту мають відображатися у відповідних документах. Показання свідка повинні бути викладені письмово в заяві свідка, підпис на якому підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, якщо свідком виступає сторона або третя особа, а сама заява подана в терміни, передбачені для подання доказів.

Свідок може бути допитаний судом, якщо обставини, викладені ним у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів у частині їх змісту, достовірності або повноти. Виклик свідка в даному випадку проводиться як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників справи.

Письмове опитування учасників. Учасник справи вправі при подачі першої заяви по суті справи (для позивача — при поданні позовної заяви, для відповідача — при подачі відкликання) задати іншому учаснику не більше 10 запитань по суті справи. Учасник, якому задані питання, повинен дати вичерпну відповідь по суті кожного питання у формі заяви. Учасник має право відмовитися від дачі відповіді лише у випадках, прямо передбачених кодексом.

Електронні докази. Інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення у справі (документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо) можуть використовуватися як докази. Електронні докази подають в оригіналі або у вигляді електронної копії, засвідченої електронним цифровим підписом, прирівняної до власноручного підпису. Якщо оригінал електронного докази не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність наданої копії (паперової копії) оригіналу, суд такий доказ проігнорує.

Терміни

Загальна тривалість розгляду справи в позовному провадженні трохи збільшилася — до 90 днів. При цьому суду дається 60 днів з моменту відкриття провадження для початку розгляду справи по суті. Мається на увазі, що в даний період будуть витребувані і зібрані всі докази по справі. Цей термін може бути продовжений у виняткових випадках ще на 30 днів.

Потім суд розглядає справу по суті протягом 30 днів від дати початку його розгляду. Продовження терміну розгляду справи по суті кодексом не передбачено.

Справи, що розглядаються в спрощеному порядку, повинні бути розглянуті судом у межах розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів з дня його оголошення, а на визначення — протягом 10 днів, але якщо розгляд було без виклику сторін або ж в суді була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення, то, як і перший, даний термін буде обчислюватися з дня складання повного тексту рішення. Так само апелянт має право на відновлення терміну, якщо така апеляційна скарга була їм подана в межах граничних строків — з моменту вручення йому рішення суду.

Термін подачі касаційної скарги залишився колишнім — 20 днів.

Судові витрати

Позивач при подачі позову, а інший учасник — разом із наданням першої заяви, повинен надати суду орієнтовний розрахунок своїх судових витрат, які він поніс й очікує понести в зв’язку з розглядом справи. Інакше суд може відмовити їм у такому відшкодуванні. Кодекс не містить будь-яких критеріїв для прийняття рішення з даного питання, то ж воно вирішується на розсуд суду. Це правило не стосується компенсації витрат на оплату судового збору — тут все залишилося як і раніше.

Крім того, тепер суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок попередньо визначену суму судових витрат. Однак, якщо сторони не виконали таку вимогу, суд не може відмовити в розгляді справи, але може відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення фахівця тощо і прийняти рішення по вже наявним доказам.

Так само за заявою відповідача суд може зобов’язати позивача забезпечити витрати відповідача в разі, якщо позов свідомо необґрунтований або відповідач не має місця проживання та майна в Україні. Якщо позивач не виконає вказівку суду, то в такому випадку суд має право залишити позов без розгляду за клопотанням відповідача.

Боротьба з «процесуальним тероризмом»

Обов’язок сторін добросовісно користуватися своїми процесуальними правами й раніше передбачалася кодексом, однак суди фактично були позбавлені можливості будь-яким чином впливати на сторони, в разі такого зловживання. Відповідно, тяжба могла тривати роками, адже можна було подавати безліч безпідставних та ідентичних клопотань, заявляти відводи, оскаржувати ухвали затягуючи таким чином розгляду справи. Зараз в кодексі прописані механізми попередження таких дій. Так, у залежності від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами наступні дії:
— подачу скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, недійсне або дія якого закінчилася (вичерпана), подачу клопотання (заяви) для вирішення і так уже вирішеного судом питання, при відсутності інших підстав чи нових обставин, заяву свідомо безпідставного відведення або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування або перешкоджання розгляду справи або виконання судового рішення;
— подачу кількох позовів проти одного й того ж відповідача, з тим же предметом і з тих самих підстав, або подачу кількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, мета яких — маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
— подачу свідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або про суперечку, що носить явно штучний характер;
— необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або свідомо безпідставне притягнення особи в якості відповідача (співвідповідача) з тією ж метою;
— укладення мирової угоди на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, яких слід залучити до участі в справі.

Визнавши такі дії зловживанням правами, суд має право не тільки залишити без розгляду такі клопотання або заяви, а й оштрафувати винуватця на суму від 1-го до 10-ти розмірів ПМПО (п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК). За повторне або неодноразове зловживання процесуальними правами загрожує вже штраф у сумі до 50-ти розмірів ПМПО. Крім того, слід зазначити, що якщо суд оштрафував адвоката, то він може направити таке визначення у відповідну КДК для вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Це далеко не всі новації, але вже скоро ми з вами побачимо як вони проявлять себе в дії.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді